29) Гоббс і Локк

Англійський філософ Томас Гоббс (1588-1679) ідеї природного права і суспільного договору використовував для захисту абсолютної монархії і засудження революцій. Найвідомішою його працею з цього питання є “Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної і громадської”. Т. Гоббс вважав, що всі люди були створені рівними щодо фізичних чи розумових здібностей і мали однакові на все права. Та оскільки за своєю природою є істотою егоїстичною, жадібною і честолюбною, то в додержавному стані панував принцип “людина людині вовк” і велася “війна всіх проти всіх”. А тому держава створюється людьми для того, щоб з її допомогою покінчити з “війною всіх проти всіх”, позбутися страху незахищеності й постійної загрози насильницької смерті. Обґрунтовуючи необмежену владу держави, Т. Гоббс вважав можливим лише три форми її здійснення: монархію, демократію та аристократію. Монархія краще від інших форм правління відображає і реалізує абсолютний характер влади держави.

Англійський філософ Джон Локк (1632-1704) – не тільки сприйняв і збагатив ідеї природного права. Суспільного договору, народного суверенітету, невід’ємних свобод особи, законності опору тиранові тощо. А й інтегрував їх у цілісне політичне вчення – класичний лібералізм. До виникнення держави люди перебували у природному стані, де не було “війни всіх проти всіх”. Держава, на думку Дж. Локка, є сукупністю людей, які об’єдналися в єдине ціле під захистом ними ж установленого загального закону і створили судову інстанцію, уповноважену владнувати конфлікти між ними і карати злочинців.Утворюючи державу добровільно, люди передають їй лише частину своїх природних прав і свобод, залишаючи за собою передусім право на життя й володіння майном, свободу і рівність. Засобами забезпечення досягнення державою її мети Дж. Локк вважав законність. Поділ влади, оптимальну форму правління, право народу на опір свавіллю влади. У законі мислитель вбачав першу державотворчу ознаку. Ознаками закону є також стабільність і довго тривалість дії. Закони лише тоді сприяють досягненню головної мети держави, коли їх усі знають і всі виконують, закон є обов’язковим для всіх. Заслугою Дж. Локка є також обґрунтування ним законності опору народу владі, якщо та зазіхає на його природні права та свободи. Суверенітет народу він вважав вищим від суверенітету створеної ним держави.Політичне вчення Дж. Локка було найповнішим виявом ідеології ранньобуржуазних революцій, що склала основу класичного лібералізму, як однієї з основних течій суспільно-політичної думки.

30) Монтескє і жан жак руссо

Ж.-Ж. Руссо вважають засновником концепції народного суверенітету, суть якої полягає в тому, що народ є джерелом і носієм державної влади. Суверенність народу, згідно з поглядами Ж.-Ж. Руссо, є не відчуженою і неподільною. Тому він критикував прихильників поділу влади, порівнюючи їх з японськими штукарями. Які розрізають дитину на частини, підкидають їх угору, а дитина залишається живою і неушкодженою. Ідеї поділу влади Руссо протиставляв ідею розмежування функцій органів держави. суверенітет народу здійснюється через участь усіх громадян у законодавчому процесі. Він був переконаний, що закони, встановлені народом, будуть корисні як для народу в цілому, так і для кожного громадянина зокрема. Ж.-Ж. Руссо як прихильник прямої демократії заперечував парламентаризм на тій підставі, що парламент, по-перше, відображає інтереси окремих партій і клік, по-друге, депутати не виражають прямо колективної волі, а є лише уповноваженими для обговорення законів.

Основні ідеї концепції правової держави містяться також у працях німецьких філософів І. Канта, та Г.-В.-Ф. Гегеля. І. Кант обстоював думку, що благо і призначення держави у досконалому праві, в максимальній відповідності устрою і режиму держави принципам права. Держава, за Кантом, це об’єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам. Мета держави не в піклуванні про матеріальні та соціальні інтереси громадян, а в правовому забезпеченні індивідуальної свободи.

Дж. Локк та Ш. Монтеск’є висунули концепцію розподілу влади. Згідно з Дж.Локком, влада поділяється на законодавчу, виконавчу і федеративну. Перша встановлює норми поведінки громадян. Друга вживає заходів щодо застосування законів, а третя визначає відносини держави з іншими державами. Судову владу Дж. Локк не відмежовував від виконавчої. Розвиваючи вчення Дж. Локка, Шарль Монтеск’є виділив три види влади: законодавчу, виконавчу і судову. Принцип поділу влади передбачав, що вона належить різним органам. І закон встановлює прерогативу для кожного з її видів, кожна гілка влади взаємно обмежує і стримує одна одну (тобто існує механізм стримування і противаги). Зосередженість влади в руках однієї особи, на думку Ш. Монтеск’є, неминуче призводить до загибелі свободи, до зловживань чиновників.