22. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент флегматика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.

Темперамент – характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що складають цю діяльність психічних процесів і станів.

Темперамент – якість особистості, що сформувалася в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи і значною мірою визначальний стиль його діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості.

Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. 

Флегматичний темперамент характеризується тим, що умовні рефлекси в осіб, яким він властивий, утворюються дещо повільніше, ніж у сангвініка, але вони також виявляються досить стійкими. Реакції оптимально пристосовані до сили умовних рефлексів, тобто люди цього типу адекватно реагують на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку, сильні – сильну реакцію, але через свою інертність вони нерідко не встигають реагувати на швидкі зміни середовища.

      Флегматики відзначаються нормальною взаємодією між кірковими  і підкірковими процесами . Це дає їм можливість контролювати, затримувати і регулювати безумовні рефлекси і емоції. У своїй поведінці, в розмові вони повільні, спокійні і неквапливі. Міміка у них недостатньо виражена. При зустрічах з труднощами вони підвищують свою активність і всякими способами намагаються побороти перешкоди.

        Флегматик – спокійний, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник життя (Павлов). Він відзначається посидючістю, стійкістю уваги. Переключення уваги в нього трохи уповільнене, комплексна реактивність висока. При наявності у флегматика сильного гальмування, яке урівноважує процес збудження, він легко отримує свої імпульси, поривання і працює зосереджено, точно дотримується виробленого розпорядку життя. Побічні зовнішні подразники не відвертають його від основної праці.

      Почуття у флегматиків виникають повільніше, ніж у сангвініків і холериків, але відзначаються нерідко силою, тривалістю і водночас стриманістю у своїх зовнішніх проявах, слабкою експресивністю. В звичайних умовах флегматик спокійний,  рівний  у відносинах з іншими людьми, рідко «виходить із себе», не схильний до афектів, в міру товариський, не любить марно базікати. Він відзначається великим терпінням  і самовладанням завдяки чому домагається  високої продуктивності своєї роботи. Можна вважати, що інертність нервової системи – це і малі показники швидкості в її роботі, і високі показники міцності окремих зв’язків та їх систем. Особливості його темпераменту теж по-різному проявляються залежно від широти, змістовної і суспільної важливості інтересів людини та її рівня розумового розвитку.

23. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент меланхоліка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.

Темперамент – характеристика індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, що складають цю діяльність психічних процесів і станів.

Темперамент – якість особистості, що сформувалася в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи і значною мірою визначальний стиль його діяльності. Темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості.

Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. 

Вища нервова діяльність меланхоліка характеризується слабкістю як збудливого, так і гальмівного процесів. Позитивні умовні рефлекси у нього виявляються нестійкими, від найменшої зміни оточення легко гальмується.  Реакції меланхоліків часто не відповідають законові сили подразників. У них особливо послаблене внутрішнє гальмування з переважанням зовнішнього гальмування. Внаслідок цього їм властиве легке відхилення уваги, низька комплексна реактивність, недовгочасне зосередження на об’єктах діяльності. Слабкість гальмування і неврівноваженість між збудливими і гальмівними процесами приводять до того, що всякий сильний вплив на меланхоліка з боку оточуючих викликає у нього застійні гальмівні стани.

Меланхолік важко переживає зміну життєвого оточення, що вимагає зміни динамічних стереотипів. Людина слабкого типу, попадаючи в нові умови життя, дуже розгублюється (Павлов). Вона схильна через те до астенічних емоцій, вразлива. Почуття меланхоліка відзначається повільністю свого перебігу, стійкістю і слабкою експресивністю. Для меланхоліка часто характерним є пасивно-захисний рефлекс, рефлекс природної обережності. Тому він буває надміру соромливим, замкненим, боязким, нерішучим. В спокійному і звичайному для нього оточенні меланхолік почуває себе добре, виявляється прекрасним трудівником і успішно справляється з життєвими завданнями.