3. Безвідходне виробництво

З метою економії матеріальних ресурсів величезне значення має використання відходів виробництва, що при сучасних технологіях утворюються в усе зростаючих обсягах. Ця проблема також має екологічне значення.

Всі виробництва, де утворюються відходи, варто поділити на 2 групи:

• виробництва з перевагою механічної обробки вихідної сировини і матеріалів, тобто без руйнації їхньої внутрішньої структури (металообробка, лісова, деревообробна і легка промисловість). Результатами такого виробництва є товарна продукція й відходи;

• виробництва з комплексною переробкою сировини, у яких в результаті фізико-хімічної переробки, окрім основної продукції, утворюються побічні продукти і і відходи виробництва. До таких виробництв відносяться нафтохімія і нафтопереробка, хімічна і коксохімічна промисловість, чорна і кольорова металургія.

Основою маловідходних технологій є комплексна переробка сировини з використанням усіх її компонентів, оскільки відходи виробництва являють собою саме невикористану або недовикористану сировину.

У деревообробній, гірничовидобувній, вугільній промисловості відходи не змінюють вихідної структури (тирса, гілки, гірська порода). У хімічній промисловості, нафтопереробці, металургії вихідні матеріали піддаються фізико-хімічному впливу, створюючи нові продукти.

4. Принципи державної політики у сфері поводження з відходами

Державне управління у сфері поводження з відходами здійснює кабінет міністрів України, відповідні органи АР Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами виділяють:

1. Міністерство екології та природних ресурсів

2. Державна СЕС України

3. Міністерство з питань житлово-комунального господарства України України

4. Міністерство регіонального розвитку та будівництва

Основні функції міністерства:

1. стандартизація і нормування

2. державний облік і звітність

3. контроль та нагляд

4. моніторинг та інформування

5. економічне забезпечення відповідних заходів

6. юридична відповідальність

Стандартизації підлягають:

- поняття, терміни

- вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації

- способи визначення класу відходів та їх небезпеки

- методи щодо поводження з відходами

- вимоги щодо відходів та вторинної сировини

Нормуванню підлягають:

- питомі показники утворення відходів – кількість відходів що припада на одну людину

- граничні показники утворення відходів – максимальний обсяг відходів

- регламенти використання і витрати сировини

- вимоги до діяльності щодо поводження з відходами

Державний облік- єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними.

Державний облік відходів включає:

- паспортизацію та інвентаризацію відходів

- ведення реєстру об’єктів утворення, обробки, утилізацію та видалення відходів

- ведення державного реєстру радіоактивних відходів

- ведення державного кадастру сховищ радіоактивних відходів, та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів

Паспортизація відходів проводиться підприємствами з метою їх своєчасної ідентифікації та виявлення оптимальних шляхів поводження з ними, і передбачає введення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт по місцю утворення, обробки та утилізацію відходів.

По кожному типу відходів складається паспорт, у якому визначається найменування та код відходів, їх кількісний і якісний склад, походження, технічні характеристики місць зберігання, відомості про методи контролю, та їх безпечної експлуатації.

На підставі паспортів складається реєстри об’єктів утворення, обробки, утилізації та видалення відходів. Вони створюються з метою збирання, обробки та аналізу інформації про об’єкти утворення відходів, повного опису функціонуючих, закритих чи законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, здійснення контролю за впливом відходів на НС та здровя людини.

Державний реєстр радіоактивних відходів – послідовний поточний запис об’єктів спец. Форми, про утворення, фізико-хімічний склад, об’єм, властивості, перевезення, зберігання, захоронення радіоактивних відходів.

Державний кадастр сховищ радіоактивних відходів – зведення систематизованих відомостей про об’єкти призначені для зберігання чи захоронення радіоактивних відходів у єдину інформаційну систему, місце знаходження, кількісну і якісну характеристику сховищ таких відходів.

Контроль і нагляд здійснюється у вигляді державного контролю і нагляду, виробничого та громадського контролю.