Труднощі навчання читання іноземною мовою

Процес навчання читання іноземною мовою ускладнюється цілим рядові об'єктивних та суб'єктивних факторів.

Труднощі орфографічної системи виучуваної мови (особливо англійської), які склалися історично. Найбільш характерними з них є такі:

• кількісна неадекватність між буквами та звуками у слові, тобто між графічним та звуковим образом слова, наприклад: daughter, thorough, nephew /nevju:/;

- різночитання однакових букв та буквосполучень: pin-pine, cut-put, now-snow, sugar, his, vision;

- кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють: 26 букв дають 104 графеми (nice — light);

- наявність "німих" букв у словах: kite, through, Wednesday;

- інші графічні труднощі:

- передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями:

[k] — cat, kitchen, school, question.

21. Навчання письма

Письмо - видатне надбання людства в організації виробництва, в науці, культурі, в засобах масо­вої інформації та зв'язку, в міжнародних політичних відносинах, у просвітницькій роботі.

Йому належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, а через них і матеріальних цінностей.

Письмо не природне, а суспільне явище, винахід людини, яким користувались і користуються всі.

Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть яки писемне мислення.

Письмо розглядається як графічна фіксація мовлення, точніше - тексту мовлення, при якому написання - процес такої фіксації, письмовий текст - її результат.

Письмо – універсальний закріплювач інформації.

Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації.

Письмо базується на викорис­танні мовних знаків, закріплених нервовими зв'язками кори головного мозку у вигляді

зорових і рукомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовленнєворуховими.

Процес писемного мовлення, як відомо, починається з мовлення внутріш­нього.

Саме у внутрішньому мовленні

готується програма висловлювання,

про­водиться відбір лексичних одиниць,

граматичне оформлення речень,

їх логічне поєднання в абзаци.

Увесь процес складається з внутрішнього промовляння та фіксації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматизованого оперування звуко-графічними асоціаціями.

Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє грунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і ретроспективний аналіз написаного.

Пам’ять. Можливість відшукати в пам'яті необхідні мовні засоби для точного і яснішого вираження думки, можливість використати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості.

Поєднання в пам’яті слухо-мовленнєворухових образів внутрішнього мовлення та зоро-рукомоторних образів у процесі письма забезпечує комплексне засвоєння знань. Створені у такий спосіб стійкі асоціації сприяють ефективнішому сприйняттю, запам'ятовуванню і відтворенню матеріалу.

Мислення. В писемному мовленні чіткіше виявляється мовлен­нєва природа зв'язного висловлювання, яке звичайно складається з декількох логічно і структурно пов'язаних між собою речень.

У навчанні письма дослідники виділяють три етапи:

1. оволодіння графікою/ орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно;

2. засвоєння струк­турних моделей речень, властивих усній та письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні;

3. оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування.

Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ.