39.Органи чуття птахів.

Шкірні органи чуття або органи дотику особливо добре розвинуті на неоперених ділянках епідермісу, на піднебінні та на язиці.

У птахів, як і у всіх хребетних, є смакові бруньки, які розташовані на м’якому піднебінні, під язиком та в глотці. Вони складаються з довгих циліндричних клітин, що мають тонкий і короткий чутливий волосок.

Для більшості птахів характерні незначні розміри нюхових часток мозку та проста будова носової порожнини, а тому нюх розвинутий погано. Дещо кращий нюх мають птахи, що добувають поживу на землі – кулики, качині, ківі та інші. Нюхові рецептори розміщені в нюхових мішках, які захищені кістками ростральної частини черепа, і представлені волокноподібними нюховими клітинами, які підтримуються циліндричними опорними клітинами. Носова порожнина відкривається спереду ніздрями, а ззаду сполучається з ротовою порожниною через хоани. Носова порожнина ділиться сагітально на праву і ліву частини носовою хрящовою або частково скостенілою перегородкою. Перегородка може бути суцільною (у пінгвінів, дрімлюг та багатьох горобиних, в яких ніздрі не сполучаються одна з одною) або перфорованою.

Особливо добре у птахів розвинений орган зору-око.

Будова ока. Нижня стінка очного міхура, зближаючись з верхньою, утворює бокал або вторинний очний міхур, отвір якого зветься зіницею. Ектодерма голови, прилягаючи до міхура, утворює зачаток кришталика. Передня стінка міхура перетворюється в епітелій кришталика, а внутрішня дає зачаток стінки. У сформованому оці птахів спереду, між рогівкою і кришталиком, розташована передня камера, яка, разом з рогівкою, кришталиком і скловподібним тілом, переломлює промені. Задньою межею передньої

камери є райдужна оболонка, яка обмежує зіницю ока. За райдужною оболонкою розташований кришталик,а за ним – задня камера ока, внутрішні стінки якої утворені судинною оболонкою та сітківкою. Сітківка ока птахів має досить складну будову і складається з дев’яти послідовно розташованих шарів. Товщина сітківки

більша у денних птахів. До складу сітківки входять чутливі клітини, ганглії та опорні клітини, які пронизують всі її шари. В сітківці є світлочутливі клітини – палички та колбочки, нерівномірно розташовані по її вертикалі. Колбочки менш чутливі, вони беруть участь у сприйнятті кольорів. Палички більш чутливі,але у сприйнятті кольорів участі не беруть; локалізовані в бічних частках сітківки. Відсутні колбочки та палички на місці входження зорового нерва в сітківку і це місце зветься сліпою плямою сітківки. Найважливішою ділянкою сітківки є так звана жовта пляма (незначне заглиблення сітківки) – місце

найяснішого бачення. Пляма має червоний, оранжевий або жовтий колір і заповнена переважно колбочками. Вони розміщені досить густо, і їх кількість у деяких хижих в 5—6 разів більша, ніж у людини. Зовні задня камера вкрита склерою, яка виконує функцію скелета ока. Для ока птахів характерна наявність так званого гребінця, який являє собою багатошарову пластинку судинної оболонки. Він багатий на кровоносні судини і сильно пігментований. Найбільшого розвитку гребінець досягає у горобиних. Вважають, що він регулює внутрішній тиск ока, живить склоподібне тіло і сітківку, можливо, збільшує гостроту зору. Але остаточно функція гребінця ще не з’ясована.Акомодація ока птахів здійснюється шляхом зміни форми кришталика і рогівки та зміни віддалі між рогівкою і кришталиком. Зміна форми кришталика відбувається під дією війкового м’яза.

Органи слуху птахів добре розвинені. Одночасно вони є і органами рівноваги. Слуховий апарат має три відділи: зовнішнє вухо або слуховий прохід, середнє вухо, яке є гомологом бризкальця, і внутрішнє вухо.

Власне зовнішнє вухо або вушна раковина у птахів відсутня, але у багатьох видів біля отвору слухового проходу є шкіряста складка.

В середньому вусі розташована барабанна перетинка та слухова кісточка – стовпчик, які мають роль звукопровідних органів. Головка стовпчика впирається у барабанну перетинку, коливання якої передається по стовпчику через перетинку круглого вікна до внутрішнього вуха. Завдяки наявності слухової кісточки удосконалюється передавання звукових хвиль до внутрішнього вуха і поліпшується слух.

Внутрішнє вухо птахів є органом, який сприймає звук та зміну положення тіла в просторі. Внутрішнє вухо складається з перетинчастого лабіринту та зовнішньої скелетної капсули (кісткової); остання повторює форму і конфігурацію шкірястого лабіринту. Порожнина перетинчастого лабіринту заповнене рідиною – ендолімфою, а простір між перетинчастим і кістковим лабіринтом – перилімфою. Внутрішній лабіринт утворений трьома півколовими каналами з трьома ампулами та вестибулярною частиною або присінком, в якому розрізняють круглий мішечок, овальний мішечок та зáкрутку. З цим відділом стремінце через овальне віконце з’єднує порожнину середнього вуха. Закрутка оточена кістковою капсулою, заповнена перилімфою. Найістотнішою її частиною є основна перетинка,ступінь диференціації якої визначає гостроту слуху та здатність розпізнавання тонів звуку.