КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ

ВП «ЗАПОРІЗЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ»

КАФЕДРА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Документи на оптичних носіях

Виконав: студент ІV курсу,

групи ДМ-120- З

Світловська Тетяна Юріївна

Керівник: Солдатенко О.А.

Запоріжжя – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ОХАРАКТЕРИЗУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА

ОПТИЧНИХ НОСІЯХ……………………………………………………....6

1. Історія розвитку………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ОПТИЧНИХ НОСІЇВ…………………………………8

2.1. Оптичний диск…………………………………………………………...8

2.2. Аудіо – компакт-диск…………………………………………………...10

2.3. CD-ROM………………………………………………………………...12

2.4. Відео-компакт-диск…………………………………………………….15

2.5. DVD – диск……………………………………………………………...16

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ РОБОТИ З ОПТИЧНИМИ НОСІЯМИ…….....19

3.1. Формування дисків……………………………………………………..19

3.2. Пристрої для зчитування інформації з оптичніх дисків……………...19

3.3. Запис дисків……………………………………………………………..20

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………26

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..28

ВСТУП

Обсяг інформації, представленої в цифровому вигляді, стрімко зростає. Задача зберігання інформації на всіх етапах розвитку суспільства є однією із пріоритетних, при вирішенні якої необхідно забезпечити для майбутніх поколінь як схоронність знань, накопичених попередніми поколіннями, так і нової інформації. Обсяги інформації, представленої в цифровій формі, збільшуються не тільки за рахунок нової інформації, яка в більшості випадків уже має й електронну форму подання, але й за рахунок переведення в цифрову форму раніше створених інформаційних ресурсів, у першу чергу, тих, які становлять наукове, історичне та культурне надбання людства. Представлення інформації в цифровому вигляді дозволило вирішити ряд проблем зберігання інформації, створити зовсім нові можливості для доступу до інформації та її обробки. Швидке впровадження цифрових технологій обробки інформації, розвиток електронних бібліотек обумовили необхідність проведення спеціальних досліджень по створенню технологій довготермінового зберігання інформації, представленої в цифровому вигляді. Необхідність цих досліджень пов’язана з тим що:

— до цифрової форми переведено значні об’єми інформаційних ресурсів, які із часом не втрачають своєї наукової, історичної або культурної значимості та цінності;

— оцифровування видань минулих років створило умови для того, щоб вони стали відомі широкому колу дослідників;

— постійно зростає попит на «онлайнове» одержання інформації;

— при створенні електронних бібліотек витрачені величезні кошти на оцифровування документів, створення баз даних, організацію доступу до електронних ресурсів;

Переведення документів у цифрову форму дозволило вирішити ряд проблем тривалого зберігання, а саме: забезпечити можливість контролювання документів без утрати якості, усунення дефектів на носіях з аналоговою формою представлення (подряпини на відеоматеріалах, шуми на аудіозаписах тощо), мультимедій-ного представлення інформації.

Зберігання електронних документів має особливості, які необхідно враховувати при створенні електронних бібліотек і архівів, а саме:

— електронні документи (ЕД), їхні формати та структура обумовлюються програмно-апаратними засобами відтворення інформації;

— ЕД зберігаються на носіях, які мають обмежений термін зберігання інформації;

— незалежно від архівних працівників може здійснюватися фрагментація документів.

Створення величезних архівів інформаційних матеріалів у цифровій формі призвело до появи ряду проблем, що вимагають вирішення найближчим часом: створення надійних носіїв для довготермінового зберігання цифрової інформації, розробка й впровадження спеціальних форматів для запису інформації, яка підлягає довготривалому зберіганню, розробка спеціальних пристроїв зчитування інформації. Незважаючи на важливість і складність задач щодо вирішення проблеми швидкого морального старіння програмного забезпечення, а також технічного та морального старіння систем зчитування інформації, найважливішою проблемою є створення носіїв для довготермінового зберігання цифрової інформації.

За даними американських дослідників за останні п’ять років кожен рік спостерігається збільшення нової інформації на 30 %. На кожного мешканця Землі припадає 800 Мбайт нової інформації.

Відомо, що в 2012 р. загальний обсяг інформації перевищить 2,000,000 Тб (рис. 1), причому більшу частину інформації (65 %) буде складати саме архівна інформація, яка буде збільшуватись як за рахунок нових надходжень, так і за рахунок переведення існуючих архівів до цифрового вигляду.

Проблема архівного зберігання є як технічним аспектом, так і організаційним. Технічний аспект полягає в досить короткому життєвому циклі програмно-технічних засобів створення ЕД і носіїв інформації для їхнього зберігання (моральне та фізичне старіння). Організаційний аспект пов’язаний із тим, що не завжди архівісти мають вплив на вирішення питань законодавчого та фінансового забезпечення організації створення та функціонування ЕД.

