1.Предмет трудового права індивідуальні й колективні трудові відносини

2.Поняття трудового права як галузі права. Відмежування трудового права від суміжних галузей праве: цивільного, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу.

3. Поняття та особливості методу трудового права я умовах переходу до ринкових відносин.

4.Система трудового права як галузі права

5.Джерела трудового орава: поняття, види, особливості

6.Трудовь законодавство, поняття, структура, сфера дії.

7.Поняття і класифікація суб'єктів трудового права.

8.Трудова правосуб'єктність працівників: виникнення; зміст, випадки обмеження

9.Ознаки трудової правосуб'єктності роботодавця.

10.Права та обов'язки профспілок за Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності».

11.Повноваження організації роботодавців та їх об'єднань за Законом України «Про організації роботодавців».

12Лоняття і сторони колективного договору, сфера його укладення.

13.Поняття і сторони колективних угод сфера їхньої дії.

14.Порядок укладення, зміни колективною договору і колективних угод.

15.Поняття, форми та державні гарантії (загальні й додаткові) зайнятості населення.

16.Понятгя, види, правова організація працевлаштування.

17.Державна служба зайнятості: структура, повноваження.

18Лравовий статус безробітного.

19.ПОНЯТТЯ та сторони трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних із працею (підряду, доручення, авторського договору та ін).

20.3міст і форма трудового договору.

21.Загальний порядок укладення трудового договору, його оформлення.

22.Контракт як особливий вид трудового договору, сфера його застосування.

23.Суміщення професій (посад) та його значення.

24 Правове регулювання сумісництва.

25Лонятгя та види переведень на іншу роботу.

26.Переміщення на інше робоче місце, зміна істотних умов праці та їх правові наслідки.

27 Атестація працівників та її значення.

28.Поняття і випадки відсторонення від роботи.

29.Класифікація підстав припинення трудового договору.

30.Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

31.Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

32Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

33Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

34.Порядок оформлення звільнення працівників і здійснення розрахунків з ними. Вихідна допомога.

35.Поняття і види робочого часу.

36.Режим та облік робочого часу.

37.Наудурочна робота. Ненормований робочий день. 38. Поняття і види часу відпочинку.

39.Види та тривалість відпусток за Законом України «Про відпустки»

40.Щорічні відпустки та порядок їх надання.

41.Правове визначення поняття заробітної плати та її структура.

42. Сфери регулювання заробітної плати, їх співвідношення.

43.Тарифна система та її елементи

44. Система заробітної плати

45.Порядок обчислення середньої заробітної плати

46.Оплата при відхиленні від нормальних умов праці

47.Поняття і види гарантійних виплат і доплат.

48.Поняття і види компенсаційних виплат

49.Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.

50.Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку

51.Заохочення та успіхи в роботі: поняття, підстави, види, порядок застосування

52Поняття і види дисциплінарної відповідальності працівників

53.Порядок застосування, оскарження та зняття дисциплінарних стягнень. 54.Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору

55.Види матеріальної відповідальності працівників

56.Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником та порядок її відрахування

57.Матеріальна відповідальність роботодавця в трудових правовідносинах: підстави, умови, розміри.

58.Матеріальна відповідальність роботодавця за порушення права працівника на працю.

59.Організація охорони здоров'я працівників на підприємстві

60.Спеціальні правила охорони здоров'я на важких, небезпечних і шкідливих роботах

61.Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

62. Види пільг працівникам, які суміщають працю з навчанням

63.Поняття і види трудових спорів

64.Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів

65.Порядок вирішення колективних трудових спорів.

66.Право на страйк та його реалізація.

67. Поняття та види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві

68.Система органів з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві

69.Поняття і джерела міжнародно-правового регулювання праці.

70.Міжнародна організація праці, її структура, основні напрямки діяльності

1.Предмет трудового права: індивідуальні й колективні трудові відносини.

Предмет регулювання трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов'язаних з трудовою діяльністю в організації:

1)трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;

2)інші суспільні відносини, тісно пов'язані з трудовими.

Серед інших суспільних відносин, які є предметом трудового права, чільне місце належить трудовим відносинам. Об'єктом і змістом їх є трудова діяльність, в якій реалізується здатність людини до праці. Відтак, основним предметом трудового права є суспільні відносини, пов'язані із застосуванням та організацією праці.

Трудові відносини — відносини, побудовані на угоді між працівником і роботодавцем про виконання працівником за оплату певної роботи, що потребує того чи іншого фаху, кваліфікації або посади, на підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, якщо роботодавець забезпечує умови праці, передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодами, трудовим договором.

