План

1.Гігієні-як наука.

1.1 Мета, предмет, об'єкт і метод гігієни

2. Основні підходи в гігієні фізкультури та спорту

2.1. Догляд за одягом

2.2. Гігієна тіла та ротової порожнини

2.3. Профілактика шкідливих звичок

3. Загальна особиста гігієна тіла.

Висновок

Використана література

1. Гігієна як наука

Гігіє́на — практика підтримки чистоти з ціллю забезпечення доброго здоров'я. Науковий термін «гігієна» означає наукову галузь, яка займається дослідженням факторів навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людини. Термін може використовуватися в більш вузьких значеннях залежно від контексту, наприклад у фразах «особиста гігієна», «гігієна праці» та ін., часто також термін використовується у зв'язку з охороною здоров'я. Слово походить від імені Гігіеї, грецької богиніздоров'я, чистоти і санітарії.

Метою медицини є відновлення, збереження й зміцнення здоров'я людей. Ця мета досягається двома методами: перший — лікування захворювання людей, другий — попередження хвороб Паркінсона й передчасного зношування організму, тобто. профілактика. Відповідно цьому формувалися два напрями у медицині: лікувальне й профілактичне.

Крім терміна "гігієна", що означає "в квітучому здоров'я", існує термін "санітарія" (що від латинського слова Sanitas здоров'я, яким позначають практичну частина гігієни). Нині як терапія, і гігієна розділилися на цілий ряд лікувальних (терапія) і профілактичних (гігієна) наукових дисциплін і областей практичної діяльності, об'єднаних загальною метою, але з різними методами її досягнення.

До складу профілактичного напрями входять загальна гігієна, соціальна гігієна, комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна харчування, радіаційна гігієна, військово-морська гігієна, гігієна фізкультури і спорту, санітарна токсикологія, санітарна мікробіологія, паразитологія і, нарешті, дуже важлива профілактична дисципліна — епідеміологія інфекційних захворювань.

Отже, сучасна гігієна є цілий напрям до медицини. Вона містить ряд профілактичних наукових дисциплін і областей практичної діяльності лікарів. Як вона та всю медицину, гігієна спочиває на теоретичному фундаменті філософії, точних (фізика, хімія, математика) і зігальнобіологічних (загальна біологія, нормальна і патологічна фізіологія) наук.

1.1 Мета, предмет, об'єкт і метод гігієни

Мета гігієни як науки — охорона й зміцнення громадського й особистого здоров'я шляхом оздоровлення природної та соціальній довкілля, слагающейся з конкретних умов праці, побуту власної поведінки людини. За сучасними уявленнями (Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я), здоров'я означає як відсутність хвороб, а й максимальне фізичне, психічне й соціальний добробут, що дозволяє людині найефективніше виконувати свої громадські й трудові функції. Отже, здоров'я є поняттям біо-соціальним за провідної ролі соціального.

Предметом гігієни вивчення закономірностей взаємодії чинників природної та соціальній середовища проживання і організму людини, дослідження причинно-наслідкових зв'язків у системі "зовнішня середовище - здоров'я", оскільки більшість випадків порушення здоров'я, хвороб Паркінсона й раннього старіння організму є наслідком взаємодії людини з несприятливими впливами довкілля.

Основними об'єктами дослідження, у гігієну виступають здорова людина (соціальна група, популяція, населення регіону) й зовнішня середовище. За походженням чинники довкілля діляться на природні, виробничі і побутові. За природою чинники довкілля поділяють на фізичні (клімат, мікроклімат приміщень, атмосферне електрику, шум, вібрація, випромінювання тощо), хімічні (хімічний склад атмосферного повітря житлових і службових приміщень), біологічні (мікроорганізми, рослини, гриби, комахи, тварини продукти їх життєдіяльності) і соціально-побутові (умови розміщення, відпочинку людей, харчування, водопостачання).

Метод гігієни відрізняється специфічної профілактичної спрямованістю, що полягає у попередженні чи ослабленні дії шкідливих факторів, і використанні корисних чинників природної та соціальній середовища задля досягнення мети — збереження та зміцненні громадського здоров'я.

>Специфічність методу гігієни не лише на його спрямованості усунення негативного впливу середовища на людини, а й у способі реалізації цієї спрямованості: не шляхом безпосереднього на людини (лікування), а ще через регламентацію комплексу науково обгрунтованих, юридичних, адміністративних, технічних, господарських та інших заходів.

У гігієну застосовуються такі конкретні методи дослідження:

1. Метод гігієнічного обстеження об'єкта, де живуть чи працюють люди. Цей метод залежить від натурному дослідженні умов праці, побуту відпочинку, порівняно виявлених умов з гігієнічними нормативами й у виробленні рекомендацій з ліквідації виявлених санітарних порушень.

2.Инструментально-лабораторний метод, котрий зіграв великій ролі у перетворенні гігієни в наукову дисципліну. У цьому використовується дуже багато приватних методик на дослідження фізичних, хімічних, біологічних чинників довкілля, і навіть функціональних зрушень, що дають уявлення про який вплив цих факторів на організм.

3.Санитарно-статистический метод, дозволяє оцінити рівень громадського здоров'я у цьому чи іншому колективі, групи населення у зв'язку з впливом чинників природної та соціальній середовища за трьома основними групам показників:

-санітарно-демографічні показники, що характеризують відтворення населення (народжуваність, смертність, причини смерті, середня тривалість життя, кінцеві результати відтворення);

- показники фізичного розвитку (зростання, маса тіла, функціональні показники).

4. Експериментальний метод, вживаний у наукові дослідження у сфері гігієнічного нормування, до складу якого у собі лабораторні і натурні дослідження.

Підсумовуючи сказане, сучасну гігієну можна з'ясувати, як комплекс медичних профілактичних наукових дисциплін і областей практичної діяльності лікарів, які на меті збереження й зміцнення здоров'я людей методом запобігання хворобам і передчасного старіння організму.