1. Облік витрат операцiйної та iншої дiяльностi

Виробництво будь-якої продукції, робіт чи послуг вимагає пе-

вних витрат, пов’язаних із споживанням капіталу, праці та мате-

ріальних ресурсів. Різниця між споживанням ресурсів на одини-

цю продукції за нормою і фактичним витрачанням за певний

період характеризує економічність виробництва. У випадку, коли

фактично витрачається ресурсів менше від норми, підприємство

отримує економію, що позитивно впливає на формування прибу-

тку. Оскільки на виготовлення продукції за технологією викорис-

товуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробля-

ти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки

оплати праці та її нормування, норми часу та витрати на одну го-

дину роботи устаткування, норми загальновиробничих, адмініст-

ративних, збутових та інших витрат.

Отже, нормування витрат факторів виробництва на окремі ви-

ди продукції є першим принципом раціональної організації облі-

ку витрат. Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці

та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванад-

цять принципів продуктивності». Він зазначав, що в облiку нео-

бхiдно вiдображати нормальну i дiйсну собiвартiсть. Вiдношення

нормальної собiвартості операцiй до дiйсної виражає ефек-

тивнiсть або продуктивнiсть витрат.

Знаючи наперед теоретичнi норми собiвартостi й середню

ефективнiсть витрат, бухгалтер може визначити i передбачити

дiйсну (фактичну) собiвартiсть, напруженiсть норм, вiдхилення

вiд норм та цiлеспрямовано вести пошук резервiв зниження

собiвартості продукцiї.

Порiвняння фактичних витрат з нормами дозволяє ор-

ганiзувати контроль за рівнем собівартості. Така система контро-

лю попереджує апарат управлiння про небезпеку для пiдпри-

ємства.

Рiзниця мiж фактичними i нормативними витратами назива-

ється вiдхиленням (позитивним чи негативним, що означає еко-

номію або перевитрати) або дисперсією. Аналiз дисперсiї дозво-

ляє: використати данi для уточнення цiни на готову продукцію,

визначення впливу вiдхилень на прибуток тощо.

140

Якщо дiючi нормативи не дозволяють успішно вести бiзнес,

то необхiдно переглядати нормативи, особливо в тих підрозділах,

де є значна дисперсiя. Норми переглядаються при змiнi органi-

зацiї виробництва, впровадженнi нової технiки й технологiї. Вони

повиннi бути нацiленi на майбутнє, а не вiдображати минулий

досвiд роботи.

Другим принципом раціональної організації обліку витрат є

виділення підрозділів пiдприємства — цехiв основного i до-

помiжного виробництва, вiддiлiв та служб заводоуправлiння то-

що. Таке видiлення необхiдне для локалiзацiї витрат у розрiзi

структурних пiдроздiлiв з метою визначення дисперсiї та опера-

тивного прийняття управлiнських рiшень iз питань управлiння

собiвартiстю й прибутком.

Витрати узагальнюються в розрiзi видiлених структурних

пiдроздiлiв (окремо за кожним iз них) у спецiальних вiдомостях

iз подальшим їх зведенням у журналi № 5 в цiлому по пiдпри-

ємству.

Процес видiлення структурних пiдроздiлiв залежить вiд тех-

нологiчних особливостей галузей промисловостi, масштабiв ви-

робництва, органiзацiї працi, рiвня економiчної грамотностi ме-

неджерiв, iнформацiйної системи та iнших факторiв.

Третiм принципом є групування витрат за окремими статтями

калькуляції в розрiзi деталей, вузлiв, виробiв, операцiй, робiт, по-

слуг та iнших носіїв витрат.

Вiднесення тих чи iнших витрат на деталi, вузли, вироби є

складною справою, оскiльки однi витрати можна вiднести безпо-

середньо на окремi види продукцiї, а iншi — розподiляються

опосередковано — пропорцiйно до певної бази. У зв’язку з цим

виникає необхiднiсть класифiкацiї витрат за рiзними ознаками,

використання рiзних критерiїв розмежування витрат iз метою ви-

вчення закономiрностей формування собiвартостi продукції за-

лежно вiд поведiнки окремих груп витрат.

Групування витрат виробництва здiйснюється за певними

критерiями (табл. 7.1).

Як видно з табл. 7.1, однi й тi ж витрати групуються за

рiзними ознаками залежно вiд мети користувачiв цiєї iнформацiї.

В одних випадках витрати групують, наприклад, за статтями ви-

трат — для визначення собiвартостi продукцiї, в других — за по-

стiйними i змiнними витратами — для знаходження точки без-

збитковостi, у третiх — за нормами i наднормативними ви-

тратами — для визначення рiвня ефективностi використання фа-

кторiв виробництва.

141

Таблиця 7.1

ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

Критерій

групування витрат

Види витрат

1. За місцем вини-

Цехи, дільниці, бригади, відділи, робочі місця, вироб-

кнення

ничі лінії, зміни, служби, інші підрозділи

2. За видами про-

Вироби, група однорідних виробів, валова продукція,

дукції

товарна продукція, реалізована продукція

3. За видами ви-

За елементами (матеріальні витрати, трудові витрати,

трат

соціальне страхування, амортизація та інше), за стат-

тями калькуляції (матеріали, паливо, енергія, основна

заробітна плата, додаткова заробітна плата, загально-

виробничі витрати)

4. За зв’язком ви-

Постійні (не залежать від обсягу виробництва), змінні

трат із видами ви-

(залежать від обсягу виробництва)

робництва

5. За способом

Прямі (безпосередньо можна віднести на конкретний

включення у собі-

вид продукції), накладні (відносяться на конкретні ви-

вартість

роби методом розподілу)

