2.2. Аналіз результатів дослідження

Дослідження проводилось на базі групи "Теремок" ДНЗ № 52 "Золота рибка". Вибірка становить 25 чоловік, з яких 15; хлопчики і 10; дівчатка. Мета дослідження; встановити рівень тривожності та рівень самооцінки дітей.

Таблиця 2.

Результати дослідження за методиками "Вибери потрібне обличчя" та "Який я?"

№ п/п. | Ім'я | Стать | Методика "Який я?" | Методика "Вибери потрібне обличчя"

Кількість набраних балів | Індекс тривожності (ІТ), %

1 | Олександр Б. | 1 | 9 | 7

2 | Олександр Г. | 1 | 6 | 40

3 | Роман Д. | 1 | 1 | 47

4 | Леонід З. | 1 | 4 | 29

5 | Олександр М. | 1 | 9 | 38

6 | Сергій М. | 1 | 4 | 11

7 | Олександр М. | 1 | 5 | 17

8 | Віктор П. | 1 | 10 | 36

9 | Іван С. | 1 | 1 | 35

10 | Богдан П. | 1 | 7 | 43

11 | Сергій С. | 1 | 5 | 15

12 | Сергій Т. | 1 | 10 | 52

13 | Дмитро Х. | 1 | 6 | 35

14 | Андрій Ш. | 1 | 3 | 1

15 | Максим Я. | 1 | 5 | 54

1 | Марина А. | 0 | 4 | 21

2 | Алла Б. | 0 | 7 | 44

3 | Тетяна Г. | 0 | 6 | 27

4 | Анна Г. | 0 | 1 | 45

5 | Анна Д. | 0 | 5 | 12

6 | Іванна І. | 0 | 4 | 45

7 | Олена К. | 0 | 7 | 55

8 | Ірина Л. | 0 | 7 | 54

9 | Людмила Л. | 0 | 6 | 29

10 | Катерина М. | 0 | 3 | 57

За результатами дослідження можна сказати наступне.

Методика "ВИБЕРИ ПОТРІБНЕ ОБЛИЧЧЯ"

Таблиця 2.

Кількісний розподіл вибірки дослідження за методикою "Вибери потрібне обличчя"

Показник | Високий рівень тривожності | Середній рівень тривожності | Низький рівень тривожності

Кількість осіб | 5 | 14 | 6

% | 20,0 | 56,0 | 24,0

Хлопчики | 2 | 8 | 5

% | 13,3 | 53,3 | 33,3

Дівчатка | 3 | 6 | 1

% | 30,0 | 60,0 | 10,0

Таким чином, можна констатувати, що рівень тривожності в групі середній, оскільки найбільше значень припадає саме на середину шкали.

Кількість дітей з низьким рівнем тривожності переважає серед хлопчиків, високий рівень тривожності переважає серед дівчаток.

Методика "ВИБЕРИ ПОТРІБНЕ ОБЛИЧЧЯ"

Таблиця 2.

Кількісний розподіл вибірки дослідження за методикою "Який Я?"

Показник | Дуже висо-кий рівень самооцінки | Високий рівень самооцінки | Середній рівень самооцінки | Низький рівень самооцінки | Дуже низь-кий рівень самооцінки

Кількість осіб | 2 | 2 | 16 | 2 | 3

% | 8,0 | 8,0 | 64,0 | 8,0 | 12,0

Хлопчики | 2 | 2 | 8 | 1 | 2

% | 13,3 | 13,3 | 53,3 | 6,7 | 13,3

Дівчатка | 0 | 0 | 8 | 1 | 1

% | 0,0 | 0,0 | 80,0 | 10,0 | 10,0

Таким чином, можна констатувати, що рівень самооцінки у досліджуваній групі середній. Слід відмітити, що у 2-х хлопчиків спостерігається високий і дуже високий рівень самооцінки, у двох – низький рівень, а у трьох – дуже низький.

Серед дівчаток спостерігається по одній особі з низьким і дуже низьким рівнем самооцінки.

Інші показники відносяться до середніх.

Висновки

Дослідивши методи вивчення особистості у дошкільному віці, можна зробити наступні висновки:

1. У дошкільному віці діти починають керуватися в своїй поведінці, в оцінках, що даються собі та іншим людям, певними етичними нормами. У них формуються більш-менш стійкі моральні уявлення, а також здатність до етичної саморегуляції.

2. У старшому дошкільному віці отримують подальший розвиток мотиви спілкування, через які дитина прагне встановити і розширити контакти з навколишніми людьми. Примітно, що до природної допитливості дітей-дошкільників, заклопотаності схваленням з боку дорослих людей в старшому шкільному дитинстві додаються нові мотиви спілкування – ділові і особисті. Під діловими розуміються мотиви, що спонукають дитину до спілкування з людьми ради рішення якої-небудь задачі, особистими, – мотиви, пов'язані з внутрішніми проблемами, що хвилюють дитину (добре чи погано вона вчинила, як до неї відносяться оточуючі, яким чином оцінюють її справи і вчинки. До цих мотивів спілкування приєднуються мотиви навчання – що стосуються надбання знань, умінь і навичок. Вони приходять на зміну тій природній цікавості, яка властива для більш раннього віку. До старшого дошкільного віку у більшості дітей виникає внутрішня, мотиваційно-особистісна готовність до навчання, яка складає центральну ланку загальної психологічної готовності до переходу в наступний вік.

3. Самооцінка дитини, усвідомлення вимог, що пред'являються до неї, з'являються приблизно до трьох-чотирьох років на основі порівняння себе з іншими людьми. На порозі школи виникає новий рівень самосвідомості і вольової регуляції поведінки. Він характеризується оформленням у дитини її "внутрішньої позиції" досить стійкої системи відносин до себе, до людей, до навколишнього світу.

4. У старшому дошкільному віці дитина навчається спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми людьми в спільній з ними діяльності, засвоює елементарні правила і норми групової поведінки, що дозволяє їй надалі добре сходиться з людьми, налагоджувати з ними нормальні ділові та особисті взаємостосунки.

5. Для вивчення особливостей розвитку дошкільників використовуються різноманітні методи, у тому числі і шкали розвитку. Так, методики Піаже можуть застосовуватися і в більш старшому віці. Вони є шкалами порядку, оскільки передбачається, що розвиток проходить ряд наступних один за одним стадій, які можуть бути якісно описані. Шкали Піаже призначені головним чином для вивчення когнітивної, а не особистісної сфери дитини і поки не доведені за формальними параметрами до рівня тестів. Послідовниками Піаже ведеться робота із створення діагностичного комплексу, заснованого на його теорії і призначеного для діагностики психології розвитку дітей різного віку.

6. Дослідження особистості дитини дошкільного віку саме по собі важке з тієї причини, що більшість відомих особистісних тестів призначена для дорослих людей і заснована на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особистості, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі. Тому тести для дорослих у психодіагностиці дітей найчастіше застосовувати не можна.

7. Методичні прийоми для проведення діагностичного обстеження дитини повинні бути за можливістю короткими – експрес-методиками, зручними для швидкого вивчення тієї або іншої сфери особистості дитини.

8. Відповідно до проведеного дослідження за методиками визначення тривожності та самооцінки слід зафіксувати в основному середні показники. З цього випливає, що у досліджуваній групі обходиться без крайнощів, як особливо високі, так і особливо низькі показники зустрічаються рідко.

Це підтверджує сформульовану вище гіпотезу.