6. Управління інвестиційним портфелем

Управління інвестиційним портфелем вимагає від інвестора проведення певної політики, яка за способами реалізації поділяється на пасивну та активну.

Активне управління передбачає ретельний моніторинг ринку, оперативне придбання фінансових інструментів, що відповідають цілям інвестування, а також швидку зміну структури портфеля. Інвестор використовує цю стратегію тоді, коли нама­гається одержати дохідність вищу за середньоринкову. Стратегія активного управління потребує значних витрат, тому що вона пов'язана з інформаційно-аналітичною підготовкою рішень, придбанням і розробкою власного програмно-технічного і методичного забезпечення. Саме тому цю стратегію обирають тільки ті інве­стори, які мають достатній капітал і високопрофесійний персонал.

Пасивне управління характерне для консервативних і помірковано-агресивних інвесторів. Головними цілями при пасивному управлінні є захист вкладень від інфляції та одержання гарантованого доходу при мінімальному рівні ризику і низьких витратах на управління. Цей тип управління передбачає створення добре диверсифікованих портфелів цінних паперів, для яких можна з високою точністю розрахувати дохідність, ризик і ліквідність.

При пасивному управлінні самою розповсюдженою стратегію при інвестуванні в акції є стратегія «купив і тримай». Особливість цієї стратегії полягає у тому, що зміна портфелю відбувається в разі зниження його прибутковості або цілей самого інвестора.

Таким чином, при формування стратегії управління портфелем цінних паперів інвестор має керуватися основними принципами портфельного інвестування такими як безпечність, доходність вкладень, їх ріст та ліквідність.

Тема 7: ризики інвестиційних проектів та їх нейтралізація

Питання для обговорення

1. Поняття та класифікація проектних ризиків.

2. Методи аналізу ризиків інвестиційних проектів.

3. Управління інвестиційними ризиками.

1. Поняття та класифікація ризиків інвестиційних проектів

В інвестиційному та фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій. Ризик завжди наявний в ринковій економіці.

Класифікація інвестиційних ризиків здійснюється за такими ознаками:

1. за джерелами виникнення

• систематичний – характерний для усіх учасників інвестиційної діяльності, зумовлений змінами інвестиційного середовища і не пов'язаний безпосередньо із діяльністю самого емітента. Саме тому систематичний ризик не підвладний впливу з боку інвестора;

• несистематичний (специфічний) – властивий певному об’єкту інвестування та зумовлений результатами діяльності підприємства;

2. за об’єктом інвестування

• ризик фінансового інвестування;

• ризик реального інвестування (проектні ризики);

3. за характером прояву у часі

• постійний ризик – характерний для всього періоду інвестиційного циклу;

• періодичний ризик – виникає на окремих стадіях інвестиційного періоду;

4. за масштабами прояву

• допустимий ризик – фінансові втрати за об’єктом інвестування не перевищують очікуваного розміру прибутку на вкладений капітал;

• критичний ризик – фінансові втрати визначаються розміром невиплаченого доходу на інвестиційні операції або поточним зменшенням ринкової вартості фінансових інструментів;

• катастрофічний ризик – передбачає втрату як поточного доходу, так і інвестиційного капіталу емітента;

5. за можливими результатами

• ризик втраченої вигоди – проявляється у недоотриманні частини прибутку в результаті нездійснення підприємством запланованих інвестиційних операцій (відсутність страхового полісу);

• ризик зниження дохідності – виникають в результаті зменшення розміру відсотків і дивідендів за портфельними інвестиціями;

• ризик прямих фінансових втрат – представляють загрозу повної або часткової втрати інвестованого капіталу в результаті неправильного вибору об’єкту інвестування.