Особиста ідентичність реципієнта та його потомства

Моральна проблема виникає при пересадці не лише діючих органів, але і тих, які структурно є пов’язані з думанням та приведенням на світ потомства. Ця проблема виникає з цілком ризикованого випадку пересадки стовбура/мозку або технічно менш складної пересадки геніталій (яйників, яїчок) або також і залоз, які мають велике значення для гормональної і біопсихологічної рівноваги індивіда (гіпофіз).

Коли якість життя та особиста ідентичніть знаходяться під серйозною загрозою, коли в результаті пересадки відбувається глибоке потрясіння цілого організму, виникає проблема правомірності пересадки навіть з ціллю виживання, яке в даний момент може виявитися суто біологічним.

Можливість пересадки стовбура/мозку, яка в даний момент практикується на собаках і мавпах²⁴⁸, а в майбутньому передбачається реальною і для людини, створює проблему особистої ідентичності, пов’язаної з мозком. Нового індивіда необхідно визнавати в тому, від кого було взято головний мозок, оскільки власне в головному мозку зберігається “особистісна пам’ять”. Однак, більш проблематичним є те, що мозкова пам’ять продовжує зберігати відчуття і досвід набуті попереднім тілом. З психологічної та сенсорної точки зору, Я зберігається через тілесний досвід: пам’ять зберігає відображення особистості Я, і ідентичність відображається в тілесності. І, насправді, як може розпізнати себе розум, який належить тілу, якого більше нема, в іншому тілі?

Задля цього, згідно з персоналістичною біоетикою стверджується, що подібна “хірургічна конструкція” має малолюдський характер, оскільки вона нищить особистісну ідентичність суб’єкта²⁴⁹.

Що стосується статевих залоз та органів, пов’язаних із приведенням на світ потомства, то згідно персоналістичної біоетики, не слід заміняти їх за допомогою пересадки з ціллю можливого подальшого приведення на світ потомства²⁵⁰.

Висновок

Трансплантація залишиться назавжди важливим фактором майбутнього у медицині, а це вимагає щоби розвивалася культура солідарності та дарування. Дарування і трансплантація органів мають високі етичні вартості: представляють особисте, а часами і геройське служіння на користь життя і можуть стати чудовою нагодою для вчинення милосердя стосовно ближнього. З цієї нагоди Святійший Отець Іван Павло ІІ, сказав глибокі слова, з якими ми і завершуємо цю тематику про трансплантацію:

Завдяки науці та професійності, жертвенності лікарів та медпрацівників... відкриваються для людства нові чудові можливості. Перед нами відкривається можливість любити нашого ближнього в новий сповіб; в євангельських термінах “аж до кінця”²⁵¹.

Звіщати Євангеліє Життя

Життя є найбільшим даром Бога. Воно походить від Бога-Отця, джерела життя, через Сина подається для цілого буття та в поокремий спосіб його отримує кожна людина. Людське життя, є одиноким життям, яке існує у своєму особистісному та постійному відношенні до свого Творця, є довірене Богом нашій відповідальності, власне для того, щоби визнаючи у ньому найвищу вартість, ми змогли дбати про нього, охороняти його, підтримувати його, особливо тоді коли воно являється беззахисним та кволим. Життя, про яке ми говорили протягом нашого курсу, було власне життя людини, створеної на образ і подобу Слова життя, цілої людини у її тілесному та духовному вимірі, що має свою власну особисту історію та котра є покликана до життя вічного.

Надзвичайний прогрес у науковій та технологічній сфері дозволяє нам сьогодні ефективно втручатися в процес лікування та підтримання стану людського життя і відкриває на майбутнє неймовірні можливості його покращення. В цей самий час, на зорі нового тисячоліття, у яке ми недавно увійшли, певні ідеї, які були відкинуті як помилкові у свій час, приймаються нашим суспільством, отримують підтримку зі сторони науковців та інтелектуалів, ними керуються політики перетворюючи їх у закони, які схвалюють недозволеність та оправдують несправедливість: від евтаназії до аборту, від вбивства неповноцінних новонароджених дітей до недбання про людей у термінальній фазі життя, від примусової стерилізації до наміреного знищення заморожених ембріонів.

Як перший Адам, людина нашого часу воліє бути паном-господарем без Бога і намагається привласнити собі дар Бога, але діючи в такий спосіб, людина перетворюється в тирана, який перевертає та забруднює життя своїми безглуздими та гордими втручаннями, як про це свідчать екологічна катастрофа, що відкривається перед нашими очима та применшення людини до суто біологічного матеріалу, який можна “ліпити” за власним бажанням через застосування сучасних біотехнологій, які в свою чергу маніпулюють тілесною ідентичністю; пренатальні обстеження здійснені з евгенічними намірами; технології штучного запліднення, які розділюють передання життя від втіленої любові подругів. Перший раз в історії людства наука і техніка дозволяють людині простягнути руку до розгалуження дерева життя та вплинути на інтимні механізми людського та нелюдського життя: таке неймовірне розширення знань і ця нечувана потужність засобів могли б стати джерелом безмежного добробуту для цілого людства, але на жаль, оскільки ці засоби використовуються для культури смерті, про яку неодноразово говорить Святійший Отець Іван Павло ІІ у своїх енцикліках та документах, і саме вони приносять у світ спустошення та руїну, немов би прислуховуючись до вирахованої та диявольської нищівної стратегії.

У цьому подвійному та неспокійному сценарію, звучить сповнений надії голос Євангелії життя. Життя є основною темою проповіді Ісуса, який нам каже:

Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. (Ів. 10,10б).

Справді, йдеться про таке життя, “нове” і “вічне”, яке полягає в єдності з Отцем, – в єдності, що для неї кожна людина є беззастережно покликаною в Синові силою Духа Святителя. Але власне в світлі такого “життя” й набувають абсолютного значення всі аспекти і моменти людського існування²⁵².

