Розділ 2. Емпіричне дослідження психогенних розладів у молодших школярів з сімей, що покинули зону воєнних коніліктів

2.1. Програма емпіричного дослідження

Виходячи з актуальності проблеми курсової роботи, ми здійснимо діагностування психогенних розладів у молодших школярів з сімей, що покинули зону воєнних конфліктів.

Дослідження проводилося у м. Києві на базі благодійного фонду «Карітас Україна».

Метою дослідження було визначено виявлення проявів психогенних захворювань у дітей молодшого шкільного віку з сімей, що покинули зону воєнних конфліктів.

Респонденти: учні молодшого віку у кількості 15 осіб. З них: дівчаток - 6 осіб, хлопчиків – 9 осіб.

Дослідження було проведено у декілька етапів:

Перший етап - знайомство з дітьми, спостереження за дітьми на заняттях, підбір тестів для дослідження.

Другий етап – безпосереднє здійснення дослідження з використанням обраних тестів:

1. Проективний малюнковий тест.

2. Тест тривожності (Р. Теммла, М. Доркі та В. Амена).

3. Казковий проективний тест.

Третій етап – інтерпретація результатів дослідження психогенних розладів (страху, агресії, тривожності, депресивного настрою та поганого самопочуття тощо) у молодших школярів з сімей, що покинули зону воєнних конфліктів.

Четвертий етап - рекомендації щодо корекції психогенних розладів у молодших школярів із сімей, що покинули зону воєнних конфліктів.

2.2. Аналіз результатів дослідження

Для здійснення дослідження нами було обрано наступні методики:

1. Проективний малюнковий тест.

Цей тест застосовується з метою визначення особистісних переживань і внутрішнього світу дитини. Дітям пропонувалося намалювати малюнки на теми: «У школі», «Вдома», «Що мені снитися страшного або чого я боюся», «Що було зі мною найгіршого або самого гарного». Дітям було запропоновано малювати кольоровими олівцями, фломастерами.

Аналіз малюнків виявив наступне:

1. Малюнки на тему «У школі». Малюнки вийшли найрізноманітніші. Деякі діти малювали тільки школу, столи й учителя; інші малювали тільки своїх однокласників, учителів, чим ті займаються на змінах, у групі продовженого дня; треті ж малювали тільки себе в центрі уваги.

Таблиця 2.1

Інтерпретація малюнків на тему «У школі»

Немає друзів серед однолітків	В центрі уваги сам учень	Мало друзів серед однолітків
35%	20%	45%

У малюнках на тему «У школі» найважливіше те, як дитина взаємно розміщує фігури однолітків і себе. Ті діти, які малюють себе в центрі групи - це діти з істеричними рисами характеру. Ті діти, у яких на малюнку виявилося мало однолітків або вони відсутні зовсім - це діти з невротичними реакціями. Це також відбиває проблеми взаєморозуміння з однолітками. Те ж саме відносимо до малюнків на тему «Вдома». Якщо в малюнку дитини мало однолітків, то це вказує на проблему у придбанні дружніх, стійких контактів і надмірну опіку в родині.

2. Малюнки на тему «Сім’я». Дітям дається завдання намалювати усіх, з ким живе дитина.

Таблиця 2.2

Інтерпретація малюнків на тему «Сім’я»

Дитина ближча до матері або батька	Дитина між батьками
65%	35%

У цих малюнках має велике значення порядок і близькість розміщення фігур і особливе місце дитини. Якщо дитина малює себе між батьками - це говорить про прихильності до обох батьків, якщо поблизу до одного з них - це говорить про виражену прихильність до одного з батьків.

3. Малюнки на тему «Що мені сниться страшного або чого я боюся». Перед дітьми ставиться мета відобразити найбільш яскравий страх. Який саме – дітям не розповідається, а пропонується самим обрати його.

Таблиця 2.3

Інтерпретація малюнків на тему «Що мені сниться страшного

або чого я боюся»

Намалювали свій страх	Не намалювали страх
70%	30%

Деякі діти не намалювали страх взагалі. Інші - змогли намалювати малюнок і перебороти бар'єр страху у своїй свідомості, і відбити вольовим, цілеспрямованим зусиллям те, про що вони намагалися не думати.

Малювання страхів дітьми не приводить до його посилення, а навпаки, знижує напругу від тривожного очікування його реакції. У малюнках страх уже реалізований, тобто - як щось, що вже пройшло, фактично сталося.

4. Малюнки на тему «Що було зі мною найгіршого або самого гарного». Дитині була надана можливість вибору подій, що відбувалися з нею.

