4. Політика самопосилення

• Наприкінці XIX ст. в уряді та при імператорському дворі склалася група найвпливовіших сановників, які виступали за оновлення різних сторін життя за європейським зразком.

• Їхня мета — досягти самопосилення Китаю, якому загрожувала остаточна втрата самостійності.

• Для цього потрібно було подолати економічну та військово-технічну відсталість Китаю.

• Тому китайські сановники виступали за реорганізацію армії, оснащення її сучасними видами зброї, розвиток крупної індустрії і сучасних засобів транспорту.

• З’явилися перші навчальні заклади західного зразка, де вивчалися іноземні мови,

• Закуповувалося промислове устаткування,

• З’явилися механізовані підприємства.

• У містах будувалися багатоповерхові будинки в європейському стилі,

• Розвивалася банківська справа.

• Але курс на самопосилення не дав бажаного результату. Китай зазнав поразки у війнах із Францією та Японією (1894-1895). Цим скористалися іноземні держави, які бажали збільшити свої володіння за рахунок територій у Китаї.

Країна	Дата договору	Терміни оренди території	Територія
Німеччина	1897 р.	99 років	Область Цзяочжоу, з військовим портом Циндао, півострів Шаньдун
Росія	1897 р.	25 років	Порти Порт-Артур, Дальній
Франція	1898 р.	99 років	Порт Гуанчжоувань
Англія	1898 р.	99 років	Порт Вейхай

• Китай охопила паніка. Країна опинилася перед загрозою розподілу іноземними державами.

5. Повстання іхетуанів.

• У Китаї утворилося таємне товариство «Кулак в ім’я світу і справедливості», головною метою якого було звільнення Китаю від «іноземних варварів».

• Імператриця Цисі вирішила використати цей рух для війни з іноземними державами й повернення країні колишньої могутності.

Які держави брали участь у придушенні повстання?

Чому боротьба за відродження могутності Китаю зазнала поразки?

V. Закріплення вивченого матеріалу

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

• У ХІХ ст. Китай був монархією, державою правила династія Цін. Ще в 1644 р., під час повстання, чинна китайська влада звернулася за допомогою до маньчжурів. Вони надали китайцям допомогу, але залишилися в Китаї, а їх правитель проголосив себе імператором держави.

• До кінця XVIII ст. китайські імператори Цінської династії проводили агресивну політику щодо сусідніх країн. Так, вони захопили Монголію, Тибет та Туркестан, а Бірма, В’єтнам і Корея стали васалами Китаю.

• Європейці з’явилися в Китаї ще в ХVІ ст. — португальці отримали в оренду півострів Макао (сучасний Аоминь). Проте іншим іноземцям закріпитися не вдавалося. У 1757 р. був виданий указ, який забороняв будь-яку торгівлю з іноземцями, крім єдиного місця для цього — порту Гу-анчжоу (Кантон).

• Китай проводив традиційну політику ізоляціонізму.

• Поступово торгівля з Китаєм почала розширюватися. У Європі великий попит мали китайська порцеляна та шовк, чай та витвори мистецтва. Але китайці дуже мало купували у європейців, тому англійці стали завозити до Китаю на продаж наркотики — опіум, який виробляла Британська Ост-Індська компанія в Індії. Незабаром велика кількість китайців почали вживати опіум, що приносило величезні прибутки торгівцям.

• Китайська влада, стурбована поширенням наркотиків, у 1839 р. заборонила торгівлю опіумом, а всі наркотики, які зберігалися на британських складах, були знищені. Наступного 1840 р. Велика Британія оголосила війну Китаю. Розпочалася Перша опіумна війна (1840-1842 рр.).

• Англійський флот без оголошення війни почав воєнні дії. Британські ескадри блокували деякі китайські міста та острови. У цьому їм допомагали американці, які також торгували опіумом. Не зважаючи на опір місцевого населення та китайської армії, були пограбовані міста Нінбо, Амой, Шанхай та острови Гонконг і Чжоушань. У 1842 р. китайська влада капітулювала.

• Наслідком Першої опіумної війни стало підписання Нанкінського мирного договору, за яким Китай сплачував контрибуцію, відкривав для торгівлі п’ять портів та передавав британцям «у вічне володіння» острів Гонконг. Також були встановлені низькі митні збори на британські товари. У 1844 р. аналогічні договори уклали з Китаєм Франція та США.

• Інформація для роздумів У 1842 р. населення Китаю становило близько 416 млн осіб, із них — 2 млн наркоманів, у 1881 р. — близько 370 млн осіб, із них — 120 млн наркоманів.