Господь Бог, перемінюючи людську логіку, проголошує блаженними бідних, вивищує їх та об’являє безцінну вартість будь-якої істоти і особливо, що стосується життя тих осіб, які в очах світу виглядають позбавлені сенсу. Кожне людське життя має свою вартість тому що є об’єктом персональної та виключно Батьківської любові.

Народження Дитятка-Ісус – є об’явленням спасіння, яке наповняє землю безмежною радістю: воплочення Бога власне об’являє нам божественний вимір людського життя, об’являє нам, що кожна людина є покликана щоб стати сином у Сині, і що кожна мить існування має сенс та гідність у Ньому. Якщо народження Сина Божого виявляє найвище значення людського життя, то його смерть на Хресті звіщає перемогу життя над силами зла. Тому, коли ми відчуваємося поглинуті темною тінню ненависті, насильства та смерті, які поширюють на землі гіркі та отруйні овочі, ми повинні віднайти силу підняти наш погляд до терплячого лиця Розіп’ятого Христа. В немічності хреста проявляється всемогутність любові: на хресті Ісус віддає своє життя як Сина Божого в наші руки, для того щоби бути нашим життям та воскресінням. Останнім словом історії не є смерть, але життя. З хреста, дерева життя, надія поширюється у світі через нарід життя, нарід тих, хто дивлячись на Розп’ятого Господа зрозуміли, що життя осягає свого сенсу та своєї повноти коли воно є дарованим.

Завданням нашого курсу було усвідомлення того факту, що ніхто з нас не може уникнути відповідальності за вартість життя. Ми повинні все більше усвідомлювати той факт, що вибір на користь життя є першочерговим завданням християн, покликаних звіщанти Євангеліє життя усім людям. Особливо там, де життя є надто кволе та беззахисне повинне звучати Євангеліє життя.

Нова євангелізація, як на стародавніх та вже занедбаних християнських теренах, так і на новітніх землях або де щойно розпочинається евангелізація, повинна надати найперше слово тим, кому воно є заборонене, поширити надію там, де люди вже цілком втратили надію, визнати та сприяти в конкретний спосіб правам та гідності дітей та бідних, та сприяти розвитку життя в кожному напрямку існування, в будь-якому суспільстві, в будь-якій культурі.

Перед нашими очима відкривається чудовий обрій грандіозного проекту, проекту нової культури життя, проект світу більш людяного та сповненого життя, проект відновленого людства проповіддю Євангелії. Ця культурна революція:

[...]вимагає від усіх сміливо прийняти новий стиль життя, ознакою якого є обгрунтування конкретних рішень в особистій, родинній, суспільній і міжнародній царині за рівною шкалою вартостей з перевагою «бути» над «мати»²⁵³ і людини над речами²⁵⁴. Цей оновлений стиль життя вимагає зміни позиції: від байдужості до піклування про ближнього і від неприйняття до схвалення: інші люди не є конкурентами, від яких треба захищатися, а братами та сестрами, які заслуговують на солідарність і любов, збагачуючи нас своєю присутністю²⁵⁵.

Ігор Бойко

(Ліценціят з Морального Богослів’я (Біоетика)

Академія св. Альфонса м. Рим – Італія 2000-2002)

Львів, січень-травень 2003 р. Б.

зміст

Вступ ........................................................................................................ 2

Самогубство ............................................................................................ 10

Необхідна оборона ................................................................................ 20

Смертна кара ................................................................................ 25

Евтаназія ............................................................................................ 30

Зачаття та ембріологія .................................................................... 39

Хто є ембріон? ................................................................................ 46

Пренатальне обстеження .................................................................... 57

Аборт ............................................................................................ 65

Штучне запліднення................................................................................ 81

Природні методи планування сім’ї та методи контрацепції .......... 93

Трансплантація органів ..................................................................... 105

Звіщати Євангеліє життя ...................................................................... 115

Зміст .......................................................................................................... 117

1 Reich W. T., Encyclopedia of bioethics, New York 1978, том І, ст. ХІХ.

2 Lifton R. J. I medici nazisti, Milano 1988.

3 Potter van R., Bioethics. Bridge to the Future, Englewood Cliffs (NJ) 1971.

4 Там само.

5 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, Вступ, н. 3.

6 Там само, н. 4; а також пор.: Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про вчинений аборт, Ватикан 1974, н. 9.

7 Див. Пс. 36,10; 104,30; Іс. 42,5.

8 Див. Втор. 5,26; І. Н. 3,10; 1 Сам. 17,26; Пс. 18,47.

9 Див. Бут. 4,1; Пс. 119,13; 139,13-15; Іов 10,8-11.

10 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про евтаназію, Ватикан 5 травня, 1980, н. ІV.

11 Там само.

12 Моховиков О. М., Донець О. Ю., «Чи викликає психічний біль суїцид? Досвід використання шкали дослідження психічного болю Е. Шнейдмана» // Форум Психіатрії і Психотерапії. – том 2. – Львів 2000. – ст. 20.

13 Seneca, Epistola 26, 10.

14 S. Tommaso d’Aquino, Summa Theologiae, II-II^ae, q. 64, a. 5, ad 5: “Non tamen est vera fortitude, sed magis quaedam mollities animi non valentis mala poenalia sustinere”.

15 S. Agostino, Epistola 204.

16 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 66.

17 Обер Ж.-М., Моральне Богослов’я, СТРІМ, Львів 1997, ст. 203.

18 Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, н. 2282.

19 Там само, н. 2283.

20 Іван Павло ІІ, енцикліка Veritatis Splendor, Ватикан 1993, н. 92: “Мучеництво є також похвалою досконалої людськості, та правдивого життя людини”.