Таблиця 2.3

Інтерпретація малюнків на тему «Що було зі мною найгіршого або самого гарного»

Неприємні події	Хороші, радісні епізоди
90%	10%

Більшість дітей воліють відображати в малюнках погані події, коли вони когось б’ють, вбивають, щось трощать. Це може послужити основою для наступної психотерапевтичної бесіди з ними.

Перевага в малюнках сірих тонів і домінування чорного кольору підкреслює відсутність життєрадісності, знижений тон настрою, велику кількість страхів, з якими може не впоратися дитина. Навпаки, яскраві, світлі й насичені фарби вказують на активний життєвий тонус й оптимізм, на жаль, таких малюнків практично не було.

Підвищена збудливість й особливо гіперактивність знаходять своє вираження в нестійкості зображення, його змазаності або великому числі виразних, але непересічних ліній. У деяких малюнках діти малювали дуже мало, що говорить про їх загальмованість і занепокоєння. Такі діти прагнуть інших видів діяльності.

Таблиця 2.5

Найбільші страхи, які переживають діти

П.І.	Бути покараними батьками	Казкові персонажі	Кров	Темнота	Лікарі	Транспорт	Тварини
Роман Т.	+		+		+		+
Катя І.	+		+
Ілля П.	+				+
Мирослав Я.	+			+		+
Марина Т.	+		+		+		+
Інга М.	+	+
Свєта М.	+		+				+
Олег Б.							+
Ваня С.		+		+
Руслан Г.							+
Юрій В.	+		+
Таня М.		+		+
Юля Д.	+
Вітя Н.			+
Саша К.	+			+		+

Виходячи з даних таблиці, складаємо графік страхів дітей - рис. А.1 (Додаток А). У підсумку можемо зазначити, що діти найбільше бояться бути покараними батьками, мають страх темряви, крові тощо.

2. Тест тривожності (Р. Теммла, М. Доркі та В. Амена)

Метою тестування є виявлення дітей з високим рівнем тривожності.

Експериментальний матеріал-14 малюнків. Кожен малюнок являє деяку типову для життя молодшого школяра ситуацію.

Кожен малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Кожен малюнок позначений двома додатковими малюнками дитячої голови. На одному з додаткових малюнків - зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне.

Малюнки показують дітям у строго перерахованому порядку один за іншим. Пред'явивши дитині малюнок, учитель дає інструкцію наступного змісту:

1. Гра з молодшими дітьми - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в дитини: веселе або сумне ? Він (вона) грає з малятами».

2. Дитина й мати з малюком - «Як ти думаєш, яке лице буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він (вона) гуляє зі своєю мамою й малям».

3. Об'єкт агресії - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? (Гавкає собака).

4. Вдягання - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) одягається».

5. Гра зі старшими дітьми - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) грає зі старшими дітьми».

6. Укладання спати на самоті - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) іде спати».

7. Умивання - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) у ванній».

8. Догана - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Батько сварить сина(дочку).

9. Ігнорування - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Мама не приділяє їй/йому увагу».

10. Агресивний напад - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе? Чоловік кричить на нього/неї»

11. Збирання іграшок - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) забирає іграшки».

12. Ізоляція - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він/вона сидить одиноко у кімнаті».

13. Дитина з батьками - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) зі своїми мамою й папою».

14. Їжа на самоті. - «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне або веселе ? Він(вона) їсть».

Вибір дитиною відповідного обличчя й висловлювання кожної дитини можна зафіксувати в спеціальному протоколі.

Таблиця 2.6.

Протокол виявлення тривожності в дітей

Ім'я : Катя Вік: 7 років Дата : 15.01.2014 р.

Малюнок	Вибір
	Веселе обличчя	Сумне обличчя
1.Гра з молодшими дітьми	+
2.Дитина й мати з дитиною	+
3.Об'єкт агресії		+
4.Вдягання		+
5.Гра зі старшими дітьми	+
6.Укладання спати на самоті		+
7.Умивання		+
8.Догана		+
9.Ігнорування		+
10.Агресивність		+
11.Збирання іграшок		+
12.Ізоляція		+
13.Дитина з батьками	+
14.Їжа на самоті	+

Протоколи інших дітей представлені у додатку Б.

Аналіз даних. Протоколи піддаються кількісному аналізу. На підставі даних протоколу обчислюється індекс тривожності дитини (І.Т.),що дорівнює процентному відношенню числа емоційно негативних виборів (сумне обличчя) до загального числа малюнків (14)

Число емоційно негативних виборів

ІТ = _______________________________ х 100%

14

Дані протоколу заносяться в таблицю, де вираховується індекс тривожності кожної дитини.

