30.Характеристика стратегій добору досліджуваних у вибірку.

Існують кілька стратегій відбору досліджуваних у вибірку. Це, по-перше, стратегія випадкового відбору, коли максимально можливій кількості членів популяції привласнюють індивідуальний номер і потім обирають необхідну кількість реальних досліджуваних за допомогою таблиці випадкових чисел. Отже, техніка рандомізації є особливо придатною для досить великої, бажано однорідної за певними ознаками кількості людей, які складають популяцію.

Якщо ж група потенційних досліджуваних є досить різноманітною, використовується стратометрична стратегія, коли в популяції виокремлюються групи людей — страти— прошарок з рівними показниками певних властивостей. Потім з кожної з груп страт випадково і пропорційно обираються реальні учасники експерименту, у звязку з чим дану стратегію також називають технікою рандомізації з попереднім виокремленням страт .Стратегія попарного відбору, стосується розподілу досліджуваних в експериментальну і контрольну групи, коли добираються досліджувані, еквівалентні за значеннями проміжних змінних. Для цього досліджувані тестуються за значущими змінними, за результатами тестування складаються пари досліджуваних із приблизно рівними значеннями протестованих змінних. Потім один досліджуваний з пари розподіляється в експериментальну групу, а другий — в контрольну.Іноді неможливо утворити репрезентативну групу, тоді використовують реальні групи, коли, наприклад, дослідження проводиться на.

31 Поняття про експериментальну й контрольну групи.

Експериментальна група - це група, безпосередньо подвергающаяся експериментальному впливу в процесі дослідження, тобто група, з якою безпосередньо працює експериментатор.

Контрольна група поміщається в ті ж умови, що й експериментальна, за винятком того, що випробовувані в ній не піддаються експериментальному впливу.

32. Соціально-психологічні компоненти організації експерименту.

33. Експериментальне спілкування.(34+35)

34. Особистість досліджуваного й ситуація психологічного експерименту.

Эксперимент – совместная деятельность испытуемого и экспериментатора, организуется экспериментатором и направлена на изучение личности испытуемого.

Испытуемый:

Американцы изучили типичного испытуемого, т.е. описали людей которые обычно учавствуют в психологических экспериментах. Выяснилось, что 70-90% испытуемых – это студенты-психологи, а 10% белые крысы.

Причины участия в эксперименте:

1. любопытство

2. корысть

3. за компанию

4. стремление послужить науке

Цели которые испытуемые ставят перед собой:

1. помочь экспериментатору (испытуемый не заинтересован в результатах и вообще сути эксперимента)

2. самопрезентация (себя показать)

3. узнать о себе что-то новое

Артефакты возникающие по «вине» испытуемых

1. Эффект Хоторна – испытуемые под влиянием психологического воздействия изучают свою деятельность, состояние, работу, но причина этого не воздействие, а эффект новизны, или отношение хорошее с экспериментатором. Этот эффект не стойкий, через несколько опытов пропадает, поэтому он вреден.

2. Эффект плацебо – (самовнушение) – открыт в медицине. Если больного убедить, что лекарство сильнодействующее, то это лекарство может вызвать физиологический эффект так, как будто оно на самом деле сильнодействующее. С повторением эффекта снижается и в дальнейшем исчезает.

3. Эффект Зейонца (эффект аудитории) – на поведение человека оказывают влияние наблюдатели и он ведет себя не так как обычно. А в эксперимнте наблюдатели есть всегда, поэтому изучаем не естественное поведение испытуемого, а которое возникает под влиянием наблюдателей.