3. Евгенічні тенденції

Неважко зрозуміти, що деякі технології штучного запліднення, а особливо штучна гетерологічна інсемінація, містять в собі не лише цілі “терапії” безпліддя, але і інші: тут мається на увазі перш за все евгенічні цілі, досягнення яких здійснюється з виникненням банків сімені і тим самим з можливістю селекції донорів. Ціль такої селекції полягає в тому, щоби дати парі, яка про це просить, не лише бажану дитину, але і “досконалу дитину”– perfect child, або по крайній мірі, дитину, найбільш подібну до соціального батька.

4. Сурогатні матері

Сурогатні матері з іменами та прізвищами появилися на сторінках журналів і на телевізійних екранах. Ці жінки за посередництвом агенств, за відповідну платню до кінця виношували для третіх осіб-замовників ембріони, запліднені в пробірці, з яйцеклітиною і спермою замовників²⁰⁵. Бували випадки, коли матері маючи власних дітей брали на себе це завдання, щоб подарувати дитину своїй безплідній сестрі. Був також випадок з так званою “винайманою матір’ю”, яка, після цього як виносила замовлену дитину, відмовилась віддати її, вважаючи своєю. У випадку сурогатного материнства чітко проявляється інорідність сімейної пари – замовника матері-заступниці, яка тим не менше може глибоко прив’язатися до виношуваної дитини в силу тісного біологічного зв’язку з нею в період її дозрівання. Таким чином являється очевидною маніпуляція тілесної природи дитини, яка отримує генетичну спадковість від двох конкретних осіб і разом із цим кров, харчування і життєве внутріматкове забезпечення (що в майбутньому може мати наслідки і на психічному рівні) – від третьої особи – сурогатної матері.

Інструкція Donum Vitae вважає етично неприйнятим сурогатне материнство з тих самих причин, які вимагають відмови і від штучного гетерологічного запліднення, бо воно:

По суті суперечить єдності шлюбу і гідності людського дітородження²⁰⁶.

Крім цього, тут не лише йде мова про подружню єдність, але також і батьківську єдність, тісний зв’язок між батьками і дітьми:

Воно спричиняється до шкоди сім’ям, до поділу між фізичними, психологічними і моральними елементами, які утворюють ті сім’ї²⁰⁷.

Деякі порівнюють сурогатну матір із годувальницею, стверджуючи, що такого роду “допомога” не тільки допустима, але і є вираженням альтруїзму. Варто підкреслити велику відмінність в інтенсивності відносин між сурогатною матір’ю і плодом і між нянею та дитиною. Але є і такі, хто особливо виділяє небезпеку експлуатації матки і появу нової професії – професії сурогатної матері.

Ця проблема має і іншу негативність, яку часто замовчується: об’єктом договору купівлі-продажу являється не тільки матка сурогатної матері, але і перш за все дитина. В дійсності, у договорах про заступництво назначена сума (якщо виходити з того, що об’єктом купівлі-продажу є лише процес виношування дитини) повинна була б виплачуватися матері-виношувальниці на самому початку вагітності як “гарантія” перебування дитини в матці. Між тим частина грошей виплачується лише в кінці вагітності, і якщо, наприклад, дитина має вади розвитку, замовники можуть від неї відмовитися: для чого обтяжувати себе виплатою усієї суми, обіцяної за “товар”, якщо він не відповідає усім вимогам?

Виходячи з етико-соціальної проблематики, яка виникає в зв’язку із сурогатним материнством, всі діючі законодавства, за винятком штату Арканзас (США) забороняють укладання договору про заступництво і вважають їх юридично недійсними²⁰⁸.