МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КВНЗ «ЖИТОМИРСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕДСЕСТРИНСТВА»

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

Методичні рекомендації до самостійної роботи студента

ТЕМА: «Вістен Гью Оден «Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва», «Популярний життєпис»

Розглянуто та затверджено на засіданні

циклової комісії

суспільно-гуманітарних дисциплін

Протокол №1 від 28.08.2012р.

Голова циклової комісії

Федорець Г. В. ______________

Тема. Вістен Гью Оден «Куди ж ти, куди?..», «1 вересня 1939 року», «В музеї образотворчого мистецтва», «Популярний життєпис»

Мета: поглибити навички самостійної роботи; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення; формувати вміння концентрувати увагу, вибирати з вивченого матеріалу найголовніше; допомогти студентам уявити художній, психологічний портрет письменника, усвідомити модерністські принципи його творчості; розвивати навички сприйняття різних способів художнього мислення, уміння передавати свої враження від них; розвивати навички сприйняття модерністських творів, уміння спостерігати за художнім полотном, аналізувати його, висловлювати свої враження; виховувати естетичні смаки, любов до мистецтва виховувати інтерес до літератури, допитливість, культуру мовлення; розвивати творчі здібності та активізувати розумову діяльність студентів; формувати у студентів потреби безперервного самостійного поповнення знань; поглибити вивчення дисципліни; розвивати морально-вольові зусилля.

План

1. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону його поезії.

2. Екзистенційна конкретика поезій і присутність глибинних буттєвих проблем.

3. Інтелектуальний характер поезії.

Ві́стен Г'ю О́ден (англ. Wystan Hugh Auden; 21 лютого 1907, Йорк — 29 вересня 1973, Відень) — англо-американський поет, який народився у Великій Британії, а після Другої світової війни став громадянином США. Одена називають одним з найвидатніших поетів ХХ століття, він писав у жанрі інтелектуальної лірики, звертаючись як до соціально-радикальної, так і до філософсько-релігійної проблематики. Співпрацював з Крістофером Ішервудом та Бенджаміном Бріттеном. Став лауреатом Пулітцерівської премії з поезії за барокову еклогу «Вік тривоги» (1948). Оден також отримав Боллінґенівську премію (1953), Національну книжкову премію за збірку «Ахиллів щит» (1956) та Національну літературну медаль (1967).

Дитячі роки

Оден народився в англійському місті Йорк у родині лікаря Джорджа Оґустуса Одена (1872–1957) та його дружини — Констанс Розалії Бікнелл Оден (1870–1941), що вивчилася на медсестру. Оден був наймолодшим з трьох синів — найстарший, Джордж Бернард Оден, став фермером, а середній, Джон Бікнелл Оден, — геологом.

Будинок, в якому народився Оден, Йорк, Бутем.

Обидва дідусі Одена були священослужителями Англіканської церкви, а сам він виріс у домі, де всі слідували «Високій» формі англіканства, доктрини та ритуали якої нагадували римсько-католицькі. Оден пов'язував свою любов до музики та мови з церковними богослужіннями, які він відвідував у дитинстві, та постійними перекладами з латини та давньогрецької у школах. Він вірив в те, що його пращури були ісландцями, саме з цим була пов'язана його зачарованість ісландськими легендами та давньоскандинавськими сагами.

У 1908 році родина Одена переїхала до Солігулу, а згодом Гарборну неподалік від Бірмінгему, де його батько отримав посаду медичного інспектора шкіл та професора Бірмінгемського університету. Зацікавленість Одена психоаналізом почалася з батьківської бібліотеки. Після початку Першої світової війни, батько Одена вступив до медичного корпусу Королівських військ. З 1914 по 1917 рік він служив у Галліполі, Франції та Єгипті. Протягом цього часу Оден перебував під сильним впливом матері, попри те, що починаючи з восьми років він навчався у приватних школах та повертався додому тільки на канікулах. Крістофер Ішервуд розповідав, що коробка з дитячими іграшками Одена була «повна товстих, взятих з батьківської бібліотеки наукових книжок з геології, металів та механізмів». У школі Оден захоплювавя біологією, в багатьох його віршах знайшли своє відображення спомини про Пеннінські краєвиди, де можна було побачити сліди занепаду індустрії з видобування свинця. Віддалене селище Рукгоуп було для нього «священним ландшафтом», про який він згадував у своїй пізній поемі «Amor Loci». До того як йому виповнилося п'ятнадцять, всі очікували, що він стане гірничим інженером, але він почав складати вірші.