21 S. Giovanni Crisostomo, Homilia in Pelagiam (PG 50, 579-584); Homilia 1 in Bernicem (PG 50, 629-640); Homilia 2 in Bernicem (PG 50, 641-644).

22 S. Girolamo, Commentariorum in Ionam Prophetam liber, lib. 1, vers. 16 (PL 25, 1129): “Unde et in persecutionibus non licet propria perire manu absque eo ubi castitas periclitatur”.

23 S. Agostino, De Civitate Dei, lib. 1, cap. 22 (PL 41, 36): “Non modo quaerimus utrum sit factum, sed utrum fuerit faciendum. Sana quippe ratio etiam exemplis anteponenda est”.

24 Див. Лк. 4,29-30; Ів. 8,59; Ів. 10,31-39.

25 Див. Мт. 26,51-54; Лк. 22,49-51; Ів. 18,10-11.

26 Пор. Мт. 26,54; Ів. 18,11.

27 Пор. Мт. 5,38-48; Лк. 6,27-36; Рм. 12,17,21.

28 Gaio, в Digesta, lib. 9, tit. 2, 1.45: “Naturalis ratio permittit se defendere”.

29 S. Agostino, De libero arbitrio, lib. 1, cap. 5, 11 (PL 32, 1227): “Quomodo possum arbitrari carere istos libidine, qui pro iis rebus (sc. vita, libertate, pudicitia) digladiantur quas possunt amittere inviti; aut si non possunt, quid opus est pro his usque ad hominis necem progredi?”.

30 Gaio, в Digesta, lib. 43, tit. 16,1. 1 § 27: “Vim vi repellere licere Cassius scribit idque ius natura comparatur, apparet autem, inquit, ex eo arma armis repellere licere”.

31 Агресія може бути справедливою, якщо походить від державної влади: арест, примусовий позов в суді, ув’язнення, конфіскація, в чітко визначених межах закону.

32 Пор. Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, II-II, q. 64, a. 7; пор. Св. Альфонс, Teologia moralas, 1, III, tr. 4, c. 1, dub. 3.

33 Згідно з Словником Моральної Теології, під керівництвом монс. Палацціні, видавництва Studium, вбивство може бути дозволеним, щоби не попасти в абсолютну чи відносну біду, що в свою чергу призвело б до значного та нелегкого приниження на соціальному рівні (том 1, Рим 1968⁴, ст. 515). На мою думку, опінія про відносну біду звучить тут якщо не як помилкова, то принаймі скандальна.

34 Декрет, 24.09.1665 р., нн. 17-19 (DS 2037-39); Декрет, 02.03.1679 р., нн. 30-33 (DS 2130-33).

35 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 55; а також Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, н. 2265.

36 Пор. о. Врубель Ю., Принципи морального життя, Свічадо, Львів 1996, ст. 93. На даний час, більшість моралістів притримується думки категоричного відкинення кари смерті і її не застосування зі сторони державної законної влади. У наступних сторінках цієї праці, ми побачимо розвиток цієї проблематики та сучасну позицію Католицької Церкви стосовно кари смерті. (прим. І. Бойка).

37 Пор. Фаркухарсон М., «Международная Амнистия» против «убийства по закону» // Общественные науки и современность. – 1991. – №6.

38 Всеукраинские ведомости. – 1995. – 19 окт.

39 Пор. Орловський О., «Про застосування смертної кари на території колишнього СРСР» // Право України. – 1998. – №2. – ст. 72.

40 Пор. Солдатенко С., «Проблема смертної кари в Україні у світлі додержання прав людини» // Право України. – 1998. – №12. – ст. 48.

41 Пор. «Рада Європи вітає скасування смертної кари в Україні» // Газета Урядовий Кур’єр. – 2000. – 25 лютого. – ст. 2.

42 Пор. також: Числа 35,24.30; Втор. 19,1-3. 7-12.

43 Див. Вихід 21, 23-25; Лев. 24,17-20; Втор. 19,21.

44 Див. Єр. 31,30; Єз. 18,26.

45 Пор. Бут. 19,20; Втор. 5,9-10; Числа 16,20-22; Суд. 3,7-8.

46 Пор. Ів. 8,1-11.

47 Пор. BlÀzquez N., La pena de muerte segùn San Agustín, Madrid 1977.

48 Див. Obras de San Juan Crisóstomo, II (Madrid 1956), ст. 6-8.

49 Пор. DS 795.

50 S. Tommaso d’Aquino, Summa Theologiae, II-II^ae, q. 64, art. 2.

51 Пій ХІ, енцикліка Casti Connubii, Ватикан 1930, н. 64.

52 Сommisione Sociale del Episcopato Francese, La pena di morte. Elementi di riflessione, 20.01.1978. Пор. Caprile G., Recenti orientamenti episcopali sul problema della pena di morte, “Civiltà Cattolica” 130/4 (1979), ст. 148-163; Valadier P., Des évêques pour l’abolition de la peine de mort, “Etudes” 149 (1978), ст. 683-690.

53 Пор. Schnackenburg R., Il messaggio morale del Nuovo Testamento, том 1, Brescia 1989, ст. 130: “У порівнянні до попереднього закону, який приписував відплату (ius talionis), нововведення, яке приходить з Христом, згідно Св. Матея, полягає у «не противитися злому», але наслідувати три приклади приведені у (5,39б-41), щоби в такий спосіб перемогти зло через застосування добра (пор. Рм. 12,17-21)”.

54 ІІ Ватиканський Собор, Пастирська Конституція про Церкву у теперішньому світі, Gaudium et Spes, від 07.12.1965, н. 65: “Sub luce Evangelii et humanae experientiae”.

55 Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, н. 2265.

