Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
konspekt_lektsiy.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
337.41 Кб
Скачать

5. Поняття та порядок формування портфелю фінансових інвестицій

Портфель цінних паперів – це сукупність різних фінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної мети інвестора. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, депозитні сертифікати тощо) .

Процес формування портфелю цінних паперів здійснюється після того як конкретизовано цілі формування інвестицій­ної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфелю та оптимізували пропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.

В інвестиційній практиці існують два підходи до формування портфелю цінних паперів:

  1. Традиційний підхід, який заснований на ідеї збалансованого портфелю і передбачає включення до його складу різноманітних інструментів. Формування портфелю базується на принципах диверсифікації; консервативності та забезпечення достатньої ліквідності.

  2. Сучасна портфельна теорія, яка заснована на методах оптимізації портфелю за певними критеріями. Вона передбачає аналіз інвестиційних властивостей фінансових інструментів та встановлення співвідношення між ними; прийняття рішення щодо включення конкретного інструменту до портфелю; оптимізація портфелю на основі зниження рівня ризику при заданому рівні дохідності; оцінка сформованого портфелю.

При формуванні портфелю цінних паперів важливе значення має:

  • по-перше, тип портфелю. Наприклад, при формуванні агресивного (ризикованого) портфелю, який націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному акцій), у інвестора ступінь ризику найбільша. Отже, такий інвестор прагне отримати най­більшу доходність у найризикованіші фінансові активи. При формуванні поміркованого (ринкового) портфелю дохід у інвестора буде складатися з приросту курсової вартості, відсотків за державними цінними паперами, а також з дивідендних виплат. Консервативний портфель формується переваж­но з державних облігацій. Інвестор, який формує такий портфель зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого часу, який компенсується високою надійністю.

  • по-друге, диверсифікація фондових інструментів. Така дивер­сифікація може носити галузевий чи регіональний характер, а також проводитися за різними емітентами однієї галузі.

  • по-третє, необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля. Така необхідність виникає у випадку, коли інвестор формує портфель цінних паперів із метою захисту інвестиційних ресурсів від інфляції та наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти.

  • по-четверте, необхідність забезпечення участі в керуванні акціонерними підприємствами. Така необхідність виникає лише в тому випадку, якщо основною метою інвестора є формування пакету акцій, які дадуть можливість йому керувати підприємством.

  • по-п'яте, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами. На відміну від акцій, за якими ставки оподаткування доходу є незмінними, по облігаціям, зокрема, державним, можуть встановлюватися певні податкові пільги. Наявність таких податкових пільг може бути достатнім додатковим стимулом для включення окремих інструментів цього виду у склад портфелю, що формується.

Сформований з урахуванням цих факторів портфель цінних паперів має бути оціненим у сукупності за критеріями доходності, ризику та ліквідності з тим, щоб бути упевненим у тому, що він за своїми параметрами відповідає такому типу портфелю, який визначено цілями його формування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]