38. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.

Соціальна група – це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.

За безпосередністю взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, націо­нальність та ін.) і включають у себе людей, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією. Люди, що утворюють цю спільноту, ніколи не зустрічаються і нічого не знають один про одного. Реальна група — це обмежена за розмі­рами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками взаємодії й спіл­кування. Умовні групи частіше виступають об'єктом соціо­логічного аналізу, а реальні групи досліджуються здебіль­шого соціальними психологами.

Групи бувають великі і малі. Велика група — це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, знач­на за розмірами та складноорганізована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація). У ве­ликих групах виробляються суспільні та культурні цінності, традиції, громадська думка, соціальні норми. Мала група — це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих людей, об'єднана спільними цілями або завданнями.

39. Соціальна група. Види груп. Природні і лабораторні групи.

Реальні групи в свою чергу діляться на Лабораторні (штучно об’єднані групи, що створені для якоїсь тимчасової діяльності) та Природні (усталене об’єднання людей у житті та спільній діяльності).

40. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.

Соціальна група – певна спільність людей, які поєднані на основі відповідних загальних ознак, що стосуються спільної діяльності, на підставі якої виникають певні психологічні утворення (соціальне почуття, інтереси та ін.).

Класифікація груп:

За принципом формування:

• Умовні (номінальні) групи;

• Реальні групи З.

За величиною:

• Малі групи;

• Великі.

В залежності від умов формування:

• Природні групи;

• Лабораторні групи.

В залежності від форми організації:

Формальні групи – об’єднання людей на підставі загальної діяльності, в рамках офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність формальних груп мають нормативно визначений характер.

Неформальні групи – створюються та існують поза рамками офіційно визнаних організацій. Цілі, структура та діяльність неформальних груп визначаються на основі особистих інтересів її учасників. Серед різних видів груп окремо виділяють референтну (еталонну) групу. Референтна (еталонна) група – це реально існуюча або уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості. Під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії та вчинки.

41. Рівні розвитку груп. Дифузійна група.

Дифузні – неорганізовані або випадково організовані групи (глядачі, екскурсія, натовп тощо).

42. Рівні розвитку груп. Асоціація.

Асоціація – група, в якій відсутня об’єднуюча їх спільна діяльність, організація та управління і в якій взаємовідносини опосередковуються особисто значимими цілями спілкування (асоціація колекціонерів марок, приятелі тощо).

43. Рівні розвитку груп. Корпорація.

Корпорація – група, об’єднана на основі внутрішніх, корпоративних, егоїстичних інтересів і намагається їх реалізувати “за будь-яку ціну”, в тому числі і за рахунок інших груп. Діяльність корпорації може носити асоціальний, а інколи антисоціальний зміст (група бізнесменів, банкірів, мафія).

44. Рівні розвитку груп. Кооперація.

Кооперація – група з реально діючою організаційною структурою, міжособистісні стосунки в якій носять діловий, формальний характер, підпорядкований досягненню необхідних результатів у певному виді діяльності.

45. Рівні розвитку груп. Колектив.

Колектив – соціальна група вищого рівня розвитку, з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних стосунків. Діяльність членів колективу визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями.

46. Типи лідерства. Аналіз типів лідерства по змісту і характеру діяльності.

Лідер (від англ. leader – провідний, керівник) – особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі.

Типи лідерства:

Лідери розрізняються:

За способом організації змісту діяльності колективу:

• лідер-програміст – спроможний створити способи колективної діяльності і надихає колектив на її виконання;

• лідер-виконавець – організовує виконання вже створеної (опрацьованої) програми;

• універсальний лідер – уособлює в собі програміста і виконавця.

За характером діяльності:

• лідер діяльний – який постійно демонструє свої здібності;

• лідер ситуативний – який виявляє себе лише в певних ситуаціях.