56 Там само.

57 Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, н. 2266.

58 Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, н. 2267.

59 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 27.

60 Там само, н. 56.

61 ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі, Gaudium et Spes, від 07.12.1965, у н. 27 говориться про засудження насильства стосовно людини.

62 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 9 (стосовно цитати св Амбросія див. Св. Амбросій, De Cain et Abel, lib. II, cap. 10, 38: CSEL 32, 408.)

63 Pelliccia G., L’eutanasia ha una storia?, Cinisello Balsamo 1977.

64 Platone, Repubblica, 460B.

65 Baccone F., La dignità del progresso del sapere divino e umano, in Rossi P., Scritti di filosofia, Torino 1975, ст. 248.

66 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 65.

67 Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 347.

68 Там само, ст. 350.

69 D’orazio E., Autodeterminazione, diritto alla vita e autonomia della persona di fronte alla propria morte, “Politeia” 24 (1991), 3-5; Fasanella G., Il testamento di vita (Living Will) e il rifiuto delle cure nella fase terminale della vita. Aspetti etici e deontologici, “Anime e Corpi” 29 (1992), ст. 615-649; Perico G., “Testamento biologico” e malati terminali, “Aggiornamenti Sociali” 43 (1992), ст. 677-692; Spagnolo A. G., Testamenti biologici, “Vita e pensiero” 76 (1993), ст. 576-590.

70 T. Iorio, Theologia moralis, II, Napoli, 1939, ст. 143; Palazzini, Dictionarium Canonicum et Morale, II, ст. 304-305.

71 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, Вступ, н. 4.

72 Пор. Пій ХІІ, Промова до міжнародньої групи лікарів (24 лютого 1957), ІІІ: AAS 49 (1957), фр. 129-147; Конгр. Св. Прест., Deceretum de directa insontium occisione (2 грудня 1940): AAS 32 (1940), н. 553-554; Павло VI, Послання до французького телебачення: «Кожне життя – святе» (27 січня 1971): Insegnamenta IX (1971), н. 57-58; Промова до Міжнародної колеґії хірургів (1 червня 1972): AAS 64 (1972), н. 432-436; Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі, Gaudium et Spes, н. 27.

73 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 65.

74 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догм. Конст. про Церкву Lumen gentium, н. 25.

75 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et Spes, н. 27.

76 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про евтаназію, Ватикан 5 травня, 1980, н. ІІ.

77 Там само.

78 Там само, н. IV.

79 Cellini N., Presentazione, в книзі Ciabattoni A. – Pittiruti M., Terapie palliative e cure di supporto in oncologia, SEU, Roma 1996, ст. ХІ.

80 Там само.

81 Пор. Puca A., Il caso di Nancy Beth Cruzan, «Medicina e Morale», 1992. – № 5. – ст. 911-932.

82 Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 360-362.

83 Пор. Садлер В. Т., Медична ембріологія за Ланґманом, “НАУТІЛУС”, Львів 2001, ст. 33-36.

84 Пор., там само, ст. 44-47.

85 Фенвік Е., Мати і дитина, Арт-Медія, Львів 1998, ст. 15.

86 Пор. Садлер В. Т., Медична ембріологія за Ланґманом, “НАУТІЛУС”, Львів 2001, ст. 117-124.

87 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 1; цитата є взята із: Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про вчинений аборт, Ватикан 1974, нн. 12-13. Цю саму цитату ми знаходимо і у: Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 60.

88 Tertullianus F., Apologeticum, кн. 9, гл. 8: PL 1, 314-320: CCh I, ст. 103, 1, 31-36.

89 Dawson K., Fertilization and moral status: a scientific perspective, в Singer P., та інші (eds), Embryo experimentation, Cambridg 1990, ст. 43-52.

90 Mori M., Aborto e morale, Milano 1996.

91 Результати, отримані Комісією по вивченню репродуктивної функції людини та ембріології, яку затвердив у 1982 році уряд Великобританії. Комісія, що скаладається з 12 експертів на чолі з філософом Мері Уарнок, працювала над наступними цілями: 1) оцінити вже досягнуті і близькі в майбутньому досягнення у ділянці медицини, людського запліднення та ембріології; 2) визначити, які лінії поведінки і захисту слід вибрати, беручи до уваги соціальні, етичні та юридичні наслідки цього розвитку; 3) опрацювати відповідні рекомендації.

92 Great Britain, Warnock Committee, Report of inquiry into human fertilization and embriology (Комісія Уарнок. Дані досліджень, пов’язаних з людським заплідненням і ембріологією), Her Majesty’s Stationery Office, London 1984.

93 Ethical Advisory Board (DHEW), HEW support of research involving human in vitro fertilization and embryo-transfer, US Government Printing Office, Washington (DC), 1979.

94 Australia, Committee to consider the social, ethical and legal issues arising from in vitro fertilization (Chairman: Louise Waller), Report of the embryos produced by in vitrofertilization, Melbourn 1984.

95 Great Britain, Warnock Committee, Report..., пар. 22.

96 Пор. McLaren A., Prelude to embryo genesis, в The Ciba Foundation, Human Embryo Research: yes or no?, London 1986, ст. 5-23.

97 Zatti M., La prospettiva del biologo. Statuto biologico dell’embrione, в Aa. Vv., Procreazione artificiale ed interventi nella genetica umana, Padova 1987, ст. 181.

98 Пор. McLaren A., Prelude to ..., ст. 5-23.

99 Grobstein C., Biological characteristics of the preembryo, «Annali of the New York Academy of Scinces», 1988, 541, ст. 346-348.

100 Ford N. M., When did I begin? Conception of the human individual in history, philosophy and science, Cambridge 1988, ст. 168.

101 Пор. McLaren A., Prelude to ..., ст.5-23.

