Дії, що суперечать людському життю

Обов’язок поважати людське життя з огляду на його цінність та святість вимагає рішуче відкинути все, що шкодить йому безпосередньо, а інколи навіть опосередковано. Тут не йдеться виключно про дії, які мають безпосередньо вбивчий характер, але також і про ті, які більш або менш інтенсивно нищать людське здоров’я (як, наприклад, куріння тютюну, надмірне вживання алкоголю, використання наркотиків, недотримування головних вимог гігієни, а також забруднення навколишнього середовища) або ж створюють непотрібну загрозу для життя й здоров’я (як, наприклад, деякі види спорту).

Найбільше зустрічаються такі ворожі людському життю дії, як самогубство, евтаназія, смертна кара й переривання вагітності.

Самогубство Що таке самогубство?

Самогубство – це одна з вічних проблем людства, оскільки існує практично стільки ж, скільки існує на Землі людина. Як вважають дослідники, це явище суто антропологічне. Свідоме самогубство, що властиве лише людині, мабуть, не може вважатися явищем новітньої цивілізації. Одне з найперших відомих в історії людства самогубств – це самогубства дітей і людей похилого віку серед первісних племен у голодні роки. Протягом історії людства мінялися й ускладнювалися причини і способи самогубства. Зростання кількості самогубств ми бачимо і в даний час.

Самогубство – це свідоме, самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю власною дією, безпосередньою, наміреною і бажаною.

Для філософії проблема самогубства ніколи не була другорядною, тому що від рішення її багато в чому залежить відповідь на такі важливі питання, як: сенс життя, воля вибору та прояв у цілому свободи особи. Самогубство у філософії розглядається, як надзвичайно складний, комплексний прояв буття людини.

У медицині самогубство вивчається у рамках психіатрії, медичної психології і судової медицини. Психіатрію, власне, цікавить питання: чи є самогубство результатом психічного розладу, чи воно можливе для зовсім здорової в психічному плані людини? Переконання, що самогубство є результатом психічного захворювання, тривалий час дотримувались прихильники психопатологічної концепції, що однозначно розглядала самогубство як наслідок психічного захворювання.

Згідно із сучасними концепціями, самогубство розглядається як наслідок того, що особистість в умовах пережитих нею конфліктів нездатна до соціально-психологічного пристосування. Відповідно до цієї теорії, самогубство є одним зі способів поведінки людини в екстремальній ситуації. Самогубство може бути викликане реальними причинами (у здорових осіб), базуватися на визначених патологічних рисах чи характеру, бути результатом психічного захворювання. При суб’єктивному відчутті нерозв’язаності конфлікту звичайними способами – обирається самогубство.

Більшість учених, які працюють в ділянці соціології, вважають, що соціальна структура і життєві цінності можуть впливати на рейтинг суїциду. Величезне значення самотності при аналізі причин суїциду бачимо і з того, що рейтинг суїциду серед дорослих є нижчим серед одружених, ніж серед розведених чи самотніх людей. Учені з’ясували, що особи, схильні до суїциду, не переживають більших стресів у своєму житті, ніж інші; вони радше мають деяку патологію особистості, що не дозволяє їм повноцінно справлятися з життєвими проблемами.