
- •2. Поняття трудового права як галузі права. Відмежування трудового права від суміжних галузей праве: цивільного, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу.
- •3. Поняття та особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин.
- •4.Система трудового права як галузі права.
- •5. Джерела трудового права: поняття, види, особливості
- •6.Трудове законодавство, поняття, структура, сфера дії.
- •7.Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.
- •8.Трудова правосуб'єктність працівників: виникнення; зміст, випадки обмеження
- •9.Ознаки трудової правосуб'єктності роботодавця.
- •10. Права та обов'язки профспілок за Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності».
- •11. Повноваження організації роботодавців та їх об'єднань за Законом України «Про організації роботодавців».
- •12.Поняття і сторони колективного договору, сфера його укладення.
- •14.Порядок укладення, зміни колективною договору і колективних угод.
- •15. Поняття, форми та державні гарантії (загальні й додаткові) зайнятості населення.
- •17.Державна служба зайнятості: структура, повноваженні!.
- •18.Правовий статус безробітного.
- •19.Поняття та сторони трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних із працею (підряду, доручення, авторського договору та ін).
- •20.3Міст і форма трудового договору.
- •21.Загальний порядок укладення трудового договору, Його оформлення.
- •23. Суміщення професій (посад) та його значення
- •24. Правове регулювання сумісництва.
- •25.П0няття та види переведень на іншу роботу.
- •26.Переміщення на інше робоче місце, зміна істотних умов праці та їх правові наслідки.
- •27.Атестація працівників та її значення.
- •30.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •31.Зягяльні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •32.Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця .
- •33.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •34.Порядок оформлення звільнення працівників і здійснення розрахунків з ними. Вихідна допомога.
- •35.Понятгя і види робочого часу
- •36. Режим та облік робочого часу.
- •38. Поняття і види часу відпочинку.
- •40.Щорічні відпустки та порядок їх надання.
- •42. Сфери регулювання заробітної плати, їх співвідношення.
- •43.Тарифна система та її елементи
- •44. Система заробітної плати
- •45.Порядок обчислення середньої заробітної плати
- •46. Оплата при відхиленні від нормальних умов праці
- •47. Поняття і види гарантійних виплат і доплат.
- •48. Поняття і види компенсаційних виплат
- •49. Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.
- •51. Заохочення та успіхи в роботі: поняття, підстави, види, порядок застосування
- •52. Поняття і види дисциплінарної відповідальності працівників
- •53.Порядок застосування, оскарження та зняття дисциплінарних стягнень.
- •54.Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору
- •56. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником та порядок її відрахування
- •57. Матеріальна відповідальність роботодавця в трудових правовідносинах: підстави, умови, розміри.
- •58.Матеріальна відповідальність роботодавця за порушення права працівника на працю.
- •59.Організація охорони здоров'я працівників на підприємстві
- •61.Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
- •62. Види пільг працівникам, які суміщають працю з навчанням
- •63.Поняття і види трудових спорів
- •64.Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
- •65.Порядок вирішення колективних трудових спорів.
- •66.Пряво на страйк та його реалізація.
- •67. Поняття та види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві
- •68.Система органів з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві
- •69.Поняття і джерела міжнародно-правового регулювання праці.
63.Поняття і види трудових спорів
Трудовим спором є неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем розбіжності з приводу застосування норм трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці, із заявою про розгляд яких працівник або роботодавець звернулися до компетентного органу з розгляду трудових спорів. Трудові спори підлягають класифікації.
За суб'єктним критерієм спори поділяються на індивідуальні і колективні. За критерієм предмета спору — на спори про застосування норм права (юридичні спори) і спори про встановлення умов праці (економічні спори). За способом розгляду спори поділяються на позовні (такі, що можуть розглядатися шляхом подання позову до суду) і непозовні (такі, що розглядаються в іншому, установленому законом порядку, як правило, це арбітражно-третейська процедура). Прикладами спорів про застосування норм права є спори про накладення дисциплінарного стягнення, про стягнення заробітної плати, про переведення на іншу роботу, про притягнення до матеріальної відповідальності тощо. Спори про встановлення нових або про зміну існуючих умов праці є спорами іншого роду. Якщо попередні спори були пов'язані з конкретним правом, встановленим у юридичній нормі, то цей вид трудових спорів пов'язаний з вимогами сторін встановити кращі умови праці, ніж це передбачено законом.
64.Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
Індивідуальні трудові спори про застосування чинного законодавства про працю вирішуються й1 порядку, передбаченому главою XV КЗпП "Індивідуальні трудові спори".
За ознакою підвідомчості можна виділити 3 види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів. 1. Загальний порядок, відповідно до якого трудовий спір послідовно розглядається в КТС і в суді (ст. 221 КЗпП). Розгляд одних спорі и може закінчитися в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесено до суду. В інших випадках - кожна зі сторін має право звернутися до суду у зв'язку з незгодою з рішенням КТС.
2. Судовий порядок, при якому трудовий спір безпосередньо розглядається судом (статті 55, 124 Конституції, ст. 232 КЗпП),
3. Особливий порядок, шо передбачає особливості розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини) (ст. 222 КЗпП).
У загальному порядку, починаючи з КТС, розглядається більшість спорів, що виникають з трудових правовідносин, незалежно від того, чи є працівник штатним або нештатним, тимчасовим, сумісником, членом профспілки.
КТС створюються безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях і розглядають трудові спори працівників, які працюють на цих підприємствах, в установах і організаціях. Згідно із ст. 223 КЗпП комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації всіх форм власності з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Якщо на підприємстві працює менше 15 чоловік, то КТС там не створюється і працівник звертається із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду. КТС зобов'язана розглянути трудовий спір у 10-ден ний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Якщо працівник відсутній, то спір може бути розглянутий лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або, за вибором працівника, інша особа, в тому числі адвокат.
У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, шо не позбавляє працівника права знову подати зайву в межах 3-місячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен бути дізнатися про порушення свого права. У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу); 2) прокурора, якшо він вважає, шо рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.