22. Виразність мовлення.

Під виразністю мови розуміються такі особливості її структури, які дозволяють посилити враження від сказаного (написаного), викликати і підтримати увагу і інтерес у адресата, впливати не тільки на його розум, але й на почуття, уяву.  Виразність мовлення залежить від багатьох причин і умов - власне лінгвістичних та екстралінгвістичних.  Одним з основних умов виразності є самостійність мислення автора промови, що передбачає глибоке і всебічне знання і осмислення предмета повідомлення. Знання, отримані з будь-яких джерел, повинні бути освоєні, перероблені, глибоко осмислені. Це надає говорить (пише) впевненість, робить його мова переконливою, дієвою. Якщо автор не продумує як слід зміст свого висловлювання, не осмислює тих питань, які буде викладати, його мислення не може бути самостійним, а мова - виразною.  Однією з передумов мовної виразності є навички, що дозволяють без утруднення вибирати потрібні в конкретному акті комунікації мовні засоби.Мовна виразність індивідуума залежить також від свідомого наміру домагатися її, від цільової настанови автора на неї.  До виразних засобів мови зазвичай відносять стежки (переносне вживання мовних одиниць) і стилістичні фігури, називаючи їх зображально-виражальними засобами. Однак виражальні можливості мови цим не обмежуються; в мові засобом виразності здатна стати будь-яка одиниця мови всіх його рівнів (навіть окремий звук), а також невербальні засоби (жести, міміка, пантоміміка).

23. Культура діалогу.

Правила для того, хто говорить: • доброзичливість, повага до партнера, з яким спілкуєтесь; • ввічливість, відсутність категоричності; • скромність у самооцінках, ненав'язливість; • орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту; • постійне стимулювання зацікавленості партнера до проблем спілкування; • логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій; • підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті; • вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером. • враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо. Правила для тих, хто слухає: • не шкодувати часу для того, щоб вислухати партнера; • терпимо й шанобливо ставитись до того, хто говорить; • не перебивати партнера, вислухати його до кінця; • дати партнерові виявити себе в спілкуванні, стимулювати його активність; • використовувати мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки того, хто говорить. Дотримання запропонованих правил сприятиме безконфліктному спілкуванню. Поради. • Говоріть по суті й красиво. • Говоріть лише тоді, коли є про що сказати. • Говоріть коротко й точно. • Говоріть, щоб вас чули. • Не вживайте незрозумілих слів. • Говоріть так, щоб вас цікаво було слухати. • Менше жестикулюйте. • Не читайте мораль у процесі діалогу. • Прагніть тримати себе впевнено навіть у складній ситуації. • Не піддавайтесь емоціям. • Прагніть постійно контактувати з аудиторією чи опонентом.