Культурні права і свободи

Культурні права і свободи — це права, реалізація яких створює певні можливості доступу до світової культури, її засвоєння, використання і участі в її подальшому розвитку. Конституція України закріплює такі культурні права і свободи:

1) право па освіту (ст. 53 Конституції України) — є центральним культурним правом, оскільки освіта є передумовою всебічного розвитку та становлення особи. Завдяки отриманій освіті людина отримує можливості для реалізації інших конституційних прав. Україна забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних на­вчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства;

2) свобода творчості (ст. 54 Конституції України) — закріплення цієї свободи у Конституції означає, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами;

3) право на результати своєї інтелектуальної та твор­чої діяльності (ст. 54 Конституції України) — означає, що ніхто не може використовувати або поширювати результати інтелектуальної та творчої діяльності без згоди на це автора (авторське право), за винятками, встановленими законом. Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, винаходи, моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів та послуг, результати науково-дослідних робіт та інші здобутки інтелектуальної праці. З метою захисту своїх прав особа, яка має авторське право, може зареєструвати його в офіційних державних реєстрах та отримати свідоцтво про реєстрацію прав автора.

Екологічні права і свободи

Екологічні права і свободи — це група прав, що забезпечують людині безпечне для життя та здоров'я довкілля. Конституція України закріплює наступні екологічні права і свободи:

1. право на безпечне для життя і здоров 'я довкілля (ст. 50 Конституції України) — це право кожної людини на чисте повітря, воду, ґрунт, споруди тощо. Держава повинна докла­дати зусиль для того, щоб довкілля залишалося екологічно безпечним для людей, що знаходяться на її території. Це право є одним із найбільш актуальних для сучасної України, оскільки чорнобильська трагедія покладає значні додаткові обов'язки на державу у цій сфері;

2. право на відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічних прав (ст. 50 Конституції України) означає, що кожна людина може звернутися до суду, якщо порушено її екологічні права або їй завдано екологічної шкоди. При цьому відповідачем у такій справі може бути як фізична, так і юридична особа, а в деяких випадках, навіть держава;

3. право на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту(ст. 50 Конституції України) означає, що кожна людина можезвернутися до будь-якого державного органу, фізичної та юридичної особи усіх форм власності за інформацією, вказаною вище. Це право реалізується за допомогою використання інших конституційних прав, таких, як право на інформацію та право на звернення.

Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав і свобод людини і громадянина

Конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина — це закріплена Основним Законом система методів та механізмів забезпечення реалізації прав і свобод. Наука конституційного права виділяє соціально-економічні, політичні та юридичні гарантії прав і свобод людини і громадянина.

Соціально-економічні гарантії передбачають існування в державі різних форм власності, що дозволяє володіти власністю та надає можливість займатися підприємницькою діяльністю. Для України особливе значення у цій групі гарантій також займає соціальна діяльність держави з надання допомоги тим прошаркам населення, які не можуть самостійно забезпечити собі достатній життєвий рівень.

Політичні гарантії — це наявність у державі реального народовладдя, багатопартійності, гласність політичного життя та підконтрольність органів державної влади і місцевого самоврядування громадянам та їх об'єднанням. Як вже відзначалося, державна влада є легітимною, лише якщо вона формується безпосередньо народом, оскільки саме народ є єдиним джерелом влади в Україні.

Ідеологічні гарантії прав і свобод людини і громадянина пов'язані, перш за все, з рівнем політичної та правової культури індивідів, а також посадових осіб державної влади та місцевого самоврядування.

Юридичні гаранти є найбільш важливими серед конституційних гарантій прав і свобод людини, а тому їх слід розглянути більш детально. До юридичних гарантій, зокрема, слід

віднести:

1) право на судовий захист (ст. 55 Конституції України) — кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Якщо було використано усі національні засоби захисту прав і свобод, але це не дало очікуваних результатів, то кожен має право звертатися за захистом своїх прав до відповідних міжнародних судових установ або міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

2) право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України). Зокрема, кожна людина має право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо її було незаконно засуджено за вчинен­ня певного злочину;

3. право знати свої права та обов'язки (ст. 57 Конститу­ції України) — закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у поряд­ку, встановленому законом, є недійсними;

4. право на правову допомогу (ст. 59 Конституції Украї­ни) — у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним }' виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура;

5. право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60 Конституції України) — ця правова норма дозволяє підлеглим особам використати власну точку зору при виконанні наказ та, якщо він є незаконним, відмовитися від його виконання. При цьому їх не можна покарати за відмову виконати явно злочинний наказ чи розпорядження. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність;

6. неможливість бути двічі притягнутим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конституції України) — ця гарантія означає, що одну й ту ж саму людину не можна двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

7. презумпція невинуватості (ст. 62 Конституції Украї­ни) — особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Ця презумпція також передбачає, що всі сумніви щодо доказовості вини особи тлумачаться на її користь;

8) право не свідчити проти себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів (ст. 63 Конституції України) означає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Органами, що забезпечують реалізацію прав і свобод людини і громадянина в Україні є Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, суди загальної юрисдикції, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, Конституційний Суд України, місцеві державні адміністрації.