До системи суспільних відносин, які є предметом трудового права, крім відносин трудових, належать відносини, тісно пов'язані з трудовими; вони передують їм, супроводжують чи походять з них. Тісно пов'язаними з трудовими, вважають:

*відносини щодо зайнятості й працевлаштування;

*відносини трудового колективу з роботодавцем організаційно-управлінського характеру; . ~. -

*організаційно-управлінські відносини профспілкового органу чи іншого уповноваженого працівниками органу з роботодавцем на виробництві;

• відносини, пов'язані з наглядом і контролем за трудовим законодавством та охороною праці;

• відносини щодо підготовки кадрів, професійного добору фахівців і підвищення їх кваліфікації на виробництві;

• відносини, пов'язані з матеріальною відповідальністю учасників трудових відносин за шкоду, заподіяну з вини однієї сторони іншій;

• соціально-партнерські відносини представників колективу та роботодавця, пов'язані з веденням переговорів та укладанням колективного договору чи інших соціально-партнерських угод;

* відносини, необхідні для вирішення трудових спорів.

2. Поняття трудового права як галузі права. Відмежування трудового права від суміжних галузей праве: цивільного, адміністративного права, права соціального забезпечення, цивільного процесу.

Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення зумовлюється роллю праці в суспільстві. Кожній людині, котра реалізує закріплене в ст. 43 Конституції України право на працю, доводиться стикатися з нормами трудового права.

Трудове право—галузь права, що регулює трудові відносини працівників і роботодавця, а також інші тісно пов'язані з ними похідні відносини; воно визначає права та обов'язки у сфері праці суб'єктів трудового права та відповідальність за їх порушення. Завдання трудового права — досягнення мети правового регулювання праці. До суміжних правових галузей належать галузі права, які мають схожі з трудовим правом предмет і метод правового регулювання. Серед них: право цивільне, адміністративне, право соціального забезпечення тощо. У цивільному праві з працею пов'язані договори підряду, доручення, комісії; розмежування його від трудового права здійснюється за предметом договору; підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а також за тим, хто зобов'язаний організувати працю і охорону праці. У трудовому праві управлінські форми організації не виходять за межі спільного процесу праці в організації. Відносини працівників мають характер виробничих, а не адміністративних відносин. Предметом трудового права е відносини щодо здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. З адміністративним правом трудове право суміжно пов'язано, наприклад, наявністю працівників, які навчаються без відриву від виробництва. Відносини ці регулюються нормами адміністративного права, а надання пільг у зв'язку з навчанням — трудовим законодавством.

Трудове право співвідноситься з правом соціального забезпечення там, де йдеться про державне соціальне страхування. В КЗпП є спеціальна гл. XVII "Державне соціальне страхування", яка передбачає його поширення на всіх працівників, визначає види забезпечення за соціальним страхуванням. Саме ж забезпечення визначається нормами права соціального забезпечення. Різниця між правом соціального забезпечення і трудовим правом полягає в тому, що: 1) предметом регулювання права соціального забезпечення є суспільні відносини, які виникають внаслідок реалізації громадянами права на матеріальне забезпечення, а не права на працю, проголошеного Конституцією України; 2) право соціального забезпечення передбачає виплату грошових сум громадянам у вигляді пенсії та допомоги зі спеціальних фондів; трудове ж право регулює оплату праці з фондів конкретної організації. Існують відмінності і в методах правового регулювання. Так, право соціального забезпечення не має договірного характеру виникнення правовідносин.

3. Поняття та особливості методу трудового права в умовах переходу до ринкових відносин.

Метод правового регулювання — це спосіб впливу держави на суспільні відносини, який здійснюється за допомогою юридичних засобів, прийомів, їх сполучень.

Первинними методами визнаються такі: 1) централізоване, імперативне регулювання (метод субординації), за якого регулювання зверху донизу здійснюється на владно-імперативних засадах; 2) децентралізоване, диспозитивне регулювання (метод координації), за якого правове регулювання визначається переважно знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин, що регулюються певною галуззю права. За допомогою методу правового регулювання держава здійснює переведення суспільних відносин у правовідносини, визначаючи коло суб'єктів таких правовідносин; встановлює їхній правовий статус — суб'єктивні права та обов'язки, гарантії; визнає підстави виникнення прав та обов'язків; ступінь конкретності прав та обов'язків; встановлює процедури здійснення прав та обов'язків; визначає види санкцій за порушення встановлених правил. Метод регулювання суспільних відносин можна визначити, охарактеризувавши такі елементи:

1)порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин;

2)загальне юридичне становище учасників правовідносин;

3)характер встановлення прав і обов'язків;

4)засоби забезпечення виконання обов'язків (санкції). Застосовуючи ці теоретичні засади можна проаналізувати й метод такої галузі права, як трудове право. При цьому важливо простежити ці елементи щодо усієї сукупності відносин, які становлять предмет трудового права.