
- •Розділ 1 Основний капітал. Шляхи покращення його використання.
- •Розділ 2 Загальна характеристика підприємства ПрАт «виробниче об’єднання «одеський консервний завод»
- •Опис діяльності та видів продукції, особливості підприємства
- •Розділ 3. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПрАт «виробниче об’єднання «одеський консервний завод»
- •3.1Фінансовий аналіз діяльності
- •3.1.1 Аналіз фінансових результатів
- •Динаміка і структура доходів підприємства
- •Динаміка і структура витрат підприємства.
- •Аналіз формування прибутку підприємств
- •Динаміка фінансових результатів від операційної діяльності
- •Показники рентабельності реалізованої продукції
- •Аналіз рентабельності виробництва
- •2.1.2. Аналіз фінансового стану
- •Темпи зростання показників
- •Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу
Зміст
РОЗДІЛ 1 Основний капітал . Шляхи покращення його використання.
РОЗДІЛ 2 Загальна характеристика підприємства ПрАТ «ВИРОБНИЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ОДЕСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД»
Опис діяльності та видів продукції, особливості підприємства
2.2 Організаційна структура підприємства
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПрАТ «ВИРОБНИЧЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ОДЕСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД»
3.1.1Аналіз фінансових результатів
3.2.1Аналіз фінансового стану
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ (звітність)
Розділ 1 Основний капітал. Шляхи покращення його використання.
Однією з найбільш важливих проблем сучасної економіки України є відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних фондів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Проблемі підвищення ефективності використання основних фондів, основного капіталу, виробничих потужностей підприємств завжди приділялася значна увага з боку учених-економістів, практиків, особливо на стадії індустріального розвитку виробництва, коли їх технічний рівень перетворився на один з найважливіших факторів, який зумовлює економічні результати господарської діяльності підприємства, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку.
Основні виробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму. Тобто це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами [ 1 ].
С. Покропивний визначає основні фонди як засоби праці, які мають вартість; функціонують у виробництві тривалий час, у своїй незмінній споживчій формі; їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (на платні послуги), частинами в міру зношення.[2]
Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці , формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу [ 3 ].
Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.
Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.
До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів [ 4].
Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період [ 5 ].
Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів - за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість основних фондів - це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.
Відновлена вартість основних фондів - це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.
Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів - це вартість у новому, не зношеному стані [ 6 ]. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.
Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.
В економічній літературі вивченню питання підвищення економічної ефективності використання й оновлення основних засобів приділяється досить багато уваги. Дана проблема досліджується і висвітлена у роботах вітчизняних учених: В.Г. Андрійчука, В.Г. Більського, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненка, В.Я. Дзиковича, М.Х. Корецького, О.В. Крисального, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель – Веселяка, П.М. Макаренка, Г.М. Підлисецького, В.Я. Плаксієнка, П.Т. Cаблука. Вивчення їх видань дало нам можливість узагальнити теоретичні та методичні основи резервів підвищення ефективності використання основних засобів підприємства в сучасних умовах.
Для оцінювання резервів підвищення ефективності основних фондів необхідно, насамперед, знати реальний рівень використання основних фондів й конкретні можливості його підвищення. Поліпшення використання основних фондів може бути забезпечене двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.
Інтенсивний шлях характеризується підвищенням завантаження устаткування та збільшенням рівня використання їхньої потужності. Основними напрямами підвищення інтенсивного завантаження устаткування є:
- удосконалення технологій та організації виконання робіт;
- правильний вибір машин і робочого устаткування;
- упровадження сучасних технологій.
Екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності. Основними шляхами поліпшення екстенсивного використання устаткування є:
- безперебійне постачання підприємствам сировини, матеріалів, палива, електроенергії;
- своєчасне усунення намічених диспропорцій у галузі й на підприємствах, усередині окремих цехів, що дасть змогу запобігти перервам у роботі підприємства;
- усунення причин нерівномірної роботи підприємства, що призводить до невикористання устаткування в цілому, тобто до його простоїв.
Отже, одним з найважливіших узагальнюючих показників, що характеризує економічну ефективність роботи підприємств є рентабельність.
Рівень рентабельності ОВФ зазвичай визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Розрахований таким чином показник рентабельності зацікавлює організації в найкращому використанні виділених у її розпорядження основних виробничих фондів.
Підвищення рівня рентабельності потребує мобілізації внутрішніх резервів виробництва, послідовного проведення всіх видів робіт, спрямованих на поліпшення всіх видів ресурсів, збільшення маси прибутку.
Одним із головних факторів підвищення ефективності основних фондів є їх оновлення та технічне вдосконалення. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дає змогу підвищити рівень механізації та автоматизації виробництва, продуктивності праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, підвищує культуру та безпеку виробництва.
У цілому сукупність резервів підвищення ефективності використання основних фондів можна поділити на декілька великих груп:
1. Матеріально-технічне вдосконалення засобів праці, яке включає:
- заміну морально застарілого устаткування;
- організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки;
- забезпечення технічного обслуговування сучасних систем машин;
- широке використання лізингових операцій;
- залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємства.
2. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання, яке можна досягти за рахунок:
- забезпечення безперебійного процесу виробництва;
- реалізація чи здача в оренду незадіяного обладнання;
- скорочення строків ремонту машин.
3. Покращення організації та управління виробництвом, а саме:
- контроль за науково-технічними розробками та використання НТП;
- підвищення автоматизації складних виробничих процесів;
- запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці;
- застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників.
Застосування на практиці цих заходів дасть змогу збільшити обсяги випуску продукції, підвищити показники фондовіддачі, збільшити прибуток, а разом з ним і рентабельність виробничих фондів підприємства.
Отже можна сказати, що основні фонди становлять головну частину матеріально-технічної бази будь-якого підприємства. Разом із їх зростанням збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі в цілому, підвищується технічний рівень виробництва. Це в свою чергу призводить до збільшення темпів випуску продукції, що сприяє вдосконаленню розширеного відтворення виробництва.
Щоб використання основних фондів було справді економічно вигідним та ефективним, необхідно не тільки стежити за його технічним станом, а й залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації виробництва; застосовувати передові технології; усувати простої; модернізувати устаткування; поліпшувати склад, структуру й стан основних фондів підприємства; удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва; знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці на підприємстві; вивчати кон'юнктуру ринку збуту; стежити за змінами на валютному ринку, а також у разі потреби застосовувати орендоване устаткування з метою підвищення ефективності виробництва.