6. За календарним

Поточні (здійснюються систематично), одноразові

періодом

(здійснюються епізодично)

7. За структурою

Одноелементні (економічно однорідні), комплексні

(різнорідні витрати у статтях калькуляції)

8. За зв’язком із

Виробничі (пов’язані з випуском продукції), не виро-

виробництвом

бничі (не пов’язані з випуском продукції)

9. За зв’язком із

Планові (плануються), непланові (не плануються)

планом

10. За залежністю

Релевантні (залежать безпосередньо від керівника),

від менеджерів

нерелевантні (не залежать від керівника)

11. За часом вини-

Фактичні (визначені на основі даних обліку), планові

кнення

(передбачувані на плановий період за розрахунком),

прогнозовані (розраховані на тривалий період)

12. За функціями

Виробничі (пов’язані з випуском продукції), адмініст-

управління

ративні (управління підприємством), збутові (управ-

ління збутом)

13. За ступенем

Загальні (на випуск продукції), середні (на одиницю

узагальнення

продукції)

14. За ступенем

Нормовані (визначаються на основі затверджених

нормування

норм), ненормовані (не охоплені нормуванням)

142

Наведена класифiкацiя витрат не вичерпує всiх можливих

варiантiв їх групування i може бути доповнена відповідно до

конкретних ситуацiй i потреб користувачiв.

Найважливiше значення серед наведених критерiїв класифіка-

ції витрат на виробництво є подiл витрат за економiчним змiстом

i статтями калькуляції.

Витрати операцiйної дiяльностi за економічним змiстом поді-

ляються на елементи. До таких елементiв, які в своїй основi далi

не дiляться, вiдносяться:

– матерiальнi витрати;

– витрати на оплату працi;

– вiдрахування на соцiальне страхування;

– амортизацiя;

– інші операцiйнi витрати.

Така класифiкацiя вiдiграє надзвичайно важливу роль, оскiль-

ки за її допомогою складаються кошториси витрат на виробницт-

во, здiйснюється планування необхiдних факторiв виробництва,

визначаються запаси, необхiднi для виробництва, розробляються

калькуляцiї витрат, проводиться аналіз динамiки i структури ви-

трат, визначається нацiональний дохід тощо.

До складу матеріальних включаються витрати на виробництво

за таким перелiком:

– сировина (продукція добувної промисловостi, сiльського,

лiсового, рибного господарства, яка не пройшла обробку на про-

мислових пiдприємствах);

– матерiальнi витрати (матеріали, що пройшли певну обробку

на промислових пiдприємствах);

– куповані напівфабрикати і комплектуючi вироби;

– паливо (всi види — вугілля, нафта, газ, дрова, торф, мазут,

сланці);

– енергія (електрична, теплова, холод, пара, стиснуте повiтря);

– вода на технологічнi та господарські потреби;

– будiвельнi матерiали;

– запаснi частини;

– тара і тарнi матерiали;

– допомiжнi матеріали;

– вiдходи виробництва;

– інші види матерiальних ресурсів.

До складу витрат на оплату працi відносять заробiтну плату за

тарифами i розцiнками, премiї та заохочення, компенсацiйні ви-

трати, оплату відпусток та iншого невiдпрацьованого часу, iншi

витрати на оплату.

143

До складу вiдрахувань на соцiальне страхування вiдносять ви-

трати на пенсiйне забезпечення, страхування на випадок без-

робiття, соцiальне страхування персоналу пiдприємства, страху-

вання вiд нещасних випадкiв на виробництвi, медичне страху-

вання та iнші види в установленому порядку за тарифами у про-

центах до фонду оплати працi.

До складу елемента «амортизацiя» вiдносяться витрати з на-

рахованої амортизацiї основних засобiв, необоротних матерiаль-

них активiв, нематерiальних активiв за обраним методом i нор-

мами вiдрахувань.

До iнших вiдносять такi витрати, котрi не вiдображенi у попе-

редніх елементах (витрати на вiдрядження, на послуги зв’язку,

матерiальна допомога, плата за розрахунково-касове обслугову-

вання в банках, орендна плата, податки тощо).

За статтями калькуляції витрати подiляють на: прямi ма-

терiальнi, прямi трудові витрати та iншi прямi (сировина й ос-

новнi матерiали, заробiтна плата працiвникiв, втрати вiд браку,

витрати на освоєння нової продукції, загальновиробничi витрати).

Склад статей калькуляції визначає пiдприємство—виробник

продукцiї з таким розрахунком, щоб можна було контролювати

формування собiвартостi продукцiї й отримати максимальний

обсяг корисної iнформацiї для менеджерів. Для промислових

пiдприємств класифікація витрат за статтями дозволяє взяти пiд

контроль витрачання ресурсiв, органiзувати збiр даних про ви-

трати за центрами i сферами відповідальності.

Iнші наведені класифiкацiї також мають певне локальне зна-

чення i використовуються в мiру необхiдностi.

Взагалi вважається, що такий об’єкт облiку, як собiвартiсть,

вимагає всебiчного контролю, оскiльки фiнансовi результати зна-

чною мірою залежать вiд полiтики адмiнiстрації щодо формуван-

ня витрат і нацiленостi колективу на їх зниження. Існує зако-

номiрнiсть: зниження витрат за iнших рiвних умов призводить до

зростання прибутку. Отже, основним фактором збiльшення при-

бутку є зниження собiвартостi, а зусилля виробничого персоналу

спрямовуються на найбiльш рацiональне використання ресурсiв.