Структура магістерської роботи

Магістерська робота складається із вступу, кількох розділів (які, звичайно, діляться на підрозділи), висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг – від 60 до 80 сторінок друкованого тексту, без переліку літератури та додатків.

У вступі дається обґрунтування вибору теми, розкривається її наукове значення і актуальність, висвітлюється історія її вивчення, відзначаються суперечливі і невирішені питання теми, визначаються: об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання і методи дослідження, значення магістерської роботи для практики сучасної школи, апробація її окремих положень.

Основна частина магістерської роботи складається з двох-трьох розділів, які, в свою чергу, поділяються на підрозділи. Кожний розділ повинен висвітлювати самостійне питання визначеної проблеми, підрозділ (параграф) - окрему її частину.

При написанні основних розділів потрібно звернути увагу на збереження логічного зв'язку між ними і послідовність переходу від однієї частини до іншої.

Кожен розділ повинен мати свої короткі висновки, які узагальнюють результати дослідження, отримані автором під час розробки окреслених у ньому проблем.

У висновках стисло викладаються результати дослідження, рекомендації і пропозиції щодо їх практичного використання.

Завершують роботу список використаних джерел і, досить часто, додатки.

Пропонуємо для аналізу структуру магістерських робіт.

Педагогічні основи розвитку інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формуванні інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею

1.1. Історико-генетичний аналіз проблем інноваційного педагогічного пошуку форм освітнього середовища

1.2. Особливості діяльності інноваційних навчальних закладів на сучасному етапі

1.3. Педагогічні основи розвитку освітнього середовища сучасного ліцею

Розділ 2. Педагогічні умови розвитку інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею

2.1. Характеристика інноваційного освітнього середовища сучасного ліцею

2.2. Роль керівника ліцею у створенні умов розвитку освітнього середовища

2.3. Результати дослідно-експериментальної роботи

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Робота з літературними джерелами та їх бібліографічний опис

Приступаючи до складання бібліографії з теми наукової роботи, студент використовує наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань; алфавітні каталоги, в яких картонки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів; предметні каталоги, що містять назви творів з конкретних проблем і спеціальностей; а також різноманітні бібліографічні довідникові видання (покажчики з окремих тем і розділів), виноски і посилання в підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках та ін. Для підбору періодичної літератури слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання. Важливим джерелом інформації є система Інтернет, яка дає можливість широко використовувати найновішу літературу з обраної проблеми, що знаходиться в бібліотеках, освітніх закладах і наукових установах різних країн світу.

Існують загальноприйняті правила при описі використаної літератури, яких слід обов'язково дотримуватися.

Про кожен документ (книжку) подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора; якщо книжка написана декількома авторами, то перераховуються або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали першого автора, після чого роблять приписку "та ін."; повна і точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви вживаються скорочення: К., X., М.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скорочення "р"); кількість сторінок із скороченням "с".

Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної знаком крапка і тире

(. – ).

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви документа. Наприклад:

Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення: Навчально-метод. посібник. – К,: ІЗМН, 1998. – 336 с.

Документи, які мають більше трьох авторів, описують за назвою, а у відомостях про відповідальність наводять прізвища чотирьох авторів (якщо їх чотири) або трьох з припискою "та ін." (якщо їх п'ять і більше). Наприклад:

Філософія. Відродження на Україні (М.В. Кашуба, І.В. Паславський,

І.С. Захара та ін.; Відп. ред. М.В. Кашуба: AН УРСР. Ін-т сусп. наук. – К.: Наук. думка, 1990. – 332 с.

Якщо на титульному листку відсутнє прізвище автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, і всі останні елементи під прізвищем автора. Наприклад:

Дидактика средней школы /Под ред. М.Н. Скаткина. 2-е изд. –

М.: Просвещение, 1992. – 186 с.

У відомостях про твори видатних педагогів, опублікованих в окремих збірниках праць, подаються такі дані: прізвище та ініціали автора; повний заголовок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; номер тому і номери сторінок, на яких надрукований твір. Наприклад:

Сухомлинський В.О. Біля джерел життєвого ідеалу. — Вибрані твори, т. 3. –К.: Вища школа, 1977. –С. 218-225.

Збірники статей, матеріали конференцій тощо:

Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 4-5 лист. 1999 р. /За заг. ред. Р.П. Скульського. – Івано-Франківськ, 1999. – 318 с.

Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. Bun. 10. – К.: У ЩО, 1993. - 184 с.

Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому знаходиться стаття (книжки чи збірника) за викладеними вище правилами, а для періодичних видань - назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет - число, місяць. Наприклад:

Болюбаш Я. Державна програма "Вчитель" – поступ назустріч учителю //Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 3-6.

Українсько-канадське співробітництво в галузі освіти //Освіта України. – 2002. – 25 жовтня.

Робота студента з літературними джерелами не закінчується їх вивченням за складеним з самого початку списком. Автор майбутньої магістерської роботи повинен уважно слідкувати за монографічною та періодичною літературою, що виходить із друку і проводити її вивчення відповідно до поданих вище рекомендацій.

Список літератури розміщується після основного тексту роботи, його обсяг не перевищує 5% обсягу рукопису. В цей список рекомендується включати основну спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є. посилання або з якою автор ознайомився, хоч на неї і немає посилань.

Розміщувати матеріали бібліографічного опису в списку літератури рекомендуємо в такій послідовності:

1. Державні документи і матеріали:

- Конституція України;

- Законодавчі матеріали Верховної Ради;

- Укази Президента України;

- Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

- Тематичні збірники державних документів України.

2. Документи і матеріали Міністерства освіти і науки України.

3. Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані (документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика).

4. Література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі перекладені, в алфавітному порядку; зарубіжні видання (книги, статті на іноземних мовах).

5. Використані періодичні видання.

6. Використані бібліографічні довідники.

Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг вико­ристання автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов'язково робити бібліографічні посилання на джерела.

Найбільш поширеним способом упорядкування бібліогра­фічних описів у списку є алфавітне групування матеріалу.

Всі описи виконуються в алфавітній послідовності за прізвищами авторів або назвами джерел. Кожний опис має свій порядковий номер.

Опис джерел, що включені до списку літератури, проводиться з урахуванням загальноприйнятих правил, які були наведені вище.

При пронумерованому списку літератури досягається значна економія в обсязі тексту магістерської роботи, оскільки у необхідних випадках досить у кінці наведеної цитати вказати в дужках номер відповідного літературного джерела за списком і сторінку, з якої вона взята, наприклад: [14, 35]. У випадку опису джерела в цілому в дужках зазначається лише його номер за списком, наприклад: [8].