5. Основні риси організації плазунів

Плазуни - холоднокровні, переважно наземні, хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається на суходолі (навіть у мешканців водойм). Це пов'язано з тим, що яйця плазунів, на відміну від риб і земноводних, оточують захисні яйцеві і зародкові оболонки.Плазуни не пов'язані в своєму розвитку з водним середовищем. Ті малочисельні види, які живуть у воді, дихають легенями і для розмноження виходять на сушу. Серед представників класу є рослиноїдні та м'ясоїдні (хи­жаки). Розміри тіла реп­тилій від декількох см. до 10 м. Тіло підрозділяється на голову, шию, тулуб, хвіст і дві пари п'ятипалих кінцівок. Шия забезпе­чує рухливість голови.Загальні ознаки

1. Шкіра товста, суха, позбавлена залоз, має суцільний покрив рогових лусок, які перешкоджають випаровуванню вологи з тіла.

2. Скелет повністю окостенілий, ребра та грудина утворюють грудну клітку, яка відсутня у жаб. Ребра досить рухливі, що забезпечує реберний тип дихання, наявні міжреберні м’язи.

3. Кінцівки п’ятипалі, розміщені по боках, що забезпечує переміщення плазуванням,з піднятим тулубом над поверхнею землі,або зовсім відсутні. Форма тіла плазунів більш різноманітна, ніж земноводних. Це пов’язано з способами пересування. Змієподібні плазуни (змії, безногі ящірки) втратили кінцівки, але успішно пересуваються в підстилці, в трав’яних заростях, в кронах дерев, а також добре плавають.По твердому субстрату пересування особин досягається за допомогою кінцівок та підйому тіла над землею. Це дало можливість ящіркам (агами, круглоголовки) перейти до швидкого чотириногого пересування, а згодом до двоногого бігу. В тварин, які ведуть деревний спосіб життя видовжились задні кінцівки, які допомагають скакати по гілках, а розвиток шкіряної складки з боків тіла – планеруванні (літаючі дракони) (рис. 104).В класі рептилій склались різні типи пересування по ґрунті, у воді та повітрі.Пристосування до руху в різних середовищах було головною умовою прогресивного розвитку плазунів. Його основою слугувало використання всіх потенціальних можливостей механічної схеми, представленої центральним внутрішнім опорним скелетом, парними кінцівками і зв’язаною з ними мускулатурою.

6. Загальна морфологія та покриви плазунів

Форма тіла плазунів більш різноманітна, ніж земноводних. Це пов’язано з способами пересування. Змієподібні плазуни (змії, безногі ящірки) втратили кінцівки, але успішно пересуваються в підстилці, в трав’яних заростях, в кронах дерев, а також добре плавають. Покриви. Верхні шари багатошарового епідермісу плазунів роговіють: клітини заповнюються зернятками білка кератину, що витісняють цитоплазму і ядро. Під цим мертвим шаром розташований нижній мальпігієвий шар, який складається із живих епідермальних клітин, які розмножуються (рис. 103). За рахунок розростання рогового шару утворюються щитки, луски, рогові зернятка, горбики, шипи, кігті. Під роговими лусками у деяких видів плазунів в мезодермальному шарі шкіри – коріумі – залягають кісткові пластинки. У черепах вони зливаються в кістковий панцир, що приростає до хребта. В мальпігієвому шарі і у верхніх частинах коріуму розташовані пігментні клітини. Шкіра забезпечує надійний захист від випаровування води, механічних пошкоджень і проникнення хвороботворних мікроорганізмів. Водночас вона втратила здатність до газообміну, випаровування води та виділення продуктів метаболізму. Шкіра щільно прилягає до тіла. Зміна рогового покриву проходить шляхом линьки: повного або часткового скидання старого рогового чохла і формування нового. Для багатьох видів линька проходить декілька разів на рік.