Таблиця 2.7

П.І.	Вирахування ІТ	ІТ (%)
Катя І.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%
Роман Т.	ІТ = 8 :14*100%	ІТ =57,1%
Ваня С.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%
Руслан Г.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%
Таня М.	ІТ = 7 : 14*100%	ІТ =50%
Юрій В.	ІТ = 8 :14*100%	ІТ =57,1%
Юля Д.	ІТ = 8 :14*100%	ІТ =57,1%
Ілля П.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%
Мирослав Я.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%
Інга М.	ІТ = 7 : 14*100%	ІТ =50%
Марина Т.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%
Саша К.	ІТ = 8 :14*100%	ІТ =57,1%
Олег Б.	ІТ = 7 : 14*100%	ІТ =50%
Вітя Н.	ІТ = 8 :14*100%	ІТ =57,1%
Свєта М.	ІТ = 9 :14*100%	ІТ =64,2%

На підставі дані таблиці будуємо графік, який показує рівень тривожності у дітей.

Рис. 2.1. Показник рівня тривожності дітей

Залежно від індексу тривожності всі діти підрозділяються на три групи:

А) Високий рівень тривожності (індекс тривожності вище 50%)

Б) Середній рівень тривожності (індекс тривожності від 20 до 50 %)

В) Низький рівень тривожності (індекс тривожності від 0 до 20%)

У такий спосіб: з 15 чоловік, які брали участь у тестуванні, виявлено 12 осіб з високим рівнем тривожності і 3 особи з середнім рівнем тривожності.

3. Казковий проективний тест.

Казковий проективний тест використовується для діагностики дітей 7-12 років. Його мета - оцінити рівень невротичності дітей.

Стимульний матеріал (додаток В): картки із зображенням сцен з казок. Дитині нагадується зміст казки і пропонуються запитання до окремих епізодів цієї казки. Дитина повинна визначити настрій казкового героя по карточці-малюнку. Були зроблені три версії зображення героя, виходячи з наступних міркувань: при проведенні тесту використовується схильність дітей до здійснення вибору, що робить процедуру тестування схожою на процес гри. Дитина, наприклад, почуває себе більше комфортно при виборі, коли їй ставлять запитання: «Який із трьох вовків тебе лякає найбільше ? Чому?» Таким чином, дитині легше відповідати й обґрунтовувати свою відповідь, якщо вона може вибирати, наприклад, який з вовків найбільше злий. У зображенні характерів два малюнки схоплюють найбільш репрезентативні риси героїв, виявлені у фільмах або ілюстраціях. Третій варіант зображення відрізняється від тих, які відомі й популярні. Це зроблено з тією метою, щоб він викликав найбільш значимі або оригінальні відповіді.

Характери, представлені в тесті, запозичені з казки про «Червону Шапочку». У казках думки й почуття героїв неясні, наприклад, учень не знає про те, чому вовк настільки агресивний: він голодний або злий? Таким чином, через процес ідентифікації дитина проектує свої власні думки й почуття. Сцени із двох казок представлені так, начебто вони зображують початок, середину й кінець казки. Нижче представлені психоаналітичні описи кожного характеру і його істотних рис.

Червона Шапочка. Існують п'ять основних частин історії:
1	Безпосередньо після того, як Червона Шапочка покинула будинок і пішла в ліс, які почуття вона відчувала до своєї матері, що послала її в ліс? Вона була роздратована, сердита, непокірлива або не відчувала почуття безпеки?
2	Коли вона ввійшла в ліс, що вона почувала: утруднення, тривогу або інтерес?
3	Коли Червона Шапочка перший раз зустріла вовка на шляху до будинку бабусі, чи була вона перелякана, здивована, збентежена, чи відчувала вона приємні почуття, чи перебувала вона під враженням від цієї зустрічі?
4	Коли Червона Шапочка знайшла вовка в постелі бабусі, чи відчувала вона тривогу, зніяковілість або подив?
5	Коли пригода закінчилася, що відчувала Червона Шапочка: полегшення, сум або жаль?
Вовк. Спробуємо сформулювати, які думки й почуття, можливо, має вовк у казці про Червону Шапочку. Існують два основних моменти казки, коли вовк найбільш активний:
1	Коли вовк зустрів Червону Шапочку в лісі, чи почував він голод, або він жалів Червону Шапочку, або турбувався про те, якою буде її реакція, або сумнівався, чи вдасться її з'їсти?
2	Коли вовк з'їв Червону Шапочку і її бабусю, чи почував він себе винуватим, неспокійним?
Сцени з казки про Червону Шапочку. Сцени із цієї казки відтворюють характер відносин між Червоною Шапочкою і її матір'ю з погляду самої Червоної Шапочки.

