22. Систематичні взаємини діапсид з іншими групами.

Діапсіди ( лат. Diapsida ) - група рептилій, що сформувалася близько 300 мільйонів років тому під час пізнього кам'яновугільного періоду і існуюча до наших днів ( крокодили, лускаті). У сучасних системах класифікації птахів також відносяться до діапсід, так як вони походять від предків діапсидних рептилій. Нині налічується близько 7925 видів діапсідних рептилій по всьому світу. Діапсіди були наступної за анапсідамі і сінапсід групою, що відокремилася від котілозавров. Їх череп має дві скроневі западини, розташовані вище і нижче за очноямкових кістки. Діапсиди в кінці палеозою (перм) дали надзвичайно широку адаптивну радіацію систематичним групам і видам, яких виявляють і серед вимерлих форм, і серед нинішніх рептилій. Серед діапсідних намітилися дві основні групи Лепідозавроморфи (Lepidosauromorpha) і Архозавроморфи (Archosauromorpha). Найбільш примітивні діапсиди з групи Лепідозаврів - загін Еозухіі (Eosuchia) - були предками загону Дзьобоголових, від яких в даний час зберігся лише один рід Гаттер. В кінці пермі від примітивних діапсід відокремилися лускаті (Squamata), що стали численними в крейдяний період. До кінця крейдяного періоду від ящірок від’єдналися змії.

23. Біологія плазунів.

Плазуни – перший клас справжніх первинноназемних хребетних (Amniota). Для них властиві крупні, багаті жовтком і білком яйця, покриті щільною пергаментною оболонкою. Запліднення лише внутрішнє. Ембріональний розвиток проходить в повітряному середовищі з утворенням зародкових оболонок – амніона, серози – і алантоїса, личинкова стадія відсутня. Суха шкіра плазунів майже позбавлена залоз. Зовнішні шари епідермісу роговіють: у шкірі утворюються рогові луски та щитки. Дихання лише легеневе. Серце трикамерне. Від розділеного неповною перегородкою шлуночка самостійно відходять три кровоносні стовбури: дві дуги аорти і легенева артерія. Велике і мале кола кровообігу повністю не розділені, але ступінь їх відокремлення вища, ніж в земноводних. Виділення і водний обмін забезпечують метанефричні (тазові) нирки, збільшуються відносні розміри головного мозку особливо за рахунок збільшення півкуль і мозочка. Скелет повністю кістковий. Осьовий скелет (хребет) ділиться на п’ять відділів. Плазуни заселяють різні наземні місця переважно в теплих, часто в помірних широтах; частина видів знову перейшла до водного способу життя. Хоча температура тіла непостійна і в значній мірі залежить від температури навколишнього середовища (пойкілотермія).

24. Середовища існування плазунів.

Плазуни – холоднокровні тварини, які ще не мають механізму підтримки постійної температури тіла, їхня енергія у значній мірі залежить від температури навколишнього середовища. Тому найбільша різноманітність їхніх видів і життєвих форм припадає на екваторіальні, тропічні та субтропічні широти, у помірному поясі їх набагато менше, у субарктичному й арктичному поясах вони фактично відсутні. У помірних широтах плазуни переживають холодний час року в стані сплячки (анабіозу), так само, втім, як і найспекотніший період у місцях з посушливим кліматом. Хоча плазуни, власне кажучи – перший суто наземний клас хребетних, однак вони освоїли різні середовища існування, заповнивши всілякі екологічні ніші, і тому їхні життєві форми вкрай різноманітні. Передусім це, звичайно, стосується вимерлих видів, що, не маючи конкурентів, процвітали на суші в мезозойську еру. Викопні плазуни особливо цікаві, оскільки до них належать численні групи, які колись панували на Земній кулі. Давні групи цього класу дали початок не тільки сучасним плазунам, але й птахам і ссавцям. Сучасна фауна рептилій нараховує близько восьми тисяч видів, ці тварини трапляються не лише на суші, але й у воді, під землею і навіть у повітрі.