Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекция Когнітивна.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
71.59 Кб
Скачать

4.4. Категорія способу

Категорія способу виражає відношення дії до дійсності з позицій мовця. У сучасній українській мові виділяють такі способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий (деякі вчені виділяють ще спонукальний і бажальний). Дійсний спосіб (індикатив - лат. іпсіікаіїуиз - дійсний спосіб) виражає реальну дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться, або ж заперечує наявність дії: О земле рідна! Жила, живеш, довіку будеш оюити, безсмертна у віках (М.Рильський).

Дійсний спосіб не має спеціальних засобів вираження. Оскільки він тісно пов'язаний з категорією часу, то в теперішньому і майбутньому часах виражається особовими формами, а в минулому і давноминулому - родовими формами дієслова. Якщо дієслово у дійсному способі заперечує наявність якоїсь дії, то воно вживається із заперечною часткою не: То не любов, яка не вміє баоїсати іншому добра (Р. Третьяков).

Наказовий спосіб (імператив - лат. ітрегаїіуиз - наказовий спосіб) виражає ірреальну дію у формі наказу, заклику, прохання, побажання, поради, застереження тощо: Гей, ідіть, благодатні зливи! Випадайте, перлисті роси! Хай нап'ються донесхочу ниви. Хай дівчата помиють коси (Л. Кост.).

Дієслова наказового способу не мають категорії чару, але їм вляппрі категорії особи і числа. Форми наказового способу бувають синтетичні (прості) й аналітичні (складені). Синтетичні форми наказового способу виступають у 2-ій особі однини і в 1-ій та 2-ій особах множини і творяться від основи теперішнього часу за допомогою закінчень: у 2-ій особі однини - закінчення ни та нульове (сиди, сядь, крикни, мий)\ у 1-ій особі множини - закінчення -імо(-ім, -мо) (робімо, робім, знаймо); у 2-ій особі множини - закінчення -іть (-іте, -те) (робіть, робіте, знайте).

Аналітичні форми наказового способу виступають у 1 –ій особі однини (рідня) і в 3-ій особі однини і множини і творяться від дієслів теперішнього і доконаного майбутнього часу за допомогою часток хай, нехай (Хай побачу, хай побачить, хай побачать): Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу нехай свою Україну я ще раз побачу! (Т. Шевченко).