5. Антигестативні

Препарат RU 486, який ще називають “таблетка до місяця часу”, складається із одного препарату – міфепристону (mifepristone), який викликає антипрогестинову реакцію²²⁵. Дуже важко переноситься психологічно і у багатьох країнах світу є забороненим. Негативні наслідки: зміна тонусу судин, негативний вплив на серце та печінку, руйнує нирки, пошкоджує легені і шлунковий тракт, а також кістки.

Природні методи планування сім’ї

Природні методи планування сім’ї грунтуються на спостереженнях за фізіологічними ознаками плідної (коли можливе запліднення) та неплідної (коли запліднення малоймовірне) фаз менструального циклу, що дає змогу подружній парі визначити період, коли варто утриматись від статевих зносин, якщо вона прагне уникнути вагітності, або вступати у статеві зносини, якщо вагітність бажана.

У той час, коли мужчина здатний до запліднення завжди, жінка може зачати дитину лише в певній фазі циклу. Якщо подружжя хоче уникнути вагітності, воно не повинно мати статевої близькості в період, сприятливий для зачаття. Проте часто це означає, що потрібно знайти нову форму для вираження своєї сексуальності. Тіло партнера інтенсивно пізнається, любовна гра стає багатограннішою через дотики, обійми та інші ніжності. Бажання зробити щось приємне партнерові в цей період, щось, що зробить його щасливішим, змушує обох бути винахідливішими.

Чим довше подружня пара практикує метод природнього планування сім’ї, тим повніше відкривається їм сексуальність і змінюється ставлення до неї. На даний час є відомі чотири природні методи планування сім’ї:

• ритмічний (календарний, метод Огіно – Кнауса);

• спостереження за цервікальним слизом (овуляційний, метод Біллінгса);

• вимірювання базальної температури тіла;

• симптотермальний метод.

Кожен із цих методів, окрім ритмічного, базується на вивченні певних симптомів та показників, які називаються показниками здатності до зачаття і які дозволяють жінці визначити, чи ще повиннна відбутись овуляція, чи вона вже відбулась. До таких показників, які звичайно береться до уваги, відносяться: 1) базальна температура тіла, яка має двофазну динаміку по відношенні до гормональних змін менструального циклу і тому дає можливість визначити, після її підвищення і подальшої стабільності по відношенні до попередньої фази, що вже відбулася овуляція; 2) слиз шийки матки, який виробляється особливими клітинами шийки матки і є не лише показником здатності до зачаття, але і фактором, необхідним для зачаття, оскільки при відсутності цього слизу жінку слід вважати неплідною. Кількість та характерні особливості слизу виразно змінюються протягом менструального циклу у відношенні до змін, на рівні гормонів яйників. Жінка є в змозі оцінити ці зміни в слизовій оболонці як з об’єктивної (зміна виду, тягучості, прозорості), так і з суб’єктивної (відчуття сухості або вологості) точки зору.

До вказаних показників здатності до зачаття слід добавити і зміни шийки матки, а також болі в низу живота в середині циклу, відчуття набрякання грудей, збільшення ваги, мінливість бажань, настрою, апетиту.

1. Ритмічний метод (календарний, метод Огіно – Кнауса)

Перші науково обгрунтовані методи ППС запропонували японець Огіно і австрієць Кнаус, котрі в 30-ті роки, незалежно один від одного, встановили, що овуляція відбувається за 12-16 днів до наступної менструації. Проте запропоновані Огіно і Кнаусом правила визначення плідних і неплідних днів (іншими словами, календарний метод) настільки ненадійні, що тепер не застосовуються. Час плідного періоду за цим методом вираховували на основі тривалості минулих циклів, а саме, використовуючи записи, що характеризують менструальний цикл за останніх 6-12 місяців. Перший день ймовірного настання вагітності визначають шляхом віднімання числа 18 від тривалості найкоротшого циклу. Останній день існування такої ймовірності розраховують, віднімаючи число 11 від тривалості найдовшого циклу. Таким чином, визначають початок і кінець плідного періоду жінки. Скажімо, записи жінки показують, що найкоротший її цикл – 25 днів, а найдовший – 31 день, то першим плідним у цьому разі буде 7-й день циклу (25–18=7), а останнім – 20-й (31–11=20). Інакше кажучи, плідна фаза триватиме з 7-го по 20-й день. Щоб уникнути вагітності, жінці варто утриматись від статевих зносин у свої плідні (“небезпечні”) дні.