Загальним висновком по цьому проективному тесту можна зробити такий, що у зображенні сцен по казці про Червону Шапочку більшість дітей відносять карту 3 до початку, карту 2 до середини, а карту 1 до кінця казки, що свідчить про завищений рівень невротичності дітей.

Отже, використані нами тести були спрямовані на з’ясування особливостей прояву психогенних розладів у молодших школярів з сімей, що покинули зону воєнних конфліктів.

Загальним висновком по проведеному дослідженню можемо сказати, що практично у 100% обстежених нами дітей наявний невроз, страх, тривожність, проте у кожного свої причини його появи. Як результат, у дітей домінуючими синдромами є: нервовість - процентний показник у хлопчиків (63,3%), і у дівчаток (75%); дратівливість - процентний показник у хлопчиків – 27,7%, у дівчаток – 33,3%; тривожність - процентний показник у хлопчиків - 63,3%, у дівчаток – 100%.

2.3. Арт-терапевтична корекційна робота з молодшими школярами

Арт-терапія - це спеціалізована форма психотерапії. Образотворча діяльність, подібно грі, дозволяє «більш глибоко осмислювати сюжети, що цікавлять дитину» і надає природну можливість для розвитку моторики, уяви, гнучкості й пластичності мислення. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживанням, бажанням і мріям.

Практична цінність малювання полягає в наданні дитині додаткових можливостей для невербального вираження фантазій і переживань. Застосування арт-терапевтичних вправ у корекційній роботі дозволяє одержати наступні позитивні результати: забезпечує ефективне емоційне реагування; полегшує процес комунікації дітей; впливає на усвідомлення дитиною своїх почуттів, переживань, емоційних станів; істотно підвищує особистісну цінність, сприяє підвищенню впевненості в собі.

Зміст програми корекції психогенних розладів (за допомогою арт-терапевтичних засобів) включає в себе кілька основних етапів роботи.

На першому, орієнтовному етапі, проводяться групові заняття, іде встановлення емоційно-позитивного контакту з кожною дитиною, знайомство учасників групи та встановлення взаємин, орієнтування в обстановці кімнати, а також знайомство із правилами й нормами поведінки під час занять.

Другий етап - це етап об’єктивування конфліктних ситуацій й емоційних переживань. На цьому етапі ставляться наступні завдання: об’єктивування негативних тенденцій особистісного розвитку дитини в образотворчій діяльності, у спілкуванні з однолітками; діагностика труднощів особистісного розвитку дитини й особливостей її поведінки в конфліктних ситуаціях за допомогою художньо-продуктивної діяльності; емоційне відреагування дитиною негативних почуттів і переживань.

Третій етап - індивідуальний. Основні завдання на цьому етапі такі: формування адекватних способів поведінки в конфліктних ситуаціях; розвиток здатності до усвідомлення себе і своїх можливостей, подолання непевності в собі; формування здатності до довільної регуляції емоцій; формування передумов для подолання тривожності й страхів.

Четвертий етап - узагальнено-закріплюючий; його завдання: узагальнення сформованих на попередньому етапі адекватних способів поведінки дитини, способів подолання тривожності й страхів.

Пропонуємо наступну структуру групової арт-терапевтичної роботи.

Основні процедури:

1. Підготовчий настрой;

2. «Розігрів» (пальчикова гімнастика, дихальні, графічні вправи, вправи під музику);

3. Актуалізація відчуттів, емоцій (вправи з піском);

4. Індивідуальна робота (малюнок, виріб);

5. Драматизація, обговорення;

6. Колективна робота;

7. Висновок (рефлексія).

Кожне заняття починається з підготовки дітей до спонтанної, художньої діяльності. Для цього використовуються різні ігри, рухові й танцювальні вправи, нескладні образотворчі прийоми. Наприклад, різні варіанти техніки «Карлючки», техніка «закритих очей», «автографи», «естафета ліній», що дозволяють знизити контроль із боку свідомості в процесі малювання. При малюванні із закритими очима, дитина здатна краще настроїтися на свої переживання, думки, внутрішній світ.

Другий етап («розігрів») включає елементи пальчикової гімнастики, вправи в зошиті або малювання під музику, дихальні вправи.

У зміст другого етапу доцільно включити вправи на розвиток просторової орієнтації, координації рухів і графічних навичок, де необхідно, наприклад, намалювати обома руками одночасно малюнок за зразком, будь то: «Морський пейзаж» або «Геометричні фігури» або «Будиночок із трубою». На другому етапі можна чергувати вправи: так, на одному занятті використовувати вправи на розвиток просторової орієнтації, на іншому - вправи, які виконуються в зошиті, на третьому - дихальні вправи, а, на четвертому занятті - музичні вправи.

