38. Поняття і види часу відпочинку.

Під часом відпочинку розуміється час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати їх на власний розсуд. Згідно зі статтею 44 Конституції України: Ті, хто працює має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а за інші умови здійснення цього права визначаються законом", ще, у законодавстві встановлюються мінімальні державні стандарти щодо забезпечення права працівника на відпочинок. Ці стандарти мають бути дотримані роботодавцем на підприємствах усіх м власності. Водночас відповідно до статті 9-1 КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок них коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги. Однією з таких пільг може бути встановлення и тривалої щорічної відпустки, додаткових відпусток, скороченої тривалості юго дня. Такі норми є локальними, вони встановлюються роботодавцем разом орним органом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві: законодавством встановлені такі види часу відпочинку: перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);

39.Види та тривалість відпусток за Законом України «Про відпустки» Відпустка — це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам зі збереженням місця роботи і заробітної плати. Види відпусток: І) щорічні відпустки:

— основна відпустка (ст. 6);

— додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7);

— додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8);

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2)додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13,14 і 15);

3)творча відпустка (ст. 16);

4)Соціальні відпустки:

— відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17);

— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст.18);

— додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим

договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Тривалість-відпусток визначається законами та іншими нормативно-правовими

актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в

календарних днях.

Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних відпусток та

додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24

40.Щорічні відпустки та порядок їх надання.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України,

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених КЗпП.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової "■ організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

41.Правове визначення поняття заробітної плати та її структура. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Структура заробітної плати:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.