1. Організація банківського кредитування

У своїй діяльності промислові підприємства не можуть задо-

вольнятися лише власним капіталом, оскільки його не вистачає,

тому потрібно шукати позиковий капітал. Одним із джерел залу-

чення позикового капіталу може виступати банківський кредит.

Основними принципами кредитування підприємств, прийня-

тими у світовій практиці, є:

– забезпеченість (видається кредит при наявності активів);

– платність (встановлюється процент за користування кре-

дитом);

– строковість (видається кредит на обумовлений строк);

– поверненість (після закінчення строку кредит погашається);

– цільовий характер (використання лише за призначенням).

Кредитні взаємовідносини між банком і клієнтом ґрунтуються

на договірних засадах. Позики видаються для забезпечення по-

треб сфери виробництва, обігу та інвестування всіх підприємств

будь-яких форм власності та видів діяльності, але тільки плато-

спроможним клієнтам, які мають власні оборотні кошти і само-

стійний баланс.

Із таких операцій, як формування статутного капіталу, по-

криття збитків, погашення раніше отриманих позик, придбання

цінних паперів інших організацій та отримання кредиту без май-

нового забезпечення, надання кредитів забороняється.

Для функціонування кредитного механізму (розглядається як

способи, прийоми забезпечення функціонування кредиту та до-

тримання його принципів) необхідна наявність таких елементів:

– суб’єкти кредитування (банк і клiєнт);

– об’єкти кредитування (пiдприємство, сфера виробництва,

обiгу);

– форми кредитування (простий, спецпозичковий, за конкрет-

ним рахунком, за овердрафтом);

– кредитна угода (договiр iз зазначенням прав і зобов’язань

клiєнта банку).

Оскiльки надання кредиту пов’язано з ризиком неповернення,

банк ретельно вивчає документи клiєнта, якi включають:

– заяву на видачу кредиту;

– фiнансово-економiчну інформацiю про клiєнта;

– основнi форми фiнансової звiтностi;

87

– суми дебiторської та кредиторської заборгованостi;

– розрахунок економiчної окупностi кредиту;

– спосiб забезпечення позики;

– iншi показники для об’єктивної оцiнки фiнансового стано-

вища клієнта.

Для оцiнки фiнансового становища використовується звiтнiсть

та iнформацiя з рiзних джерел про обсяги, структуру продажу,

рiвень рентабельностi продукцiї в цiлому й окремих видiв, прибут-

ки i збитки, лiквiднiсть активiв, рух грошових коштiв, собiвартiсть

продукції тощо. Такi показники аналiзуються в динаміцi. Аналiз

робить установа банку, проте клiєнт також зацiкавлений у прове-

деннi аналiзу фiнансового стану для впевненостi, що отриманий

кредит в майбутньому буде погашений. В принципi клiєнт пови-

нен сам визначити, яка сума кредиту йому потрiбна, цiльове при-

значення, термiн погашення, об’єкт кредитування і його забезпе-

чення, розмiр процента за користування кредитом.

Представники банку здійснюють контроль за виданими

пiдприємству позиками не тiльки при вiдображеннi господарсь-

ких операцiй на поточних рахунках, а й методом безпосереднiх

перевiрок. На пiдприємствi вивчається цiльове використання по-

зики за даними бухгалтерського облiку: коли, на якi цiлi, яка су-

ма була використана. За даними перевiрки складається акт, в

якому зазначаються виявленi порушення та заходи впливу на

винних осiб. Один примірник акта залишається на пiдприємствi

для ознайомлення з ним керiвництва та розробки заходiв щодо

виправлення допущених недоліків у цiльовому використаннi по-

зик банку.

Забезпечення позики здiйснюється методом вивчення

фiнансового стану пiдприємства на основі фiнансової звiтностi,

яку подають до установи банку. Аналiз балансу та інших форм

звiтностi дає можливiсть зробити висновок про збiльшення чи

зменшення ступеня ризику неповернення позики.

Отриманi пiдприємством позики використовують лише на тi

цілi, якi зазначаються у кредитнiй угодi. Отриманi гроші нео-

бхiдно використати швидко i рацiонально, адже, незалежно вiд

ступеня використання позики, її треба повертати у зазначе-

ний термiн. За кожен день простроченої заборгованостi банку

сплачується пеня або штрафи, а при достроковому погашеннi на

скорочений час зменшуються платежi процентів за користування

позикою.

Банкiвський процент — це плата за надані в борг гроші, цiна

грошей, винагорода, яку приносять заощадження тим, хто дає

88

гроші в борг. Розмiр процентної ставки визначається спiввiдно-

шенням попиту і пропозицiї кредитних ресурсiв, а також

полiтикою центрального емiсiйного банку (НБУ), циклiчними та

сезонними коливаннями кон’юнктури, темпами iнфляцiї, змiною

валютного курсу, станом платіжного балансу та iншими факто-

рами.

При визначеннi потреби пiдприємства в кредитi необхiдно ро-

бити розрахунки його окупностi. Залучення кредиту вимагає зна-

чних коштiв на сплату процентiв, тому необхiдно враховувати

повернення кредиту разом iз процентами. Якщо придбанi з допо-

могою залученого кредиту активи не принесуть економiчних ви-

год, якi перевищують суму кредиту i сплачених кредитiв за ньо-

го, то залучення кредитiв є економічно невигiдним i збитковим.

Так не тiльки не змінюється фiнансовий стан пiдприємства, на-

впаки — погiршується.

Отже, отримання кредитiв — це не технiчна операцiя з укла-

дання угоди з банком про позику на певний термiн, а досить

вiдповідальна юридична подiя, яка викликає змiни в активах i па-

сивах балансу пiдприємства та визначає поведiнку менеджерiв

щодо пiдвищення рiвня економiчної ефективностi прийнятих

рiшень.