
- •1. Психологічна культура особистості. Необхідність психологічних знань.
- •6. Методи психологічного дослідження. Метод спостереження. Види спостережень. Використання методі спостереження, його позитивні сторони та недоліки.
- •7. Методи психологічного дослідження. Метод тестування. Тести. Використання методу тестування, його позитивні сторони та недоліки.
- •8. Метод психологічного дослідження. Експериментальний метод. Види експериментів. Використання експериментального методу, його позитивні сторони та недоліки.
- •9. Дати визначення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •10. Сучасні психологічні теорії. Загальна характеристика.
- •11. Фрейдизм, як психологічна теорія особистості. Структура психіки по з. Фрейду. Психоаналіз.
- •12. Неофрейдизм (к. Юнг, е. Фромм)
- •13. Біхевіоризм,як психологічна теорія особистості.
- •14. Гуманістичні теорії особистості. Ієрархія потреб людини (ступені розвитку а. Маслоу) Самоактуалізація особистості.
- •15. Трансперсональні теорії особистості.
- •16. Структурний аналіз особистості е.Берна.
- •17. Трансактний аналіз. Види трансакції. Привести приклади.
- •18. Інтроверсія та екстраверсія. Дати визначення та охарактеризувати їх вплив на формування психологічних властивостей особистості.
- •19. Темперамент особистості. Формування темпераменту виходячи із властивостей протікання нервових процесів і збудження гальмування.
- •20. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент холерика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •21. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент сангвініка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •22. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент флегматика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •23. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент меланхоліка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •24. Самооцінка особистості.
- •25. Структура форм прояві психіки особистості та їх взаємодія. Загальна характеристика.
- •26. Пізнавальний процес. Форми пізнавального процесу. Загальна характеристика.
- •27. Відчуття, сприймання, мислення як форми пізнавального процесу. Рівні пізнання.
- •28. Мислення. Види та механізми мислення. Індивідуальні особливості мислення.
- •29. Пам'ять. Види пам’яті. Індивідуальні особливості пам’яті.
- •30. Увага. Види уваги. Властивості уваги.
- •31. Уява. Види уяви.
- •32. Мова і мовлення.
- •33. Емоційні процеси. Емоції та почуття.
- •34. Вольові процеси. Воля.
- •35. Психологічні стани. Стрес.
- •36. Психологічні властивості. Загальна характеристика.
- •37. Характер особистості. Характер і темперамент.
- •38. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
- •39. Соціальна група. Види груп. Природні і лабораторні групи.
- •40. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
- •47. Типи лідерства. Аналіз типів лідерства за стилем керівництва.
- •48. Соціально-психологічний клімат в колективі. Соціометрія.
- •49. Поняття конфлікту. Види конфліктів.
- •50. Поняття конфлікту. Причини конфліктів.
- •51. Поняття конфлікту. Динаміка конфлікту (стадії конфлікту).
- •52. Поняття конфлікту. Способи управління конфліктом.
- •53. Методика вирішення конфлікту.
30. Увага. Види уваги. Властивості уваги.
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю.
Види уваги:
За регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.
Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.
Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги, долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
За спрямованістю увага буває зовнішня і внутрішня.
Зовнішня увага (сенсорна, рухова) – відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їх відображенні нашою свідомістю.
Внутрішня увага (інтелектуальна увага) – спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уваги, мислення), психічних органів і переживань.
Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.
Зосередження уваги – це головна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередженості на предметі розумової або фізичної діяльності.
Стійкість уваги – характеризується тривалістю зосередження на об`єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою впливу об’єктів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості, важливістю для неї діяльності, зацікавленням нею.
Переключення уваги – навмисне перенесення уваги з одного предмета на інший, якщо цього вимагає діяльність.
Обсяг уваги – це така кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Існує певна закономірність, згідно з якою людина може тримати в полі своєї уваги 5 – 9 об’єктів.
31. Уява. Види уяви.
Уява - здатність свідомості створювати образи, представлення, ідеї і маніпулювати ними; грає ключову роль в наступних психічних процесах: моделювання, планування, творчість, гра, людська пам'ять. Різновид творчої уяви - Фантазія.
По мірі активності суб'єкта уяви можна виділити два види: активна уява, при якій людина припускає скористатися результатами уяви на практиці, і пасивне, при якому не ставиться мета використання його результатів і само воно може виникати незалежно від бажання суб'єкта.
Активна уява:
відтворююча уява - вид уяви, в ході якої виникають нові образи на підставі сприйняття описів, схем, креслень, нотних записів і ін.
творча уява - вид уяви, в ході якої людина самостійно створює нові образи, що мають особисту або громадську цінність (Основним виступають модифікація і трансформація образів, створення нових синтетичних композицій.)
Пасивна уява:
пасивна умисна уява (чи марення) - створення образів уяви, які спочатку сприймаються людиною як нереальні, нездійсненні, примарні, сноподобні.
пасивна неумисна уява створює образи при особливих станах особи або його організму, коли людина не управляє процесом створення цих образів (сновидіння і галюцинації).
Особливе місце в системі видів уяви займає Мрія - це діяльність уяви, що проявляється в створенні оптимістичних задумів, здійснення яких чоловік чекає в майбутньому.