Соціальні права і свободи

Соціальні права і свободи — це права на достатній рівень життя та соціальний захист з боку суспільства і держави. Порядок закріплення та реалізації цієї категорії прав в Основному Законі є визначальним для визнання певної держави соціальною. Держава, яка базується на конституції та визнає верховенство права, також повинна нести відповідальність за забезпечення в країні соціальної справедливості та соціальної захищеності. Конституція України закріплює такі соціальні права: 1) право на працю (ст. 43 Конституції України) — в Україні кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на працю також передбачає, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом;

2) право на страйк (ст. 44 Конституції України) — в Україні кожен, хто працює, має право на страйк для захисту своїх економічних або соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Страйк — це добровільна справа, отже, ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Конституція також передбачає можливість заборони страйку, що є можливим лише на підставі закону;

3) право на відпочинок (ст. 45 Конституції України) — його має кожен, хто працює. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються трудовим законодавством;

4)право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) — громадяни мають право на соціальний захист, що вклю­чає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом;

5. право на житло (ст. 47 Конституції України) не слід сприймати буквально, адже держава не має достатніх матері­альних ресурсів для того, щоб надати житло кожній людині. Саме тому, йдеться про те, що держава лише створює умови для того, щоб кожний громадянин мав можливість побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Це право також передбачає, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду;

6. право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім 'ї (ст. 48 Конституції України) є одним із найважливіших соціальних прав. Конституція України дає визначення терміну «достатній життєвий рівень» — це достатнє харчування, одяг та житло. Звичайно, за сучасних економічних умов держава не має можливості забезпечити кожній людині достатній життєвий рівень, тому ця норма скоріше виступає як своєрідний орієнтир для становлення і розвитку соціальної держави в Україні;

7. право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49 Конституції України) — охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.