102 Biggers J. D., Arbytrary partitions of prenatal life, «Human Reproduction», 1990, 5, 1, cт. 1-6. Див. також: Sutton A., Ten years after the Warnock Report: is the human neo-conceptus a person?, «Medicina e Morale», 1994, 3, ст. 475-490.

103 Див. висвітлення цієї проблеми у Serra A., Per uno statuto integrato dell’embrione umano. Alcuni dati della genetica e dell’embriologia, в Biolo S., (a cura di), Nascita e morte dell’uomo, Genova 1993, ст. 55-105.

104 Zatti M., La prospettiva del biologo..., ст. 185-186.

105 Ruff W., Individualität und Personalität in embryonalem Werden. Die Frage nach dem Zeitpunkt der Geistbeseelung, «Theologie und Philosophie», 1970, 45, ст. 25-49.

106 Zatti M., La prospettiva del biologo..., ст. 182.

107 Malherbe J. F., L’embryon est-il une personne humaine?, «Lumière et Vie», 1985, 172, 31, ст. 19-31.

108 Goldening J. M., The brain-life theory: towards a consistent biological definition of humaneness, «Journal of Medical Ethics», 1985, 11, ст. 198-204.

109 Serra A., Embrione umano, scenza e medicina – In margine al recente documento vaticano, «La Civiltà Cattolica», 1987, II, ст. 255-256.

110 Serra A., Dalle nuove frontiere della biologia e della medicina nuovi interrogativi alla filosofia, al diritto, e alla teologia, в Serra – Sgreccia – Di Pietro, Nuova genetica e embriopoiesi umana, «Vita e Pensiero», Milano 1990, ст. 82.

111 Пор. Serra A., Embrione umano, scenza e medicina..., ст. 256.

112 Див. про це у Bausola A., Premessa, в Sgreccia (a cura di), Il dono della vita (Дар життя), «Vita e Pensiero», Milano 1987, ст. 45-49. Пор. також: Tooley M., Abortion and infanticide, «Philosophy and Public Affaires», 1972, 2 (1), ст. 37-65.

113 Там само, ст. 46.

114 Engelhardt Jr., The Foundation of bioethics.

115 Singer, Practical ethics, ст. 102. Див. також Goodman M. F., What is a person?, Clifton, N.J., 1988; Feinberg J., The problem of abortion, Belmont (CA), 1984.

116 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 19.

117 Пор. Caspar Ph., La problématique de l’animation de l’embryon. Survoi historique et enjeux dogmatiques, «Nouvelle Revue Théologique» 113 (1991), ст. 4-7; 400-413; Lanza A., La questione del momento in cui l’anima razionale è infusa nel corpo, Roma 1940.

118 Пор. Spanneut M., Le stoicisme des Pères de l’Êglise, de Clément de Rome à Clément d’Alexandrie, том 1, Paris 1969², ст. 177.

119 Tertulliano, De anima, c. xix, PL II, 682.

120 Пор. DS 403.

121 Massimo (San), De viriis difficillimis locis sanctorum Dyonisii et Gregorii seu ambiguorum liber, PG XCI, 1335 a.

122 S. Girolamo, Ad Algasiam 4 (PL 22, 1015): “Sicut enim semina paulatim formantur in uteris, et tamdiu non putantur homo donec elementa confusa suas imagines membraque suscipiant”.

123 S. Tommaso d’Aquino, Summa Teologie, I, q. 78, art. 1 (говорить про зв’язок між вегетативною душею і матерією, що походить від матері); пор. I, q. 118, art. 1 і art. 2.

124 Безпосередньо – це означає без посередництва будь-якого іншого буття. Так відбулося безпосереднє сотворення тіла першої людини (S Th I, q. 92, art. 2) його душі (S Th I, q. 90, art. 3) і душі кожної людини (S Th I, q. 118, art. 2). У такому ж сенсі слід розуміти вислів Папи Пія ХІІ у енцикліці Humani Generis: “Animas enim a Deo immediate creari cattolica fides nos retinere iubet” в AAS 42 (1950), ст. 575.

125 Пор. Regan A., The Human Conceptus and Personhood, «Studia Moralia» 30 (1992), ст. 97-127, (автор намагається поєднати модерні біологічні теорії з арістотелівсько-томічною онтологією).

126 Пор. Donceel J., Immediate Animation and Delayed Hominization, «Theological Studies» 31 (1970), ст. 76-105; а також Overhage P., Rahner K., Il problema dell’ominizzazione, Brescia 1969.

127 Одним з головних заперечень, яке висувається тим хто підтримує теорію вселення душі у момент зачаття – є поява близнюків: бо якщо б ембріон був би вже наділений душою від зачаття, в момент, коли починає життя монозиготний близнюк його душа мала би поділитись між двома новими індивідуумами, але це є абсурдом, тому що душа, будучи духовним елементом є простою і не може ділитися. Але тут не йде мова про поділення ембріону на дві частини, але безстатеве народження одного ембріона з іншого, задля чого можна раціонально ствердити, що в момент формування ембріона-близнюка йому є надана особистісна індивідуальна душа.

128 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про вчинений аборт, Ватикан 1974, посилання 19.

129 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 1.

130 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 61.

131 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 1; пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 60.

132 Пій ХІІ, Al Congresso dell’Unione Cattolica Italiana Ostetriche, AAS 43 (1951), ст. 838.

133 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про вчинений аборт, Ватикан 1974, посилання 19; пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 60.

134 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 130.

135 Serra A., La diagnosi prenatale di malattie genetiche, «Medicina e Morale», 1984, 4, ст. 433-448.

136 Сhoo v., Early amniocentesis, «Lancet», 1991, 338, ст. 750-751.