Пальчикові ігри дуже емоційні, захоплюючі, відображають реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. У ході «пальчикових ігор» діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук. Тим самим виробляється спритність, уміння управляти своїми рухами, зосереджувати увагу на одному виді діяльності. Пальчикові ігри не тільки спонукають до творчості (творчість своїх рухів), але й впливають на контакт дитини із самою собою, зі своїм тілом, дають заряд позитивних емоцій [31, с.11-12].

Вправи в індивідуальних зошитах призначені для розкріпачення дитини, настроювання її на художньо-продуктивну діяльність. Прикладами таких вправ є малювання по опорних точках, графічні вправи - «Парашутисти», «Обведи по лініях», «Дощик», «Доріжки», «З'єднай по крапках», «Штрихування» й ін.

У другий етап можна включати елементи музичної й танцювальної терапії в сполученні з образотворчою творчістю. Можна запропонувати дітям малювати під музику. Із закритими очами діти малюють будь-які лінії, геометричні фігури. Потім іншим кольором, що відповідає в цей момент настрою, малюються «карлючки» з відкритими очами. Після такої процедури інший учасник повинен доповнити зроблену роботу таким чином, щоб вийшло пізнаване зображення.

На третьому етапі (актуалізація відчуттів, емоцій) використовуємо терапевтичні вправи з піском. Спочатку діти уявляють ситуацію, свої відчуття в тій або іншій ситуації, а потім розповідають про свої почуття. Випробовувані почуття вони зображують на підносі з піском за допомогою різного роду відбитків і ліній.

Робота з піском і мініатюрними фігурками активізує фантазію й уяву дитини. У міру того, як створюваний дитиною образ знаходить форму, відбувається прояснення його змісту. Образи здатні зцілювати за рахунок того, що вони сприяють включенню неусвідомлюваних психічних змістів у свідомість і, тим самим, забезпечують взаємодію «Я» із джерелом психічного життя.

Четвертий етап заняття дуже важливий, він припускає індивідуальну творчість для дослідження дитиною власних почуттів, проблем і переживань. Дитина в символічній формі повідомляє про себе, намагається зрозуміти й проаналізувати емоції, свідомо викликати, управляти й деякою мірою їх контролювати. Підвищена тривожність, страхи переборюються завдяки методу малюнкової терапії (зображення дитиною на малюнку ситуації протистояння й боротьби з об'єктом, що персоніфікує страх, у якій «страх» зазнає поразки). На даному етапі можна використовувати також техніку пластилінового живопису.

На п'ятому етапі добре використовувати прийоми драматизації. Для цього дітям можна запропонувати ляльок для розігрування сцен, драматизації й вербалізації спілкування. Відмітимо, що при зображенні доброго персонажа, діти вимальовують очі, губи, волосся. Малюючи обличчя злого персонажа, діти використовують «ламкі» лінії, загострені кути. Розігрування страху допомагає відреагувати напругу, зняти її, перенести на ляльку. Граючи зі своїм ожилим страхом, дитина несвідомо запам'ятовує те, що вона може сама управляти своїм страхом. Придумана історія про свій страх розігрується, потім ляльки, що зображують «страхи», знищуються. Можна запропонувати скласти історію про свій малюнок і придумати для нього назву.

Обговорення, що входить у п'ятий етап заняття, допомагає поліпшити самопочуття і якоюсь мірою звільнитися від внутрішніх переживань. Кожна дитина показує свою роботу, ділиться враженнями, розповідає про думки, емоції, які виникли в неї в процесі образотворчої діяльності.

Як шостий етап групового арт-терапевтичного заняття пропонується виконання колективної роботи. Наприклад, створення загальної роботи, з використанням шматочків кольорового паперу. Також можна запропонувати дітям вправи, що активізують уяву, що викликають творчий інтерес (наприклад, придумати й зобразити тварину, яка нічого й нікого не боїться).

Заключний, сьомий етап, припускає підведення підсумків роботи, рефлексивний аналіз, вербалізацію думок, відчуттів, почуттів, які виникли в процесі індивідуальної й колективної роботи. Всім бажаючим дітям дається можливість виступити, розповісти, інтерпретувати свою роботу, доповнити, «підправити» і пояснити те, що не вдалося зобразити. При цьому реалізується потреба бути зрозумілим і прийнятим групою. Завершуючи заняття, важливо підкреслювати успіх кожного й всієї групи, у цілому.