15.2. Планування обсягів виробництва продукції

О бсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюється на основі обсягу поставок:

де 0B_t — обсяг виробництва г-го виду продукції в натуральних одиницях;

ОПі — обсяг поставок (обсяг продажу) і-го виду в натуральних одиницях;

Г_п(з), Г_к(з) — запаси готової продукції на складі відповідно на початок і кінець планового періоду в натуральних одиницях. Запаси готової продукції на початок планового періоду визначають­ся з їх фактичної величини на кінець звітного періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається виходячи із терміну зберігання продукції на складі й тривалості планового періоду, тобто:

де Т_збері — середній термін зберігання і-го виду продукції на складі, днів; Д — тривалість планового періоду, днів.

Приклад. План продажу продукції (обсяг поставок) у натурально­му виразі та запаси готової продукції на початок періоду подані в таблиці 15.1. Тривалість планового періоду 360 днів, термін збері­гання запасів для виробу А — 10 днів, для виробу Б — 15 днів.

Таблиця 15.1

План продажу продукції та виробнича програма

(у натуральному виразі)

Найменування продукції	План продажу (реалізації продукції), од.	Запаси готової продукції		Виробнича програма, од.
		на початок періоду	на кінець періоду
Виріб А	1000	10	28	1018
Виріб Б	1500	60	62	1502

Тоді виробнича програма (обсяг виробництва продукції) у натураль­ному виразі становитиме:

ОВ_А = 1000 - 10 + 28 = 1018 од. ОВ_Б = 1500 - 60 + 62 = 1502 од.

Валовий оборот підприємства (ВО) — це обсяг валової продукції не­залежно від того, де вона буде використана — в межах підприємства, чи поза ним.

Внутрішньозаводський оборот підприємства (ВЗО) — це та кіль­кість продукції, яка використовується всередині підприємства для по­дальшої переробки.

Реалізована продукція (РП) — це продукція, яка відвантажується споживачеві і за яку надійшли кошти на поточний рахунок підприємства-постачальника або мають надійти у зазначений термін.

Приклад розрахунку плану продажу (реалізації) продукції та виробничої програми (у вартісному виразі).

Таблиця 15.2

План продажу (реалізації) продукції та виробнича програма

(у вартісному виразі)

Найме­нуван­ня про-дукції	План прода­жу про­дукції, од.	Ціна без пдв, гри.	пдв, грн.	Вируч­ка 3 пдв, тис. грн.	Запаси готової продукції, од.		Виробнича програма
					на по­чаток періоду	на кінець періоду	од.	тис. грн.
1	2	3	4	5 = 2Х X (3 + 4)	6	7	8 = 2--6 + 7	9 = = 3X8
Виріб А	1000	50	10	60,0	10	28	1018	50,9
Виріб Б	1500	20	4	36,0	60	62	1502	30,0
Всього	-	-	-	96,0	-	-	-	80,9

Виробнича програма — це саме та кількість продукції, яку потрібно ви­робити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації). Обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) обчислюється за формулою:

ЧП=ТП-(М₊СА),

де М — матеріальні витрати на виробництво продукції, грн;

СА — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

Чиста продукція — це вартість, створена на підприємстві, або додана вартість. Чиста продукція може бути обчислена як сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи і прибутку.

Вибирати постачальників матеріально-технічних ресурсів треба за такими критеріями:

> відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріалах;

> якість і ціна матеріалів;

> репутація постачальника;

> територіальна віддаленість постачальників;

» оперативність поставок;

>- швидкість реакції на потреби покупця;

> умови розрахунків;

> можливість надання кредиту тощо.

Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються та виби­рається той партнер, який забезпечує найкращі умови постачання за мі­німальних витрат.

Між постачальником та споживачем матеріально-технічних ресур­сів укладається договір, що регламентує всі умови постачання:

> кількість, якість та ціну матеріально-технічних ресурсів;

> термін доставки;

> форму розрахунків;

> відповідальність за порушення договору.

Основний обов'язок постачальника — поставка продукції згідно умов укладеної угоди.

Після вивчення ринку сировини та матеріалів треба скласти специ­фікації на потрібні види матеріальних ресурсів. Специфікація повинна включати найменування і характеристику матеріалів, а також вимо­ги до них. До специфікації входять усі характеристики і стандарти пот­рібного матеріалу.

Після складання специфікацій складають список можливих постачаль­ників для кожного виду матеріальних ресурсів. Джерелом інформації для складання списку постачальників є вивчення ринку сировини і матеріалів.

Ціна матеріальних ресурсів — одна із суттєвих умов договору, вона зазначається в угоді або в специфікації. Ціна може бути твердою (фіксо­ваною) або змінною. У ринкових умовах постачальники матеріалів рідко погоджуються на фіксовану ціну.

Якщо на момент укладання угоди важко визначити конкретну ціну, тоді сторони можуть передбачити фіксацію вхідної ціни, яка протягом виконання угоди може змінюватися за узгодженим сторонами методом-Така ціна називається змінною, вона є по суті ринковою в момент вико­нання угоди. У цьому випадку в розділі "Особливі умови угоди" зазнача­ються точні способи визначення змінної ціни.

При визначенні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку.

Методи визначення потреби в ресурсах — це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. Основні дані для визначення потре­би — це погоджені з попитом пропорції підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення. Використовують різ­ні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності пот­рібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продук­ції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів.

Метод прямого розрахунку дає змогу одержати науково обґрунтова­ні дані про величину нормативних витрат матеріалів. Суть його полягає в тому, що розрахунки нормативної потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи робіт у розрахунковому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид мате­ріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потре­ба в ньому (П_м) визначається за формулою:

д е Н_ві — норма витрат матеріалу на і-й виріб;

N_t — виробництво і-го виробу в плановому періоді;

п — кількість видів виробів, для яких використовується даний

вид матеріалу.

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, що використовуються (на деталь, на виріб), а також від виробничої програми. Потреба в матеріалах на вироби розраховується за нормами на кожну Деталь, яка є складовою виробу, і для кожного виду матеріалів окре­мо. На основі подетальних норм складають зведену норму потреб ма­теріалів на вироби. Річну потребу в основних матеріалах визнача­ють шляхом множення технічно обґрунтованих норм на виробничу програму.

Потребу в матеріалах можна визначити за допомогою нормативу питомих витрат матеріалів на одиницю продукції чи обсяг виробництва. Прикладом такого нормативу може бути коефіцієнт використання матеріалів (К_вм), який визначається як відношення чистої маси виробу {т_ч) Д° норми витрат матеріалу (Я₈):