- •1.Формування Амніот. Плазуни (Reptilia).
- •5. Основні риси організації плазунів
- •6. Загальна морфологія та покриви плазунів
- •7. Опорно-рухова система плазунів
- •8. Травна система плазунів.
- •11. Нервова система плазунів.
- •12. Органи чуттів плазунів.
- •14. Сучасні класифікації плазунів.
- •15. Особливості морфології та анатомії черепах (Testudinata)
- •16. Особливості біології черепах (Testudinata)
- •18. Загальна характеристика підряду ящірки (Sauria).
- •19. Родина веретінницеві (Anguidae).
- •20. Підряд Змії (Ophidia, або Serpentes).
- •21. Лускаті: хамелеони та амфісбени.
- •22. Систематичні взаємини діапсид з іншими групами.
- •23. Біологія плазунів.
- •24. Середовища існування плазунів.
- •25. Живлення плазунів.
- •26. Розмноження та розвиток плазунів.
- •27. Місце плазунів в екосистемах.
- •28. Роль нижчих тетрапод у природі та їх значення для людини.
- •29.Нижчі тетраподи що охороняються законом.
- •30.Походження птахів.
- •31.Ароморфоз птахів.
- •32.Основні риси організації птахів.
- •33. Загальна морфологія та покриви птахів.
- •34. Опорно-рухова система птахів.
- •35. Травна система птахів.
- •36. Газообмін та кровоносна система птахів.
- •37.Сечостатева система птахів.
- •38.Нервова система птахів.
- •39.Органи чуття птахів.
- •40. Основні напрямки еволюції птахів.
- •41. Сучасні класифікації птахів.
- •42. Особливості морфології та анатомії Надряд Плаваючі (Impennes)
- •43. Загальна характеристика Надряду Безкільові (Ratitae)
- •44. Різноманіття Новопіднебінних (Neognathae)
- •45. Систематичні взаємини птахів з іншими групами
- •46.Біологія птахів
- •47. Середовища існування птахів
- •48.Живлення птахів
- •49.Розмноження і розвиток птахів.
- •50.Місце птахів в екосистемах.
- •51.Роль птахів в природі та житті людини.
- •52. Птах, що охорроняються законом.
39.Органи чуття птахів.
Шкірні органи чуття або органи дотику особливо добре розвинуті на неоперених ділянках епідермісу, на піднебінні та на язиці.
У птахів, як і у всіх хребетних, є смакові бруньки, які розташовані на м’якому піднебінні, під язиком та в глотці. Вони складаються з довгих циліндричних клітин, що мають тонкий і короткий чутливий волосок.
Для більшості птахів характерні незначні розміри нюхових часток мозку та проста будова носової порожнини, а тому нюх розвинутий погано. Дещо кращий нюх мають птахи, що добувають поживу на землі – кулики, качині, ківі та інші. Нюхові рецептори розміщені в нюхових мішках, які захищені кістками ростральної частини черепа, і представлені волокноподібними нюховими клітинами, які підтримуються циліндричними опорними клітинами. Носова порожнина відкривається спереду ніздрями, а ззаду сполучається з ротовою порожниною через хоани. Носова порожнина ділиться сагітально на праву і ліву частини носовою хрящовою або частково скостенілою перегородкою. Перегородка може бути суцільною (у пінгвінів, дрімлюг та багатьох горобиних, в яких ніздрі не сполучаються одна з одною) або перфорованою.
Особливо добре у птахів розвинений орган зору-око.
Будова ока. Нижня стінка очного міхура, зближаючись з верхньою, утворює бокал або вторинний очний міхур, отвір якого зветься зіницею. Ектодерма голови, прилягаючи до міхура, утворює зачаток кришталика. Передня стінка міхура перетворюється в епітелій кришталика, а внутрішня дає зачаток стінки. У сформованому оці птахів спереду, між рогівкою і кришталиком, розташована передня камера, яка, разом з рогівкою, кришталиком і скловподібним тілом, переломлює промені. Задньою межею передньої
камери є райдужна оболонка, яка обмежує зіницю ока. За райдужною оболонкою розташований кришталик,а за ним – задня камера ока, внутрішні стінки якої утворені судинною оболонкою та сітківкою. Сітківка ока птахів має досить складну будову і складається з дев’яти послідовно розташованих шарів. Товщина сітківки
більша у денних птахів. До складу сітківки входять чутливі клітини, ганглії та опорні клітини, які пронизують всі її шари. В сітківці є світлочутливі клітини – палички та колбочки, нерівномірно розташовані по її вертикалі. Колбочки менш чутливі, вони беруть участь у сприйнятті кольорів. Палички більш чутливі,але у сприйнятті кольорів участі не беруть; локалізовані в бічних частках сітківки. Відсутні колбочки та палички на місці входження зорового нерва в сітківку і це місце зветься сліпою плямою сітківки. Найважливішою ділянкою сітківки є так звана жовта пляма (незначне заглиблення сітківки) – місце
найяснішого бачення. Пляма має червоний, оранжевий або жовтий колір і заповнена переважно колбочками. Вони розміщені досить густо, і їх кількість у деяких хижих в 5—6 разів більша, ніж у людини. Зовні задня камера вкрита склерою, яка виконує функцію скелета ока. Для ока птахів характерна наявність так званого гребінця, який являє собою багатошарову пластинку судинної оболонки. Він багатий на кровоносні судини і сильно пігментований. Найбільшого розвитку гребінець досягає у горобиних. Вважають, що він регулює внутрішній тиск ока, живить склоподібне тіло і сітківку, можливо, збільшує гостроту зору. Але остаточно функція гребінця ще не з’ясована.Акомодація ока птахів здійснюється шляхом зміни форми кришталика і рогівки та зміни віддалі між рогівкою і кришталиком. Зміна форми кришталика відбувається під дією війкового м’яза.
Органи слуху птахів добре розвинені. Одночасно вони є і органами рівноваги. Слуховий апарат має три відділи: зовнішнє вухо або слуховий прохід, середнє вухо, яке є гомологом бризкальця, і внутрішнє вухо.
Власне зовнішнє вухо або вушна раковина у птахів відсутня, але у багатьох видів біля отвору слухового проходу є шкіряста складка.
В середньому вусі розташована барабанна перетинка та слухова кісточка – стовпчик, які мають роль звукопровідних органів. Головка стовпчика впирається у барабанну перетинку, коливання якої передається по стовпчику через перетинку круглого вікна до внутрішнього вуха. Завдяки наявності слухової кісточки удосконалюється передавання звукових хвиль до внутрішнього вуха і поліпшується слух.
Внутрішнє вухо птахів є органом, який сприймає звук та зміну положення тіла в просторі. Внутрішнє вухо складається з перетинчастого лабіринту та зовнішньої скелетної капсули (кісткової); остання повторює форму і конфігурацію шкірястого лабіринту. Порожнина перетинчастого лабіринту заповнене рідиною – ендолімфою, а простір між перетинчастим і кістковим лабіринтом – перилімфою. Внутрішній лабіринт утворений трьома півколовими каналами з трьома ампулами та вестибулярною частиною або присінком, в якому розрізняють круглий мішечок, овальний мішечок та зáкрутку. З цим відділом стремінце через овальне віконце з’єднує порожнину середнього вуха. Закрутка оточена кістковою капсулою, заповнена перилімфою. Найістотнішою її частиною є основна перетинка,ступінь диференціації якої визначає гостроту слуху та здатність розпізнавання тонів звуку.