Створення умов для довготермінового та надійного зберігання інформації в цифровому вигляді вирішується не тільки за рахунок використання спеціальних носіїв інформації, а й за рахунок використання необхідних форматів представлення інформації та програмного забезпечення. Зокрема, значна увага приділяється створенню універсального формату зберігання даних (UPF). UPF розглядається як файловий механізм даних, який використовує контейнерну або згорнуту структуру. Він базується на метаданих, які визначають його зміст за допомогою регістру стандартних типів даних і є джерелом коду для розмітки або переводу двійкових наборів у доступні або корисні форми. Передбачається, що UPF буде створений таким чином, що не буде залежати від комп’ютерних доповнень та операційних систем, що використовувались при створенні контексту, а також від властивостей носія, на який записано контекст.

Істотною для носіїв архівного збереження є також форма представлення інформації. Вона повинна дозволяти відтворювати інформацію різними фізичними методами. Прикладом удалого вибору форми фізичного представлення може служити використання мікрорельєфного представлення інформації на воскових циліндрах, грамплатівках, компакт-дисках. Записи на воскових циліндрах, шелакових грамплатівках виконані з рельєфним представленням інформації на досить недосконалому устаткуванні при використанні сучасних технологій можуть бути відтворені із кращою якістю. На даний час створюються методи рельєфного запису із щільністю запису порядку десятків Гбайт/см².

Розділ 1. Охарактеризування документів наоптичних носіях

Насамперед хочу розповісти що таке оптичний документ. Оптичний документ відноситься до новітніх носіїв інформації, заснованим на оптичних способах запису, прочитування і відтворення. Зі всієї маси документів він виділяється за способом документування.

Оптичний документ акумулює в собі переваги різних способів запису інформації і матеріалів носія. Важливою гідністю даного носія інформації є, по-перше, його універсальність, тобто можливість запису і зберігання в єдиній цифровій формі інформації будь-якого вигляду — звукового, текстового, графічного, відео. По-друге, оптичний документ дає можливість організації і зберігання інформації у вигляді баз даних на єдиному оптичному носії. По-третє, цей документ забезпечує можливість створення інтегрованих інформаційних мереж, що забезпечують доступ до таких баз даних.

Оптичний документ — це інтегральний вид документа, здатний увібрати в себе достоїнства і можливості книги, мікро-, діа- і відеофільмів, аудіозапису і т. д., причому все це одночасно. Він необхідний для тривалого зберігання великих масивів інформації.

1.1. Історія розвитку

Техніка накопичувачів на оптичних дисках бере початок в області методів побутового звукового оптичного запису. Розробників накопичувачів на оптичних дисках переслідували невдачі від самого початку досліджень — із середини 70-х pp. Розв'язавши ряд серйозних проблем, вони все ж таки в 1983 р. запропонували працездатні зразки накопичувачів на оптичних дисках, але останні не одержали комерційного впровадження через відсутність оптичних дисків. Тод ж фірмою Matsushita був виготовлений дослідний зразок приводу для оптичних дисків з можливістю перезапису. Тільки лише наприкінці 80-х pp. накопичувані на оптичних дисках стали реальністю.

У 1980 р. фірми Sony й Philips об'єднали свої зусилля в області розробки компакт-дисків (CD) і дійшли угоди про створення єдиної технології запису й виробництва компакт-дисків з використанням лазерів. Спочатку виникли труднощі з вибором єдиного розміру CD, тому що одні розроблювані наполягали на розмірі 12", а інші пропонували розмір 4,72". Зрештою був прийнятий варіант диска 4,72", що використовується й на сьогодні. Як відзначається в багатьох публікаціях з історії комп'ютерної техніки, це було зроблено тому, що на диску такого розміру можна записати Дев'яту симфонію Бетховена, тривалість звучання якої дорівнює 74 хв.

Можна виділити три хронологічних періоди розвитку технології оптичних носіїв інформації CD. Перший період (1980-1985) ознаменувався створенням стандарту цифрового запису звукової інформації й випуском першого програвача дисків.

Другий період (1985-1994) характеризувався подальшим удосконаленням портативних музичних систем на компакт-дисках і початком розробки стандарту CD-ROM, що був анонсований у 1985 р. Водночас стандарт CD-ROM був розширений і доповнений новими стандартами для записуваних компакт-дисків CD-R (CD-Recordable).

З 1994 р. дисководи CD-ROM стають невід'ємною частиною стандартної конфігурації PC, що приводить до буму мультимедіа. За кілька років швидкість передачі даних у CD-ROM виросла в 32 разі (при кратності швидкості приводу від 1 до 32), почали широко застосовуватися накопичувачі записуваних дисків CD-R і перезаписува них CD-RW. Почався перехід на новий, єдиний для PC і побутової електронної техніки, стандарт DVD-дисків ємністю 4,7 Гбайта.

У наші дні ми є свідками розвитку стандарту DVD, що передбачав доведення ємності двошарових дисків до 8,5 Гбайта, а ємності двосторонніх двошарових дисків — 17 Гбайтів. Диски CD і DVD сьогодні є практично незамінними для будь-якого користувача персонального комп'ютера.