137 Medical Research Council (MRC), Working Party on the evaluation of corion villus sampling MRC European Trial of corion villus sampling, «Lancet», 1991, 337, ст. 1491-1499; Jackson L. G., – Warner R. A., – Barr M. S., Safety of chorionic villus biopsy, «Lancet», 1986, I, ст. 674; Hogge W. A., – Schonberg S. A., – Golbus M. S., Prenatal diagnosis by chorionic villus sampling: lessons of the first 600 cases, «Ptrnatal Diagnosis», 1985, 5, ст. 393-400; Simoni G. – Gimelli G., – Cuoco C., та ін., First trimestre fetal karyotiping: one thousand diagnosis, «Human Genetics», 1986, 72, ст. 203-209.

138 Fortuny A., – Borrel A., – Sorel A., та інші, Chorionic villus sampling by biopsy forceps: results of 1580 procedures from a single centre, «Ptrnatal Diagnosis», 1995, 15, ст. 541-550.

139 Firth H. V., та інші, Severe limb abnormalities after corion villus sampling at 56-66 day’s gestation, «Lancet», 1991, 337, ст. 762-763.

140 Nicolaides K. H., Cordocentesis, «Clin. Obst. Gynaecol.», 1988, 31, ст. 123-135.

141 Прошу звернути особливу увагу на вказані тут документи Котолицької Церкви (прим. І. Бойка): Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 2; Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 63; Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, нн. 2274-2275; Папська Рада у справах душпастирства служби охорони здоров’я, Хартія працівників служби охорони здоров’я, Ватикан 1995, нн. 59-61.

142 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 2.

143 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 63.

144 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 2.

145 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 129-148.

146 Див. Дульцин А. Я., О вреде аборта, МЕДГИЗ, Ленинград 1962, ст. 5-7.

147 Пор. Алипов В. И., Аборт, его вред и противозачаточные средства, МЕДГИЗ, Ленинград 1962, ст. 4.

148 Пор. Pallini A., Aborto. Dibattito sempre aperto, Città Nuova, Roma 1992, ст. 19.

149 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 58.

150 Без автора, Подаруйте мені життя, Львів 1998, ст. 10.

151 Там само, ст. 10-11.

152 Пор. там само.

153 Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 409.

154 Пор. Салій Я., Дражливі питання про..., Кайрос, Київ 2001, ст. 65-70.

155 Пор. Вих. 21,22.

156 Ос. 14,1.

157 Пор. Salij J., Grzech dzieciobójstwa w świetle Pisma Swiętego, W drodze 5/1977, ст. 30-38.

158 Пор. Пс. 139 (138), 1. 13-16; Пс. 22 (21), 10-11; Пс. 70 (71); Іс. 46,3; Єр. 1,4-5; Іов 10,8-12.

159 Дидахе, 5, 2.

160 Послання Варрави, 19,5.

161 Климетій Александрійський, Стромати, ІІ, ст. 93.

162 Оріген, Проти Цельса, VІІІ, ст. 55.

163 Апокаліпсис Петра, розд. 8.

164 Tertullianus F., Apologeticum, кн. 9, гл. 8: PL 1, 314-320: CCh I, ст. 103, 1, 31-36.

165 Детальніше на цю тему див.: Schopf B., Das Totungsrecht bei den fruhcristlicheh, Regengsburg 1958, ст. 112-142.

166 Ельвірський Собор 305 року, канон 63.

167 Анкірський Собор 314 року, канон 21.

168 Св. Василій Великий, Лист 188,2.

169 Св. Августин, Бесіди про Семикнижжя, lib. 2, c. 80.

170 Пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 62.

171 Див. на цю тему Spagnolo A. G., Bioetica nella ricerca e nella prassi medica, Torino 1997, ст. 357-359.

172 HÄring B., Liberi e fedeli in Cristo. Teologia morale per preti e laici, III: Voi siete la luce del mondo (Mt 5,14), Paoline, Roma 1982, ст. 58-60.

173 Пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 44.

174 Пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 53, цитує: Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, вступ 5.

175 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et Spes, н. 51: “Зігнання плоду, як і дітогубство – найжахливіші лиходійства”.

176 Пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 58.

177 Там само, н. 59.

178 Там само.

179 Пор. Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Декларація про вчинений аборт, Ватикан 1974, нн. 12-13.

180 Пор. Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 60.

181 Там само, н. 61.

182 Пор. Hickey A J., «Sindrome da post-aborto e riconcilizione», in Evangelium Vitae di sua santità Giovanni Paolo II. Enciclica e commenti, a cura di Папська Академія за Життя, Libreria Editrice Vaticana, Città del Vaticano 1995, ст. 268.

183 Пор. Boyko I., L’aborto in Ucraina e alla luce della dottrina cattolica, Roma 2002, cт. 69-79.

184 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 99.

185 Leuzzi, Il dibattito sull’inseminazione artificiale nella riflessione medico-morale in Italia nell’ultimo decennio, «Medicina e Morale», 1982, 4, ст. 350-353.

186 Garcea N., Tecniche di procreazione assistita, «Medicina e Morale», 1989, 1, ст. 59-66; Mills M. S. – Eddowes H. A. – Cahill D. J., A prospective controlled study of in vitro fertilization, gamete intrafallopian transfer and intrauterine insemination combined with superovulation, «Hum. Reprod.», 1992, 7 (4), ст. 490-494; Zikopoulos K. – West C. P. – Thong P. W., та інші, Homologous intrauterine insemination has no advantage over timed natural intercourse when used in combination with ovulation induction for the treatment of unexplained infertility, «Hum. Reprod.», 1993, 8 (4), ст. 563-567.

187 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 1; див. також Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, нн. 2375-2379.

188 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 6.

189 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 229-231.

