Тема 1. Антропогенез як галузь наукового знання.

1. Сутність „антропогенезу”. Предмет і завдання антропогенезу як науки.

2. Структура антропогенезу як навчальної дисципліни.

3. Історія виникнення та розвитку теорій антропогенезу.

Сутність „антропогенезу”. Предмет і завдання антропогенезу як науки.

Антропогенез (грец. антропо — людина, генезис — виникнення) — походження і розвиток усіх видів роду Людина (Homo), розглянуті в біологічному, психічному і соціокультурному аспектах.

Антропогенез — розділ антропології, науки, що висвітлює питання про місце людини серед організмів, час і місце її виникнення, про первісний суспільний розвиток людей, про фактори олюднення безпосередніх предків людини — двоногих мавп.

Термін "Антропологія" має грецьке походження й у дослівному перекладі означає "наука про людину" (від антропос і логос - наука). Таким чином, антропологія являє собою галузь наукового знання, предметом дослідження якої є людина. У такому розумінні термін має найбільш широкий зміст. Використання терміна виходить з античності. Так давньо грецький мислитель Аристотель (384-322 рр. до н.е.) першим вжив його для позначення галузі знання, що вивчає переважно духовну сторону людської природи. З цим значенням термін проіснував понад тисячоріччя. Збереглося воно і дотепер, наприклад, у релігійному знанні (теології), у філософії, у багатьох гуманітарних науках (наприклад, у мистецтвознавстві), частково й у психології. Сьогодні ж антропологічна наука являє собою фундаментальне знання про людину, її єдності і розмаїтості в часі та просторі. Двояке розуміння антропології - як науки про людську душу, з одного боку, і науки про людське тіло, її будову та різноманіття - з іншого. Йдучи шляхом спеціалізації, ця наука стала по істині мультидисциплинарною і комплексною. Антропологи використовують різнорідні дані і методи як природничих, так і гуманітарних дисциплін. Вони не можуть не робити цього, прагнучи до досягнення цілісного органічного уявлення про людину. Крім того ними застосовується вражаюча кількість власних, досить специфічних способів пізнання. Ми говоримо про різноманіття методів - що ж говорити про той колосальний обсяг зібраних фактичних даних і, нарешті, головне - про розмаїтість висунутих цією наукою суджень.

Розділ антропології - антропогенез зосереджує свою увагу на тих змінах, що відбуваються в природі найближчого предка людини, а потім і самої людини протягом четвертинного періоду. Це морфологія людини і її попередника, розглянута в часі, вимірюваному геологічним масштабом. Звичайно, для проблеми антропогенезу важливе знання місця і часу походження людини. Однак найважливіша задача, що вивчається підчас дослідження проблем антропогенезу — це вивчення процесу становлення людини і насамперед послідовності виникнення її властивостей і ознак, тобто її еволюції.

Антропогенез як єдиний процес еволюційного становлення людини й історичного формування суспільства може бути розділений на стадії, зміна яких була пов'язана з найбільш значними якісними перетвореннями в трудовій діяльності людини, у її морфології і свідомості, у структурі соціальної організації. Стадіальний підхід до проблеми антропогенезу — велика заслуга радянських учених — антропологів, археологів, істориків первісного суспільства, філософів. Більшість дослідників виділяє в антропогенезі три стадії: антропоїдні предки людини (людиноподібні мавпи) — високорозвинені двоногі примати, систематично користувалися знаряддями праці, виготовленими з природних предметів (ціпками, каменями, уламками кісток тварин); найдавніші і древні люди (архантропи і палеоантропи), з якими пов'язане поява штучно виготовлених знарядь праці, їхнє ускладнення до певних меж, початкова форма громадської організації; люди сучасного фізичного типу (неоантропи), початок цієї стадії відноситься до епохи пізнього палеоліту. Тривалість стадій досить різна: початок першої віддалений від нас на 2—3 млн. років, другий — близько 1 млн. років, третьої — усього на 40—50 тис. років. Першої стадії антропогенезу передує інтенсивна еволюція вищих приматів у різних напрямках еволюції. Виникають різні форми дервісних і наземних людиноподібних мавп, що населяли Європу, Південну і Південно-Східну Азію, Африку. Деякі з них характеризуються ознаками подібним з людиною (рамапітек, ореопітек, дріопітек). Останніх багато вчених розглядають як предків горили, шимпанзе і людини. Час їхнього існування — міоцен (20—25 млн. років тому); хоча є дослідники, які вважають, що найбільш ранні предки людини з'явилися вже в олігоцені (40 млн. років тому).

Людина за своєю суттю одночасно і біологічна істота, і соціальна, тому антропогенез невідривно пов'язаний з соціогенезом, являючи собою по суті єдиний процес антропосоціогенезу.