Освіта

Першим приватним закладом, де навчався Оден, була Школа святого Едмунда у Сурреї, де він вперше зустрів Крістофера Ішервуда, який також згодом став письменником. Коли Одену було тринадцять, він пішов до Школи Ґрешема у Норфолці, саме там, у 1922 році, коли його друг Роберт Мідлі спитав його, чи він пише вірші, Оден усвідомив, що хоче бути поетом. Згодом він зрозумів, що поступово «втратив віру». У шкільних виставах за п'єсами Шекспіра він зіграв Катарину у «Приборканні норовливої» (англ. The Taming of the Shrew, 1922) та Калібана у «Бурі» (англ. The Tempest, 1925) протягом свого останнього року навчання у Ґрешемі. Його перші вірші були опубліковані у шкільному журналі у 1923 році під псевдонімом «В. Г. Арден» (англ. W.H. Arden).

Школа Ґрешема, де Оден навчався з 1922 по 1925 р.

Оден згодом написав главу про Ґрешем для книги Ґрема Ґріна «Стара школа» (англ. The Old School: Essays by Divers Hands, 1934).

У 1925 відбулися короткотривалі заручини Одена з медсестрою з Бірмінгема. Згодом він супроводжував свого батька у подорожі Європою, відвідавши місто Кіцбюель у Австрії, де жила військова подруга батька — пані Гедвіґа Петцольд. Того ж року Оден вступив до коледжу Крайст-Черч у Оксфорді, отримавши стипендію на вивчення біології, але на другий рік почав вивчати англійську літературу. Він зустрів у Оксфорді нових друзів — Сесіла Дей-Льюіса, Луїса МакНіса та Стівена Спендера.

Одена знову познайомили з Крістофером Ішервудом у 1925 році, протягом наступних декількох років Ішервуд був його літературним наставником, якому він надсилав свої вірші та критичні огляди. Протягом 1930-ї років вони підтримували дружні стосунки та були епізодичними коханцями. Оден завершив Оксфорд у 1928 році, отримавши диплом третьої ступіні.

Починаючи з його оксфордських років друзі Одена описували його як жартівливу, екстравагантну, співчутливу, щедру та, за власним вибором, самотню людину. У групах Оден поводив себе радше догматично, але навіть комічно, в більш приватньому середовищі він був сором'язливим та невпевненім у собі, коли не знав, чи є бажаною його присутність. Він був дуже пунктуальним у своїх звичках, водночас це не заважало йому жити у атмосфері певного безладу.

Вже в університеті ставлення Одена до його ближніх набуло своїх характерних ознак. Було лише два варіанти — «вчителя та учня» і Колег. Ті з нас, хто автоматично підходив на роль учня, ходили до нього за інструкціями до написання віршів, покращення психологічного самопочуття, мистецтва життя і т. д. Группа Колег, до складу якої входили перш за все Крістофер Ішервуд (у Кембриджі), Дей Льюіс та Рекс Ворнер, була невеличкою спільнотою (яку іноді називали «Бандою»), більше схожою на тіньовий кабінет, спадкоємця літературних кабінетів міністрів того часу: здається, нами тоді керували Дж. К. Сквайр та группа поетів-ґеорґіанців, які нагадували команду з крікету, а не літературні постаті. Гідною альтернативою була група Блумсбері, до якої можна було віднести Вірджинію Вульф, Е. М. Форстера та Т. С. Еліота.