- •Тестові запитання з курсу «Текстологія»
- •Дійсно авторський текст в його останній редакції, загальноприйнятий для всіх видань цього твору на даному ступені вивчення джерел тексту, називається:
- •Тестові запитання з курсу «Текстологія»
- •До інформаційних і структурних якостей тексту належить:
- •Автором визначення «Автор – це той, хто пропонує певну кількість перспектив і можливостей, які раціонально організовані й укомплектовані деталями для правильного розвитку» є:
- •Механічне з’єднання текстів різних редакцій, називається:
- •Засновником філологічної школи «критики та екзегетики» (2 ст. До н. Е.) був:
- •Дійсно авторський текст в його останній редакції, загальноприйнятий для всіх видань цього твору на даному ступені вивчення джерел тексту, називається:
- •Використання терміна без його визначення, тому що термін номінує поняття в максимально згорнутому вигляді, називається:
- •До інформаційних і структурних якостей тексту не належать:
- •Автором праці «Породження інтертексту (Елементи інтертекстуального аналізу з прикладами з творчості б.Л. Пастернака)» (1985) є:
- •Стискання плану означуваного при збереженні змісту означуваного в тексті, називається:
- •Аспект співвідношення «автор-текст-позатекстова діяльність» досліджує:
- •Дійсно авторський текст в його останній редакції, загальноприйнятий для всіх видань цього твору на даному ступені вивчення джерел тексту, називається:
- •Міра несподіваності художнього тексту для читача в теорії рецептивної естетики називається:
- •Категорію «уявний читач» було введено в науковий обіг:
Стискання плану означуваного при збереженні змісту означуваного в тексті, називається:
а) логічною компресією;
б) статистичною компресією;
в) інформаційною компресією;
г) семантичною компресією.
Опущення елементу в поверхневій структурі вислову, не зважаючи на його присутність в глибинній структурі, називається:
а) стилістичною економією;
б) семантичною економією;
в) лексичною економією;
г) мовною економією.
Категорію «інтертекстуальної компетенції» в науковий обіг було введено:
а) М. Бахтіним;
б) Ю. Крістєвою;
в) В. Топоровим;
г) С. Омінянчуком.
Слова або групи слів, вмонтовані в синтагму, конструкція якої відображає внутрішні семантичні окреслення ключового слова, називаються:
а) гіперлемами;
б) континуумами;
в) гіпограмами;
г) лексемами.
Автором праці «Література в читачеві: афективна стилістика» (1970) є:
а) С. Фіш;
б) У. Еко;
в) В. Ізер;
г) Е. Вульф.
Твердження «Коли думають про читача, то не як про окреслених, байдужуватих «консументів», а як про незнаних їм, але близьких духом горючих знепокоєним почуттям друзів, майже побратимів» належить:
а) Г.-Р. Яуссу;
б) Ю. Липі;
в) М. Хайдеггеру;
г) М. Бахтіну.
Відкритість мистецтва до ефектів несподіваності та провокаційності, що здатні радикально змінювати усталені читацькі уявлення та стереотипи, називається:
а) контекстуальністю;
б) континуальністю;
в) віртуальним сенсом;
г) зміною сенсу.
Узагальнюючий термін для групи читачів, які володіють різною компетенцією, однак емпірично здатні актуалізувати потенційні значення тексту, називається:
а) уявний читач;
б) архічитач;
в) щасливий читач;
г) поінформований читач.
Спосіб підвищення інформативності тексту пов’язаний з процесом згортання інформації за рахунок скорочення об’єму текстового простору при збереженні об’єму самої інформації, називається:
а) екстенсивним;
б) контекстуальним;
в) інтенсивним;
г) поверхневим.
Комунікативною пресупозицією тексту є:
а) інформаційний мінімум;
б) семантичний мінімум;
в) інформаційний максимум;
г) семантичний максимум.
Аспект співвідношення «автор-текст-позатекстова діяльність» досліджує:
а) лінгвоцентричних підхід до вивчення;
б) когнітивний підхід до вивчення тексту;
в) антропоцентричний підхід до вивчення
г) текстоцентричний підхід до вивчення.
Дійсно авторський текст в його останній редакції, загальноприйнятий для всіх видань цього твору на даному ступені вивчення джерел тексту, називається:
а) канонічним текстом;
б) авторською редакцією;
в) декретованим текстом;
г) опрацьованим текстом.
Міра несподіваності художнього тексту для читача в теорії рецептивної естетики називається:
а) невизначеністю естетичних категорій;
б) естетичною дистанцією;
в) естетичною цінністю;
г) естетичним колапсом.
Категорію «уявний читач» було введено в науковий обіг:
а) В. Ізером;
б) У. Еко;
в) С. Фішем;
г) Е. Вульфом.