190 Пор. Zaggia C., (a cura di), Progresso biomedico e diritto matrimoniale canonico, Padova 1993; Di Pietro M. L. – Correale S. M., Valutazione delle terapie medico-chirurgiche e protesiche dell’impotentia coeundi nell’uomo ai fini della validità del matrimonio canonico, «Apollinaris», 1993, LXVI, ст. 273-314.

191 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 2.

192 Пор. Di Pietro M. L., Analisi comparata delle leggi e degli orientamenti normativi in materia di fecondazione artificiale, «Medicina e Morale», 1993, 1, ст. 231-282.

193 Див. Isidori A., L’inseminazione artificiale omologa ed eterologa nella sterilità maschile: aspetti medici e psicologici, «Medicina e Morale», 1993, 1, ст. 75-96; Marrama P. – Cardini c. – Pasini W. – Baldaro I. – Verde, L’inseminazione della discordia, Milano 1987.

194 Пій ХІІ, Ai partecipanti al IV Congresso Internazionale dei Medici cattolici, ст. 119, яке є зацитоване також і в Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 6.

195 Стосовно цієї теми див. Seifert J., Substitution of the conjugal act or assistance to it? IVF, GIFT and some other medical interventions. Philosophical reflections on the Vatican Declaration «Donum Vitae», «Anthropotes», 1988, 2, ст. 273-286; Carlson J. W., Donum Vitae on homologous interventions: is IVF-ET a less acceptable gift than GIFT?, «J. Med. Philos.», 1989, 5, ст. 523-540; Tonti Filippini N., Donum Vitae and Gamete Intra Fallopian Transfer, в Atti del II Congresso Internazionale di Teologia Morale, ст. 791-802; Doerfler J. F., Is GIFT Compatible with the Teaching of Donum Vitae, «Linacre Quarterly», 1997, 64, (1), ст. 16-29.

196 Dyson A. – Harris J., Experiments on embryos, London 1990; Dunstan G. R. – Seller M. J., The status of the human embryo, London 1988; Spagnolo A. G. – Sgreccia E., Il feto umano come donatore di tessuti e di organi, «Medicina e Morale», 1988, 6, ст. 843-875; Serra A., La sperimentazione sull’embrione umano: una nuova esigenza della scienza e della medicina?, «Medicina e Morale», 1993, 1, ст. 97-116; Centro di Bioetica – Università Cattolica del S. Cuore, Contro la sperimentazione sugli embrioni umani, «Medicina e Morale», 1996, 4, ст. 802-809.

197 Cinque B. – Pelagall M. – Diani S. – Dell’Acqua S. – Spagnolo A. G., Aborto ripetuto spontaneo. Aspetti scintifici e obbligazioni morali, «Medicina e Morale», 1992, 5, ст. 889-910.

198 Там само.

199 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 4.

200 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 14, а також Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, нн. 2376-2377.

201 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 244.

202 Штучне гетерологічне запліднення суперечить єдності подружжя, гідності подругів, властивому покликанню батьків і право дитини бути зачатою і приведеною на світ у подружжя і з подружжя... Звернення за гаметами до третьої особи, щоб отримати в розпорядження сперму або яйцеклітину, є порушенням взаємного зобов’язання подругів і серйозною хибою стотовно єдності, суттєвої властивості подружжя. Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 2.

203 Штучне гетерологічне запліднення порушує права дитини. Воно позбавляє дитини синівської спорідненості з батьківськими коренями і може загальмувати дозрівання її особистої ідентичності. Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 2.

204 Jacquard A. – Schoevaert D., Artificial insemination and consanguinity в Human artificial insemination and semen preservation, Plenum Press, New York 1980.

205 Див. докладніше в Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, ІІ, н. 3.

206 Там само.

207 Там само.

208 На цю тему див. Dyson A. – Harris J., Experiments on embryos, London 1990; Dunstan G. R. – Seller M. J., The status of the human embryo, London 1988; Spagnolo A. G. – Sgreccia E., Il feto umano come donatore di tessuti e di organi, «Medicina e Morale», 1988, 6, ст. 843-875; Serra A., La sperimentazione sull’embrione umano: una nuova esigenza della scienza e della medicina?, «Medicina e Morale», 1993, 1, ст. 97-116; Sgreccia E., Interventi su feti e embrioni umani, в Sgreccia – Lucas Lucas, Commento interdisciplinare alla «Evangelium Vitae», Libreria Editrice Vaticana, Città del Vaticano 1997, ст. 617-635.

209 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 252.

210 Пор. Centro di Bioetica – UniversitÀ Cattolica del S. Cuore, Contro la sperimentazione sugli embrioni umani, «Medicina e Morale», 1966, 4, ст. 802-809.

211 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, І, н. 4.

212 Іван Павло ІІ, Discorso ai sacerdoti partecipanti ad un seminario di studio su la procreazione responsabile (17.09.1983), в Insegnamenti di Giovanni Paolo II, VI, 2, cт. 561-564.

213 Іван Павло ІІ, Лист до сімей (02.02.1994), в Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю від Лева ХІІІ до Івана Павла ІІ, том І, видавництво ЛБА, Львів 2002, н. 9.

214 Там само, н. 12.

215 Ляун А., Humanae Vitae – орієнтація на християнський стиль життя, видавництво ЛБА, Львів 2000, ст. 34, (приклад наведено з цитити н. 46).

216 Про поняття відповідального дітородження і про принципи, які походять з цієї відповідальності див. Павло VI, енцикліка Humanae Vitae (25 липня 1968), Ватикан 1974, нн. 10 і 13.

217 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 211.

218 Пор. Павло VI, енцикліка Humanae Vitae (25 липня 1968), Ватикан 1974, н. 14.

219 Пор. там само, н. 13.

220 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 23.

