Пальпація.

У завдання пальпації грудної клітки входять визначення хворобливості, еластичності грудної клітки й визначення голосового тремтіння. Визначення хворобливості грудної клітки проводиться в положенні

Хворого сидячи або стоячи. Частіше пальпацію проводятьдвома руками, одночасно накладаючи кінчики пальців обох рук на симетричні ділянки грудної клітки. У такий спосіб послідовно пальпують надключичні області, ключиці, підключичні області, грудину, ребра й міжреберні проміжки, потім бокові відділи грудної клітки і далі над-, між- і підлопаткові області. При необхідності у ослаблених хворих хворобливість можна визначати й однією рукою, досліджуючи зазначені ділянки грудної клітки праворуч і ліворуч.

Другою рукою при цьому притримують тулуб хворого. При виявленні ділянки

хворобливості його обмацують більш докладно, при необхідності двома руками (для виявлення хрускоту відломків ребер, крепітації і т.д.), при цьому відзначають зміни болю на висоті вдиху, видиху, нахилах тулуба у хвору і здорову сторони. Для диференціювання болю, обумовленого поразкою м'язів грудної клітки, грудні м'язи і м'язи спини досліджують, захоплюючи їх у складку між більшим і вказівним пальцями.

Визначення хворобливості остистих відростків у паравертебральних областях краще проводити великим пальцем правої руки, як це показано на малюнках а і б. Визначення хворобливості остистих відростків (а) і паравертебральних областей (6). Визначення еластичності грудної клітки в передні - задньому напрямку. Визначення еластичності грудної клітки в поперечному напрямку.

Визначення голосового тремтіння. Визначення голосового тремтіння - це метод оцінки проведення низькочастотних звукових коливань, що виникають при проголошенні хворим слів, що містять звук «р» («тридцять три», «сорок чотири» іт.п.) на поверхню грудної клітки. Пальпацію здійснюють кінчиками пальців обох рук, які розташовують на строго симетричних ділянках грудної клітки в надключичних, підключичних областях, бічних відділах і далі в над-, між- і підлопаткових областях. Для уточнення отриманих результатів доцільно повторювати дослідження в тих же областях при зміненому положенні рук: праву руку положити на місце лівої, а ліву на місце правої.

Перкусія.

Перкусія легень — це нанесення на грудну клітку перкуторних ударів, що приводять підлягаючі органи в коливальні рухи, фізичні характеристики яких (тривалість звукових коливань, їх частота, амплітуда і темброве фарбування ) залежать від щільності органа, еластичності його структур і вмісту в ньому повітря. Розрізняють наступні способи перкусії: а) безпосередню перкусію (за Л. Ауенбруггером , за Ф.Г. Яновським і за В.П. Образцовим ); б) посередню перкусію за допомогою плесиметра і молоточка

Перкусію пальцем по пальцю (П. Піоррі, 1827; Г.І. Сокольский , 1835) і граничну перкусію по Плешу .Безпосередня перкусія за Л. Ауенбруггером виконується нанесенням слабких перкуторних ударів зігнутою долонею безпосередньо по поверхні, яка перкутується і може бути використана для порівняльної перкусії легень при виявленні грубих, значних за обсягом поразок легеневої тканини, виражених змін плевральної порожнини. Безпосередня перкусія за Ф.Г. Яновським виконується нанесенням перкуторних ударів зігнутим вказівним або середнім пальцем безпосередньо по поверхні тіла. Глибина проникнення коливань при цьому виді перкусії дуже невелика. Сьогодні цей спосіб використовується для топографічної перкусії, особливо часто в сполученні і з аускультацією (метод аускульто-перкусії).

Безпосередня перкусія за В.П. Образцовим відрізняється від зазначеної вище перкусії тим, що вказівний палець руки, що перкутує, перед нанесенням удару затримується на середньому пальці тієї ж руки й потім, зриваючись із його, ударяє безпосередньо по перкутує мій поверхні. Розподіл перкуторних звуків у здорової людини. Зелений колір-тимпанічний звук;

Брунатний-абсолютно тупий(стегновий); жовтий – притуплення перкуторного звуку (відносна тупість печінки й серця); синій колір - ясний легеневий звук; 1 - простір Траубе.