2. Напрями та форми здійснення реальних інвестицій

Реальне інвестування здійснюється в таких напрямках:

1. Капітальне інвестування передбачає вкладення інвестиційних ресурсів у відтворення основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури.

Саме капіталовкладення (виробничих інвестиції) формують матеріальну частину реальних інвестицій. До їх складу включають:

• вартість будівельно-монтажних;

• вартість придбання устаткування;

• інші капітальні роботи та витрати (витрати на проведення проектно-пошукових робіт, технічний нагляд, придбання ліцензій та патентів, вартість відводу земельних ділянок утримання дирекції новостворених підприємств, підготовка та перепідготовка експлуатаційних кадрів тощо).

Капіталовкладення формують галузеву, територіальну, відтворювальну, технологічну структури та структури за формами власності на ресурси.

Формами капітального інвестування виступають:

• придбання цілісних майнових комплексів – інвестиційна операція, пов’язана із придбанням господарського об’єкту із завершеним циклом виробництва продукції з метою забезпечення галузевої, товарної або територіальної диверсифікації операційної діяльності.

• нове будівництво об’єкту (комплексу об’єктів) виробничого призначення із закінченим технологічним циклом за індивідуально розробленим або типовим проектом на спеціально відведеній території;

• розширення діючого підприємства - інвестиційна операція, яка передбачає будівництво додаткових виробництв на діючому підприємств;

• реконструкція діючого підприємства - інвестиційна операція, яка пов’язана із проведенням комплексного істотного перетворення виробничого процесу на основі досягнень НТП;

• технічне переозброєння діючого підприємства – комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, комплексної механізації та автоматизації виробничого процесу, модернізації та заміні застарілого та фізичного зношеного устаткування новим, більш продуктивним.

• перепрофілювання – інвестиційна операція, яка пов’язана із повною або частковою заміною технології виробничого процесу для випуску нової продукції на діючому підприємстві;

• модернізація обладнання – інвестиційна операція, пов'язана із вдосконаленням і приведенням активної частини виробничих основних до сучасних технічних вимог;

• оновлення окремих видів устаткування – інвестиційна операція, пов'язана із заміною або доповненням наявного парку устаткування;

ІІ. Інноваційне інвестування – вкладення капіталу в нематеріальні активи з метою їх використання в діяльності підприємства.

ІІІ. Інвестування у приріст товарно-матеріальних цінностей – інвестиційна операція, спрямована на розширення обсягу оборотних активів, які використовуються в операційній діяльності підприємства.

3. Економічна оцінка об’єктів реального інвестування

Перш ніж вкладати кошти, інвестор оцінує вартість об'єктів реального інвестування.

Оцінка об’єктів реального інвестування здійснюється за допомогою таких методичних підходів: витратний, дохідний та порівняльний.

Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Основними методами даного підходу є метод заміщення та метод відтворення.

Метод заміщення полягає у визначенні поточної вартості створення (придбання) близького аналога об’єкту, що оцінюється (еквівалентну користь з об'єктом оцінки, але побудованої із нових матеріалів та відповідно до сучасних стандартів, дизайну та планування).

Метод відтворення полягає у визначенні поточної вартості створення (придбання) точної копії інвестиційного об’єкту у діючих цінах (із використанням таких самих матеріалів, будівельних стандартів, дизайну і з такою самою якістю робіт).

Дохідний підхід в оцінці базується на визначенні поточної ціни об’єкту, на основі порівняння майбутніх доходів інвестора з його поточними витратами.

Дохідний підхід передбачає використання двох методів: методу прямої капіталізації та методу дисконтованих грошових потоків.

Метод прямої капіталізації доходу передбачає визначення вартості об’єкту на основі очікуваного доходу від його використання та застосовується у разі, коли прогнозується постійне рівномірне надходження чистого операційного доход.

Метод дисконтування грошових потоків застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки від використання об'єкту оцінки є неоднаковими за величиною та непостійними протягом визначеного періоду.

Порівняльний підхід передбачає визначення вартості об’єкту на основі аналізу цін продажу подібних об’єктів, що схожі за основними характеристиками,з наступним коригуванням вартості аналога відповідно до характеристик оціночного об’єкту.