
- •1. Психологічна культура особистості. Необхідність психологічних знань.
- •6. Методи психологічного дослідження. Метод спостереження. Види спостережень. Використання методі спостереження, його позитивні сторони та недоліки.
- •7. Методи психологічного дослідження. Метод тестування. Тести. Використання методу тестування, його позитивні сторони та недоліки.
- •8. Метод психологічного дослідження. Експериментальний метод. Види експериментів. Використання експериментального методу, його позитивні сторони та недоліки.
- •9. Дати визначення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •10. Сучасні психологічні теорії. Загальна характеристика.
- •11. Фрейдизм, як психологічна теорія особистості. Структура психіки по з. Фрейду. Психоаналіз.
- •12. Неофрейдизм (к. Юнг, е. Фромм)
- •13. Біхевіоризм,як психологічна теорія особистості.
- •14. Гуманістичні теорії особистості. Ієрархія потреб людини (ступені розвитку а. Маслоу) Самоактуалізація особистості.
- •15. Трансперсональні теорії особистості.
- •16. Структурний аналіз особистості е.Берна.
- •17. Трансактний аналіз. Види трансакції. Привести приклади.
- •18. Інтроверсія та екстраверсія. Дати визначення та охарактеризувати їх вплив на формування психологічних властивостей особистості.
- •19. Темперамент особистості. Формування темпераменту виходячи із властивостей протікання нервових процесів і збудження гальмування.
- •20. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент холерика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •21. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент сангвініка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •22. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент флегматика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •23. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент меланхоліка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •24. Самооцінка особистості.
- •25. Структура форм прояві психіки особистості та їх взаємодія. Загальна характеристика.
- •26. Пізнавальний процес. Форми пізнавального процесу. Загальна характеристика.
- •27. Відчуття, сприймання, мислення як форми пізнавального процесу. Рівні пізнання.
- •28. Мислення. Види та механізми мислення. Індивідуальні особливості мислення.
- •29. Пам'ять. Види пам’яті. Індивідуальні особливості пам’яті.
- •30. Увага. Види уваги. Властивості уваги.
- •31. Уява. Види уяви.
- •32. Мова і мовлення.
- •33. Емоційні процеси. Емоції та почуття.
- •34. Вольові процеси. Воля.
- •35. Психологічні стани. Стрес.
- •36. Психологічні властивості. Загальна характеристика.
- •37. Характер особистості. Характер і темперамент.
- •38. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
- •39. Соціальна група. Види груп. Природні і лабораторні групи.
- •40. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
- •47. Типи лідерства. Аналіз типів лідерства за стилем керівництва.
- •48. Соціально-психологічний клімат в колективі. Соціометрія.
- •49. Поняття конфлікту. Види конфліктів.
- •50. Поняття конфлікту. Причини конфліктів.
- •51. Поняття конфлікту. Динаміка конфлікту (стадії конфлікту).
- •52. Поняття конфлікту. Способи управління конфліктом.
- •53. Методика вирішення конфлікту.
38. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
Соціальна група – це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.
За безпосередністю взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, національність та ін.) і включають у себе людей, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією. Люди, що утворюють цю спільноту, ніколи не зустрічаються і нічого не знають один про одного. Реальна група — це обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками взаємодії й спілкування. Умовні групи частіше виступають об'єктом соціологічного аналізу, а реальні групи досліджуються здебільшого соціальними психологами.
Групи бувають великі і малі. Велика група — це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація). У великих групах виробляються суспільні та культурні цінності, традиції, громадська думка, соціальні норми. Мала група — це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих людей, об'єднана спільними цілями або завданнями.
39. Соціальна група. Види груп. Природні і лабораторні групи.
Реальні групи в свою чергу діляться на Лабораторні (штучно об’єднані групи, що створені для якоїсь тимчасової діяльності) та Природні (усталене об’єднання людей у житті та спільній діяльності).
40. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
Соціальна група – певна спільність людей, які поєднані на основі відповідних загальних ознак, що стосуються спільної діяльності, на підставі якої виникають певні психологічні утворення (соціальне почуття, інтереси та ін.).
Класифікація груп:
За принципом формування:
Умовні (номінальні) групи;
Реальні групи З.
За величиною:
Малі групи;
Великі.
В залежності від умов формування:
Природні групи;
Лабораторні групи.
В залежності від форми організації:
Формальні групи – об’єднання людей на підставі загальної діяльності, в рамках офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність формальних груп мають нормативно визначений характер.
Неформальні групи – створюються та існують поза рамками офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність неформальних груп визначаються на основі особистих інтересів її учасників. Серед різних видів груп окремо виділяють референтну (еталонну) групу. Референтна (еталонна) група – це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості. Під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки.
41. Рівні розвитку груп. Дифузійна група.
Дифузні – неорганізовані або випадково організовані групи (глядачі, екскурсія, натовп тощо).
42. Рівні розвитку груп. Асоціація.
Асоціація – група, в якій відсутня об’єднуюча їх спільна діяльність, організація та управління і в якій взаємовідносини опосередковуються особисто значимими цілями спілкування (асоціація колекціонерів марок, приятелі тощо).
43. Рівні розвитку груп. Корпорація.
Корпорація – група, об’єднана на основі внутрішніх, корпоративних, егоїстичних інтересів і намагається їх реалізувати “за будь-яку ціну”, в тому числі і за рахунок інших груп. Діяльність корпорації може носити асоціальний, а інколи антисоціальний зміст (група бізнесменів, банкірів, мафія).
44. Рівні розвитку груп. Кооперація.
Кооперація – група з реально діючою організаційною структурою, міжособистісні стосунки в якій носять діловий, формальний характер, підпорядкований досягненню необхідних результатів у певному виді діяльності.
45. Рівні розвитку груп. Колектив.
Колектив – соціальна група вищого рівня розвитку, з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних стосунків. Діяльність членів колективу визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями.
46. Типи лідерства. Аналіз типів лідерства по змісту і характеру діяльності.
Лідер (від англ. leader – провідний, керівник) – особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі.
Типи лідерства:
Лідери розрізняються:
За способом організації змісту діяльності колективу:
лідер-програміст – спроможний створити способи колективної діяльності і надихає колектив на її виконання;
лідер-виконавець – організовує виконання вже створеної (опрацьованої) програми;
універсальний лідер – уособлює в собі програміста і виконавця.
За характером діяльності:
лідер діяльний – який постійно демонструє свої здібності;
лідер ситуативний – який виявляє себе лише в певних ситуаціях.