29

Вищий навчальний заклад

УНІВЕРСИТЕТ ЕКOНOМІКИ ТА ПРАВА «КРOК»

Юридичний факультет

Кафедра кoнституційнoгo, адміністративнoгo та міжнарoднoгo права

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

на тему:

«Державний устрій Ісламської Республіки Іран»

Студентки 2 курсу ПР-122-д групи

Напряму підгoтoвки Правoзнавствo

Пукас Аліни Вікторівни

Керівник: Лук’янець Валентина Станіславівна

Заступник завідувача КАМП, доцент,

кандидат юридичних наук

Київ 2014

План

1. Географічне положення

2. Історія виникнення

3. Форма держави

4. Конституція- Основний Закон

5. Відносини Ірану з Україною

6. Список використаних джерел

1.Географичне положення

І ран - один з найбільш великих країн Південно-Західної Азії - за площею (1648 тис. кв. Км) набагато перевершує що межують з ним Туреччину (на північно -заході), Афганістан і Пакистан (на сході), Ірак (на заході). А якщопорівнювати Іран з країнами Європи, то виходить, що його територіядорівнює Англії, Іспанії, Франції, Італії та Швейцарії, разом узятих. У Зарубіжної Азії він істотно поступається за площею лише Китаю і Індії.

На півночі Іран омивають води Каспійського моря, на півдні - перського та Оманської заток. Із загальної протяжності державних кордонів близько 8000 км 1/3, припадає на морські кордони.

Історія Ірану за письмовими джерелами охоплює майже п'ять тисяч років. Перша держава на його території — Елам — виникла в Хузестані в III тисячолітті до н. е. Перська імперія при Дарії I Ахеменіді простягалася вже від Греції і Кіренаїкидо річки Інд. Протягом багатьох століть панівною релігією був зороастризм. Близько XVI століття державною релігієюІрану стає шиїзм.

У 1979 році в Ірані відбулася Ісламська революція під проводом аятолли Хомейні, в ході якої була повалена монархія і проголошена ісламська республіка.

Іран володіє другими за розміром у Західній Азії та ісламському світі економікою після Туреччини і є однією з найбільш технологічно розвинених держав регіону. Іран розташовується у стратегічно важливому регіоні Євразії і має в своєму розпорядженні великі запаси нафти і природного газу.

Понад 4/5 території Ірану займають гори і високі нагір'я. Більшу частину території країни займає велике внутрішнє Іранське нагір'я середньою висотою 1200 м. Його утворюють великі плато, гірські ланцюги і міжгірські улоговини. На заході підносяться гори Загрос, на сході — сильно розчленовані Східно-Іранські гори, на півночі — могутні дуги Ельбурса, на півдні — Макрана. Вздовж узбережжя Каспійського моря, Перської і Оманської заток витягнулися вузькі смуги берегових низовин, а самеПівденно-Каспійська низовина та частина Кура-Араксинської низовини та рівнина Хузестан.

Центр Ірану складається з кількох закритих нагір'їв, які в сукупності іменуються Центральним плато або Іранське нагір'я. Середня висота плато становить близько 900 метрів (3000 футів), але деякі з гір, які підносяться над плато перевищують 3000 метрів. Схід Ірану в основному покритий солончаковими пустелями і напівпустелями, в тому числі найбільшою — Ель-Джуф і Деште-Лут. Панування пустель в цьому регіоні пояснюється неможливістю проникнення через гори вологих повітряних мас з Аравійського і Середземного морів. За винятком декількох оаз, ці пустелі практично не заселені.

В Ірані переважає арідний клімат. Уздовж узбережжя Каспійського моря — субтропічний. На півночі країни взимку температура часто опускається нижче 0°, в липні зрідка досягає 30°. Середньорічна кількість опадів становить 1700 мм у вологих західних областях і 680 мм в посушливих східних. Влітку температура в пустелях може перевищувати 40°. На заході Ірану, в горах Загрос взимку температура практично завжди нижче 0°, характерні рясні снігопади та сильний вітер. На рівнинах уздовж берега Перської затоки зима в основному м'яка, літо — спекотне і вологе.

Після Ісламської революції країна переживає постійний демографічний вибух. З 1979 року населення подвоїлося і в 2006 році досягло 70,5 млн осіб. Однак в 1990-хнароджуваність помітно знизилася. Більше 61% населення не досягли 30 років (травень 2009). Рівень грамотності становить 84%, урбанізація — 71%. Сумарний коефіцієнт народжуваності — 1,87 (для відтворення поколінь необхідно 2,15).

Число іранців за кордоном перевищує 4 мільйони людей. Більшість з них емігрували в Австралію, Північну Америку і Європу після Ісламської революції 1979 року. Крім того, станом на 1996 рік в самому Ірані проживало більше мільйона біженців — в основному з Афганістану і Вазиристану.

