2. Тайпінське повстання
На середину ХІХ ст. становище в Китаї загострилося. Після поразки в Першій опіумній війні багато ремісників розорилося через дешеві європейські та американські товари, які ввозилися практично без мита. Сплата величезної контрибуції була перекладена на плечі селян шляхом збільшення податків, багато селян розорювалися і поповнювали багатотисячні натовпи жебраків. Економічна криза вела до зубожіння усього населення.
Повстання розпочалося на півдні Китаю у провінції Гуансі в 1850 р.
Керівником повстання став Хун Сюцюань. Він створив та поширював релігійне вчення, яке ґрунтувалося на засадах рівності, і заснував таємну організацію «Товариство поклонників Богу».
Серед китайців поширювалися ідеї створення держави, у якій люди допомагали б один одному і де всім було б добре. Держава, яку планувалося створити, називалася «Тайпін тяньго» («Небесна держава великого благоденства»), звідси і виникла назва повстання.
Невдовзі армія Хун Сюцюаня налічувала близько 20 тис. солдатів. Повстанці почали захоплювати одне місто за іншим і невдовзі проголосили про створення «Тяйпін тяньго» зі столицею в Нанкіні.
Армія нової держави налічувала вже понад 500 тис. осіб. В армії панувала сувора дисципліна і використовувалися власна стратегія та тактика, вироблена на основі досвіду давніх китайських полководців.
Повстання підтримували селяни, ремісники, міська біднота і навіть дрібні поміщики. На знак непокори маньчжурам вони відрізали коси й одягали на голови червоні пов’язки.
На територіях, охоплених повстанням, тайпіни знищували маньчжурських чиновників, конфісковували майно багатих та спалювали дорогі меблі й речі.
Був виданий закон про землю, відповідно до якого земля розподілялася за кількістю людей у сім’ї.
Відкривалися школи, встановлювалися рівні відносини між людьми, особливо це стосувалося жінок, деякі з яких отримали посади. У державі тайпінів почали допомагати калікам, сиротам та вдовам.
Повстання поширювалося і охопило значні території Південно-Східного, Східного та навіть Північного Китаю. Загони тайпінів проникали в інші частини Китаю, проте похід на Пекін був погано підготовлений і 30-тисячний загін повстанців був знищений у передмісті Пекіна.
Проте реальна політика тайпінів відрізнялася від тієї, яку вони проголошували.
Так, після приходу до влади в тайпінській державі були встановлені монархічні порядки і побудова державного апарату копіювала попередній. Це привело до розбрату серед лідерів тайпінів, який переріс у повстання та розкол армії тайпінів.
Скориставшись ситуацією, маньчжури почали наступ, захоплюючи одне місто за іншим.
Європейські держави та США зберігали нейтралітет під час Тайпінського повстання. Проте в 1854 р. Велика Британія, Франція та США наголосили на необхідності переукладення договорів. Після відмови китайського уряду розпочалася Друга опіумна війна.
У 1857 р. британська, американська та французька армії вторглися до Китаю і в битві під Пекіном розбили маньчжурські війська.
У 1860 р. був підписаний Пекінський договір, відповідно до якого Китай сплачував велику контрибуцію, відкривав для торгівлі ще деякі порти та дозволяв використовувати китайців для роботи в інших колоніях. Крім того, Велика Британія отримала у володіння півострів Цзюлун.
Після перемоги європейські західні країни надали допомогу маньчжурській владі і запропонували свої війська для придушення повстання. Незважаючи на відчайдушний опір, у 1864 р. капітулював Нанкін і повстання було жорстоко придушено.