1. Суть, види та значення зобов’язань

Функцiонуючi пiдприємства завжди мають в пасивi балансу

меншу чи бiльшу частку позиченого капiталу, оскiльки власного

не вистачає для розширення масштабiв виробництва. Залучений в

оборот пiдприємства капiтал має назву зобов’язань.

Пiд зобов’язаннями розумiють заборгованiсть пiдприємства,

котра виникає внаслiдок минулих подiй і погашення якої в май-

бутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ре-

сурсiв підприємства, що втілюють у собi економiчнi вигоди.

Минулi подiї — це ті, якi привели до зобов’язань пiдприєм-

ства, пов’язаних iз придбанням активiв (необоротних, нема-

терiальних, оборотних грошових та iнших), в розрахунку на

отримання вiд їх використання бiльшої вигоди, нiж очiкуване

скорочення (зменшення) ресурсiв при погашеннi заборгованостi.

Зобов’язання визнаються заборгованiстю кредиторам за таких

обставин:

– зобов’язання вiдображено в теперішньому часi i вони є на-

слiдком минулих фактiв господарського життя (отриманi запаси,

послуги, нанесена шкода, за яку пiдприємство несе вiдповi-

дальнiсть);

– пiдприємство визнає необхідність майбутнiх платежів

кредиторам з метою надалi пiдтримувати господарські зв’язки

з ними вiдповiдно до нормального ходу пiдприємницької дія-

льності;

– зобов’язання повинно бути виконано незаперечно, але май-

бутнi платежi мають iмовiрний характер, оскiльки пiдприємство

може мати ускладнення з платежами;

– строки виконання зобов’язань можуть бути визначенi, але

точна дата — невiдома;

– суб’єкт, вiдносно якого виникли борговi зобов’язання, пови-

нен бути ідентифiкований як особа чи група осiб, хоча в момент

реєстрації зобов’язання суб’єкт мiг бути не iдентифiкованим.

У пасивi балансу зобов’язання подiляються на довгостроковi

та поточнi. Довгостроковi визначаються як такi, що не є поточ-

ними, а поточнi зобов’язання повиннi погашатися впродовж опе-

рацiйного циклу або протягом дванадцяти мiсяцiв iз дати балансу

Такою вважається число мiсяця, коли складено баланс, як прави-

44

ло, — кiнець останнього дня звiтного перiоду (мiсяця, кварталу,

року).

Подiл заборгованостi на довгострокову і поточну виправданий

тим, що акцентує увагу на контролi за найближчими платежами,

якi повиннi здiйснюватися в першу чергу.

Як несвоєчасне надходження активiв може спричинити збої у

виробничому процесi, так i несвоєчаснi розрахунки з кредитора-

ми можуть призвести до значних витрат активiв, якi перевищать

їх витрати при нормальних розрахунках.

2. Облiк довгострокових фiнансових

I податкових зобов’язань

Довгостроковi зобов’язання включають: заборгованiсть бан-

кам за отриманi вiд них кредити, якi не вiдносяться до поточних

(заборгованiсть не пiдлягає погашенню протягом операцiйного

циклу або дванадцяти мiсяцiв з дати балансу); заборгованiсть

пiдприємства за залученими позиковими коштами (крiм кредитiв

банку), на якi нараховуються проценти, сума податку на прибу-

ток, який пiдлягає оплатi в майбутнiх перiодах внаслiдок тимча-

сової рiзницi мiж облiковою i податковою базами оцiнки; забор-

гованiсть за виданими довгостроковими векселями i реалiзова-

ними облiгацiями.

Становлення ринкової iнфраструктури в Українi передбачає

розвинутий сектор фiнансових iнвестицiй — придбання корпора-

тивних прав, цiнних паперiв, деривативiв, iнших фiнансових

iнструментiв.

У даному пiдроздiлi розглядаються лише довгостроковi інвес-

тиції, термiн яких перевищує один рiк. Формами таких iнвестицiй

є акцiї, облiгацiї, векселi, депозитнi вклади в банках, вкладення в

статутний капiтал спiльних пiдприємств, деривативи (право та

зобов’язання, зафiксованi в документi установленої форми, при-

дбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi ак-

тиви, а також кошти на визначених умовах). Деривативи подiля-

ються на фондовi, валютнi i товарнi. Фондові деривативи пов’я-

занi з купiвлею-продажем цiнних паперiв, валютнi — валюти, а

товарнi — будь-яких бiржових товарiв (крiм цiнних паперiв). Де-

ривативи бувають у виглядi форвардних та ф’ючерсних конт-

рактiв і опцiонiв.

Форвардний контракт — документ, який засвiдчує зо-

бов’язання особи придбати (продати) у майбутньому цінні папе-

45

ри, товари чи валюту в певний час i на певних умовах з фiксацiєю

цін такого продажу пiд час укладання контракту. Продавець фор-

вардного контракту не може передати (продати) зобов’язання за

цим контрактом iншим особам без згоди покупця. Покупець має

право без погодження з продавцем у будь-який момент до

закiнчення термiну чинностi (ліквідації) форвардного контракту

продати його iншiй особi, включаючи i продавця цього контракту.

Ф’ючерсний контракт засвідчує зобов’язання придбати (про-

дати) в майбутньому цiннi папери, товари чи валюту з фiксацією

цiн на момент виконання сторонами контракту зобов’язань. При

цьому кожна зi сторiн має право вiдмовитися вiд виконання кон-

тракту лише за згоди iншої сторони або у випадках, передбаче-

них законодавством. Покупець має право продати ф’ючерсний

контракт протягом термiну його чинностi іншим особам без по-

годження умов продажу з продавцем контракту.

Рiзниця мiж форвардним i ф’ючерсним контрактом полягає в

тому, що перший фiксує цiну продажу пiд час укладання догово-

ру, а другий — на момент виконання зобов’язання.

Опцiон означає зафiксоване бiржовою угодою (контрактом)

право купувати або продавати цiннi папери, товари чи валюту на

певних умовах з фiксацiєю ціни на час укладання угоди або на

час придбання цiнностей (за рiшенням сторін).

Перший продавець опцiону (емiтент) несе безумовне та без-

вiдкличне зобов’язання щодо виконання умов опцiонного конт-

ракту. Покупець опцiону має право в будь-який момент

вiдмовитися вiд придбання цiнних паперiв, товарiв чи валюти.

Претензiї можуть виникати лише до першого продавця (емiтен-

та). Опцiон може бути проданий без обмежень за певну плату

iншим особам протягом усього часу його чинності. Опцiон також

передбачає право придбання акцiй за твердою, нижчою вiд рин-

кової, цiною, яке пiдприємство надає своїм працiвникам.