Конституція Ірану гарантує кожному громадянинові, незалежно від національності та віросповідання соціальний захист: пенсія, допомога по безробіттю, інвалідності, медичну страховку. Освіта і медичні послуги — безкоштовні. Середньорічний дохід на душу населення — 2700 доларів США (2006). Близько 18% населення проживають за межею бідності.

Іран — багатонаціональна держава. Перси складають більшість населення країни. Понад 70% населення належать до іранських народів — представників іранської групи. У країні проживають, за різними даними від 25 тис. До 65 тис. Таджиків. Більшість населення крім офіційної мови (перської) володіє ще хоча б однією з іранських мов. Перси становлять 50% населення, азербайджанці і близькі їм тюркомовні народності — 25%, курди — 7%, араби — 3%; талиші, гілянці, мазендаранці, лури і бахтіяри — 10%, белуджі та туркмени — по 2%. Крім того, присутні національні меншини (1%) вірмен, черкесів, ассірійців і грузинів.

2.Історія виникнення

Історія державності в Ірані — одна з найдавніших у світі. Протягом століть ця країна грала ключову роль на Сході. Перська імперія при Дарії I простягалася від Греції іЛівії до річки Інд. Персія була сильною і впливовою державою в XVII і XVIII століттях, але під кінець XIX століття Персія перетворилася на напівколоніальну державу. У1935 році Персія змінила назву країни на Іран. У 1979 році після Ісламської революції Іран проголошений ісламською республікою.

Стародавній Іран

Заселення території Ірану відноситься до глибокої старовини (див. Зарзійська культура). Іранські народи стають домінуючими на його території до початку I тисячоліття до н. е.. Частина племен (перси, мидійці, бактрійці, парфяни) осіла в західній частині плоскогір'я; кіммерійці, сармати, алани, белуджі оселилися на сході і вздовж узбережжя Оманської затоки.

Першою значною іранською державою стало Мідійське царство, засноване наприкінці VIII-початку VII століття до н. е.., зі столицею в Хамадані. Мідійці швидко встановили контроль над усім західним Іраном і частково над східним. Спільно з вавілонянами мідійці розгромили імперію Ассирії, захопили північне Межиріччя і Урарту, а пізніше — Вірменське нагір'я.

Ахеменіди

У 553 році до н. е. молодий перський цар Аншана і Парси Кир з роду Ахеменідів виступив проти мідійців. Кір захопивЕкбатани і оголосив себе царем Персії та Мідії. При цьому мідійський цар Іштувегу був полонений, але пізніше звільнений і призначений намісником в одну з провінцій. До своєї смерті в 529 році до н. е. Кір II Великий підпорядкував імперії Ахеменідів всю Західну Азію від Середземномор'я і Анатолії до Сирдар'ї. Раніше, в 546 році до н. е., Кір заснував у Фарсі столицю свого царства — Пасаргади, де і був похований. Син Кіра Камбіс II розширив володіння імперії батька до Єгипту і Ефіопії. В епоху розквіту Перська імперія займала територію від річки Інд до середземноморського узбережжя, вглиб Єгипту по долині Нілу до Судану, Анатолію до Фракії і Македонії.

Арабські та тюркські завоювання

Арабські набіги на Сасанідський Іран почалися в 632 році. Найнищівнішої поразки перська армія зазнала в битві при Кадісії в 637 році. Арабське завоювання Персії тривало до 652 року, і вона була включена до Халіфату Омейядів. Араби поширили в Ірані іслам, який сильно змінив перську культуру. Після ісламізації Ірану бурхливо розвивалися в Халіфаті література, філософія, мистецтво, медицина. Перська культура стала основою для початку золотого століття ісламу.

У 750 році перський генерал Абу Мослі-Хорасані очолив похід Аббасидів проти Омейядів на Дамаск, а потім на столицю Халіфату — Багдад. У подяку новий халіфдарував перським губернаторам певну автономію, а також взяв кількох персів в якості візирів. Тим не менш, в 822 році Тахір I ібн Хусейн, губернатор Хорасануа, проголосив незалежність провінції і оголосив себе родоначальником нової перської династії — Тахіридів. Вже до початку правління Саманідів Іран практично відновив свою незалежність від арабів.

962 році тюркський полководець Алп-тегін виступив проти Саманідів і заснував державу Газневідів зі столицею в Газні(Афганістан). При Газневідах культурний розквіт Персії продовжився. Їх послідовники Сельджуки перенесли столицю в Ісфахан.

У 1220 році північний схід Ірану, що перебував у складі Хорезмського царства, піддався вторгненню військ Чингіз-хана. Розоренню піддався весь Хорасан, а також території східних провінцій сучасного Ірану. Близько половини населення було вбито монголами. У результаті голоду і війн до 1260 року населення Ірану скоротилося з 2,5 млн до 250 тисяч чоловік. Завершив завоювання Ірану онук Чингіз-хана Хулагу. У заснованій ним державі його нащадки — Ільхани правили до серединиXIV століття.