2. Метод спостереження за цервікальним слизом (овуляційний, метод Біллінгса)

По іншому цей метод називають ще овуляційним і його винахідником вважають австралійського невролога Джона Біллінґса. Цей метод передбачає вміння жінки розпізнавати характерні зміни у слизових виділеннях з шийки матки, які вона спостерігає упродовж циклу. Більшість жінок протягом декількох днів після менструації відчувають сухість у піхві (це відносно не плідна, або рання неплідна фаза). Далі вони помічають появу липкого слизу, після чого протягом декількох днів вологість піхви зростає. Останній день такого відчуття називається “днем пік”, який збігається з найвищим рівнем естрогенів в організмі. Плідна фаза циклу починається тоді, коли з’являється рідкий слиз. Характеристики плідного слизу є наступні: прозорий, тягучий, рідкий, нагадує білок сирого яйця і дає відчуття мокрості. Натомість неплідний слиз є: липкий, нетягучий, непрозорий та купкуватий. Після “дня пік” виділення різко змінюються під впливом прогестерону, стаючи густішими або припиняються, і жінка знову відчуває сухість у піхві.

Третій день після максимального виділення рідкого слизу знаменує завершення плідного періоду. Постовуляторна, або пізня неплідна фаза циклу починається на четвертий день після максимальних виділень і триває до першого дня чергової менструації. Якщо подружня пара прагне уникнути настання вагітності, вона повинна утримуватись від статевих зносин, починаючи від дня появи рідкого цервікального слизу до четвертого дня після “дня пік”.

3. Метод визначення базальної температури тіла

Цей метод грунтується на зміні температури невдовзі після овуляції, що пов’язане з дією прогестерону, який є секретом жовтого тіла. Температуру міряють щодня зранку, не встаючи з ліжка, у піхві, у прямій кишці або в порожнині рота (за щокою) упродовж 7-10 хв. Після овуляції температура тіла підвищується і підвищений її рівень зберігається до наступної менструації. Постовуляторна (пізня) неплідна фаза у циклі жінки настає на третій день після зміни температури. Щоб розпізнати неплідний період кожного циклу, жінка повинна щоденно в один і той же час записувати температуру тіла у спокої. Взаємозв’язок температури з овуляцією вперше помічено голандцем Ван де Вальде.

4. Симптотермальний метод

Симптотермальний метод передбачає реєстрацію базальної температури тіла і спостереження за змінами цервікального слизу, а також іншими фізіологічними показниками овуляції – чутливістю молочних залоз, кров’янистими виділеннями з піхви, відчуттям важкості внизу живота. Використовуючи симптотермальний метод для визначення плідної та неплідної фаз, подружжя може мати статеві зносини, не боячись настання вагітності, упродовж перших шести днів циклу за умови, що під час попереднього циклу спостерігався слиз, характерний для плідної фази, і діаграма базальної температури була двофазною (тобто температура тіла підвищувалась в середині циклу на 0,2-0,3^оС і залишалась на цьому рівні до початку нової менструації). Утримуватись від статевих зносин потрібно від дня появи рідкого слизу, поки не мине три дні після підвищення температури тіла.

Вперше цей метод висвітлив у 1965 році австрійський лікар Йозеф Ретцер. Цей метод ППС, в якому поєднано спостереження за слизом і температурою, на сьогодні найбільш поширений.

Застосування будь-якого з природних методів планування сім’ї вимагає утримання від статевих зносин у період, коли організм жінки є здатний до запліднення, якщо в цей час подружжя бажає стриматись від зачаття. Найтривалішим є період стримування від статевих зносин у разі докладного застосування методу, що передбачає вимірювання базальної температури тіла. Тут статеві зносини допустимі тільки у постовуляторній неплідній фазі. У разі використання симптотермального методу період стримування може бути різним залежно від того, які спостереження ведуться для визначення фертильної фази: обчислення за календарем, виявлення змін у характері цервікального слизу або в шийці матки, а також чи оцінюється поєднання ознак.