12. Навчання граматичного матеріалу

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, - це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.

Зміст навчання граматики

Граматичний матеріал	Граматичні навички
■ активний граматичний мінімум, ■ пасивний граматичний мінімум.	■ репродуктивні (говоріння, письмо), ■ рецептивні (аудіювання, читання).

В середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму:

Шкільний граматичний мінімум

Активний граматичний мінімум	Пасивний граматичний мінімум
■ для вираження власних думок в усній (говоріння) чи письмовій (письмо) формах; ■ для розуміння чужих думок, сприйнятих в усній (аудіювання) чи письмовій (читання) формах.	■ для розуміння чужих ду­мок, сприйнятих в усній (аудіювання) чи письмо­вій (читання) формах.

Щоб сприймати і розуміти думки інших людей, необхідно володіти як активним, так і пасивним граматичним мінімумом.

Граматичні навички мовлення, як і всі інші, повинні характеризуватися такими ознаками, як автоматизованість, гнучкість та стійкість і формуватися поетапно.

Сформованість репродуктивної граматичної навички - одна з передумов функціонування вміння висловлювати свої думки в усній та письмовій формі. Щоб здійснити свій комунікативний вибір, той, хто говорить/пише, має спочатку вибрати граматичну структуру (ГС), яка б відповідала даній ситуації мовлення. Обрану ГС потрібно оформити відповідно до норм даної мови (синтаксичні та морфологічні особливості ГС). Вибір та оформлення ГС здійснюються паралельно: засвоюючи форму, учень повинен мати певний комунікативний намір (запитати, попросити, заперечити тощо).

Сформованість рецептивної граматичної навички - одна з передумов функціонування вміння розуміти думки інших людей в усній та письмовій формах. В цьому випадку першою операцією у формуванні рецептивної граматичної навички є сприймання звукового або графічного образу ГС, що супроводжується розпізнаванням граматичних форм та співвіднесенням їх з певним значенням.

12. Навчання лексичного матеріалу

Знання іноземної мови асоціюється із знанням слів, в той час як володіння мовою — з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексики у спілкуванні.

Лексичні навички. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід'ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

Лексичний аспект спілкування має певні особливості, які полегшують засвоєння, і такі, що його утруднюють.

Полегшує засвоєння лексики. До перших відноситься зв'язок лексики із змістом комунікації, на що спрямована увага комунікантів. Це сприяє концентрації їх уваги і врешті-решт — засвоєнню лексичного матеріалу.

Утруднює засвоєння лексики. До других відноситься практично невичерпний запас лексики будь-якої західноєвропейської і також великі труднощі засвоєння іншомовної лексики, що пов'язані з формою слова (звуковою, графічною, граматичною), його значенням/значеннями, характером сполучуваності з іншими словами, вживанням слів, а також розходженням зі словами рідної мови.

Необхідність тривалої роботи над лексикою. Викладене дозволяє зробити висновок про необхідність тривалої і трудомісткої роботи з метою засвоєння іншомовної лексики, яка передбачає як безперервне накопичення і розширення словникового запасу, так і оперування ним у різних видах МД — аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.

Відбір лексичного мінімуму. Умови навчання в середніх навчальних закладах і насамперед недостатня кількість уроків та обмежена тематика викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов у певному типі навчального закладу.

У шкільному лексичному мінімумі, так само, як і в граматичному, розрізняють активний мінімум і пасивний мінімум.

Активний лексичний мінімум — це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі, а також розуміти думки інших людей при аудіюванні та читанні.

Пасивний лексичний мінімум — це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Відбір лексичних мінімумів проводиться укладачами програм та авторами підручників, які й визначають кількість лексичних одиниць та їх віднесення до активного або пасивного мінімуму. Вчитель має справу лише з результатами відбору, працюючи згідно з вимогами чинної програми та з певним підруч­ником.

Лексичний мінімум для окремого класу. Конкретні кількісні дані про активний і пасивний мінімуми для різних класів, що наводяться у програмі, не слід вважати достатньо науково обгрунто­ваними та остаточними, бо вони безпосередньо пов'язані з умовами навчання, що весь час змінюються, а також з цілями і змістом навчання (співвідношенням видів МД, тематикою, конкретним підручником і т.п.).

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця. (ЛО), яка може бути

Словом - beautiful

сталим словосполученням - by no means, the root of the trouble

навіть так званим "готовим" реченням (тобто таким, що не змінюється у мовленні) - How do you do?

Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є такі:

Основні критерії відбору лексики.

сполучува­ність, тобто здатність ЛО поєднуватися з іншими одиницями у мовленні;

семантична цінність, тобто висловлювання за допомогою ЛО важливих понять з різних сфер людської діяльності, у тому числі й тих, що визначені програмою і представлені в конкретному підручнику;

стилістична необмеже­ність (перевага не надається жодному із стилів мовлення).