Визначте типи мовних та мовленнєвих вправ за різними критеріями.
Мовна діяльність як системи розглядається як невід'ємна і складова частина загальної діяльності. Систематизуючи мовну діяльність, слід зазначити, що для навчання англомовного спілкування значущим є як спеціальне, так і взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності, обслуговуючим спілкування, в тому числі говорінню, аудіюванню, читанню та писемного мовлення. Ієрархія одиниць мовленнєвої діяльності (мовленнєва операція, мовне дію і власне мовна діяльність) забезпечує процесу формування мовних навичок та умінь впорядкованість, систематичність, наступність і логічність. Використання теорії мовленнєвої діяльності дозволяє сформувати мотиви англомовного мовного спілкування в процесі навчання та забезпечити їх реалізацію в модельованих на навчальних заняттях ситуаціях.
Систематизація мовного матеріалу з метою навчання англомовного спілкування припускає використання як власне системного опису фонетичного, лексичного та граматичного аспектів мови, так і дані комунікативної лінгвістики і прагмалінгвістики, функціональної граматики, контрастивної лінгвістики. Систематизація мови як засобу спілкування повинна відповідати трьом основним вимогам:
1) створити лінгвістичні основи навчання англійській мові з урахуванням мовного досвіду учнів і володіння ними рідною мовою;
2) навчити їх певному (повного, усеченному або виборчому) варіанту системи англійської мови;
3) відповідати умовам реалізації в навчанні комунікативної функції англійської мови та оволодінні нею вимагаються.
У процесі відбору і організації мовного і мовленнєвого матеріалу й управління оволодінням їм в якості основних слід використовувати принцип оцінки їх комунікативної доцільності (В. Г. Костомаров) і принцип активної комунікативності (А. А. Леонтьєв). Поряд з навчанням різним одиницям англійської мови - фонетичним, граматичним, лексичним, інтонаційним (просодических) - у навчанні спілкуванню особливо значущими стають функціональні висловлювання, різні типи мовленнєвої взаємодії співрозмовників, функціональні надфразовою єдності, варіанти мовної реалізації комунікативних намірів (інтенцій) співрозмовників, варіативні способи комунікативного реагування, техніка мовного спілкування (включаючи мовний етикет), зразки обумовлених рольовим поведінкою висловлювань і т. д. Лінгвістичні основи навчання англомовного спілкування повинні об'єднати весь арсенал мовних одиниць і мовних засобів спілкування в єдине ціле.
Систематизація співвіднесення рідної мови з англійською має три аспекти:
1) відбір і предучебная організація мовного та мовленнєвого матеріалу для навчання англомовного спілкування;
2) динамічне співвіднесення мовних і мовленнєвих одиниць у процесі навчання;
3) формування умінь співвіднесення рідної та англійської мов у процесі оволодіння останнім.
Комунікативні вправи – спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт іноземною мовою, що вивчається.
2) В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення) і ситуативності. Якщо одна з 2-х ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.
В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.
Типи вправ, наприклад:
напишіть по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх словами, що подані в дужках (некомунікативна);
прочитай записку, яку написали тобі батьки (зробити те, друге, інше..). Батьки повернулись - скажи, що ти виконав те, про що вони тебе просили. (Вправа умовно-комунікативна);
Сьогодні в нас гості з англомовних країн(німецькомовних…) Розпитайте їх, з якої саме країни приїхав гість, з я кого міста, ким збирається стати в майбутньому. (Вправа комунікативна).