221 Індекс Pearl являє собою число в процентах, яке використовується для оцінення “ефективності” контрацептивного засобу і базується на числі вагітностей, що виникли серед 100 жінок, які користувалися певним контрацептивним засобом протягом одного року (12 місяців). Визначається він за формулою:

число вагітностей х 1200 місяців користування

індекс Pearl = -------------------------------------------------------------------------

число місяців користування контрацептивним засобом

222 Пор. Di Pietro M. L. – Minacori R., Sull’abortività della pillola estroprogestinica e di altri «contracettivi», «Medicina e Morale», 1996, 5, ст. 863-900.

223 Пор. там само.

224 Пор. Садлер В. Т., Медична ембріологія за Ланґманом, “НАУТІЛУС”, Львів 2001, ст. 43.

225 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 208-215.

226 Пор. Павло VI, енцикліка Humanae Vitae (25 липня 1968), Ватикан 1974, н. 16.

227 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 97.

228 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 13.

229 Так висловлюється Папа Павло VI в енцикліці Humanae Vitae н. 15: “Церква, однак, не вважає недозволеними ті терапевтичні заходи, які необхідні для лікування тілесних захворювань, навіть якщо передбачається, що наслідком їхнього застосування буде перешкода зачаттю. Проте така перешкода в жодному разі не може бути прямою ціллю”.

230 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 215-221.

231 Іван Павло ІІ, Промова до учасників двох Конгресів на тему проблем подружжя, родини і плідності (8 червня 1984), 6: Insegnamenti, VII/1 (1984), 1641; Іван Павло ІІ, Adhort. Apost. Familiaris consortio (22 листопада 1981), 32: ААS 74 (1982), 118: “Таким способом природній “мові”, що виражає обопільний повний дар подружжя, антиконцепція накидає “мову” об’єктивно суперечну, тобто таку, яка не виражає повного віддання себе іншому”.

232 На цю тему див.: Bompiani A. – Sgreccia E., Trapianti d’organo. Progressi tecnologici, aspetti etici, prospettive di legislazione, Milano 1989; Perico G., voce Trapianti, в Compagnoni F. – Piana G. – Privitera S., curr., Nuovo Dizionario di Teologia Morale, ст. 1383-1391.

233 Пор. Calipari M., «Bioetica e trapianti d’organo», в Перший Національний Конгрес з Біоетики. Тези доповідей, Київ 2001, ст. 47.

234 Cunningham B., The Morality of Organs Transplantation, Washington 1944.

235 Pio XII, Ai Delegati dell’Associazione Italiana Donatori di Cornea e all’Unione Italiana Ciechi, 14.05.1956, AAS 48 (1956), 461 ss. Пор. Pio XII, Lett. enc. Mystici corporis, AAS 35 (1943), 221.

236 Пор. Kelly G., The Morality of Mutilation: Towards a Revision of the Treatise, “Theological Studies” 1956, ст. 334.

237 Пор. Папська Рада у справах душпастирства служби охорони здоров’я, Хартія працівників служби охорони здоров’я, Ватикан 1995, н. 67.

238 Пор. Autiero A., La donazione di organi è un dovere?, “Rivista di Teologia morale” 28 (1996), ст. 53-61; Privitera S., La donazione degli organi: azione superogatoria o obbligatoria?, в Id., Narrare la vita alla generazione presente per le generazioni future, Roma 1995, ст. 59-80.

239 Chiavacci E., Morale della vita fisica, ст. 70-71.

240 Священна Конґреґація у справах доктрини і віри, Інструкція Donum Vitae, Ватикан 1987, вступ 3.

241 Giovanni Paolo II, Discorso ai partecipanti al XVIII Congresso Internazionale della Transplantation Society, Roma 28.08.2000 (ця промова є перекладена і опублікована у Avvenire від 30.08.2000, ст. 2-4).

242 Там само.

243 Pio XII, Ai Delegati dell’Associazione Italiana donatori di cornea e all’Unione Italiana Ciechi, 14.05.1956, AAS 48 (1956), ст. 460.

244 Катехизм Католицької Церкви, Ватикан 1992, н. 2301.

245 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 331-334.

246 Пор. Giovanni Paolo II, Discorso ai partecipanti al XVIII Congresso Internazionale della Transplantation Society, Roma 28.08.2000 (ця промова є перекладена і опублікована у Avvenire від 30.08.2000, ст. 2-4).

247 Див. Баран Є. Я. – Зограб’ян Р. О. – Множинський Д. О. – Закордонець В. П., «Етичні та соціально-правові проблеми трансплантації органів в Україні», в Перший Національний Конгрес з Біоетики. Тези доповідей, Київ 2001, ст. 8.

248 White R. J., Individualità e trapianto cerebrale, в Aa. Vv., Trapianto di cuore e trapianto di cervello, Orizzonte Medico, Roma 1983, ст. 102-131; також його праця під назвою, The isolation and transplantation of the brain. Сам автор виконав декілька таких успішних пересадок.

249 Demmer, Liceità dell’ardita sperimentazione del trapianto cerebrale, ст. 150-169. Сам автор виключає морального оправдання пересадки мозку/стовбуру хребта.

250 Пор. Сгречча Э., Биоэтика, Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, Москва 2002, ст. 328-329.

251 Giovanni Paolo II, Ai Partecipanti al Primo Congresso Internazionale sui Trapianti di Organi, 20.06.1991, в Insegnamenti 14/1, ст. 1711.

252 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 1.

253 Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et Spes, н. 35; Павло VI, енцикліка, Populorum progressio, Ватикан 1967, н. 15.

254 Іван Павло ІІ, Лист до Сімей Gratissimam sane, Ватикан 1994, н. 13.

255 Іван Павло ІІ, енцикліка Evangelium Vitae, Ватикан 1995, н. 98.

117