2. Евгенічний аборт

Егенічний аборт – це такий аборт, який виконують з ціллю щоб униктути народження індивідів з відхиленнями в розвитку – або неповноцінних, або інвалідів, – для того, як кажуть, щоби недозволити їм вести життя, яке буде “нижче людського”, а також і тому, щоб уникнути несення тягару зі сторони сім’ї та суспільства.

З етичної точки зору дефекти розвитку або неповноцінність в жодній мірі не применшують онтологічної реальності того кому належить появитися на світ; навпаки, у випадку виявлення в людському індивіді будь-якої неповноцінності, як і хвороби, ще в більшій мірі, в ім’я людяності, вимагається надання йому захисту і допомоги.

3. Аборт після насильства

Людське життя повнно бути дароване з любов’ю, але часом може статись, що життя є плодом насильства. Легко зрозумти психологічне відкинення насильного материнства і страх труднощів, що чекають попереду, в яких буде знаходитися дівчина-матір не через акт любові, а через акт тілесного насильства.

Дитина, навіть якщо і зачата в умовах досить драматичних, є натомість цілком невинною і її життя слід оберігати як і будь-якого іншого невинного творіня. Жінка, яка зазнала на собі сексуального насильства, не може діяти насильно супроти життя дитини, яку вона носить у собі: не можна збільшувати жорстокість жорстокістю, але вона мусить знайти у собі сили, щоби перемогти зло добром через акт прийняття, який з одного боку приносить їй терпіння, а з іншого є переповненим людськими вартостями.

Після того як супроти жінки була скоєна сексуальна несправедливість і результатом цього насильства виявилась небажана вагітність, ми не можемо змусити її народити цю дитину, якої вона не бажає. Однак нашим обов’язком є порадити такій жінці перемогти зло добром та любов’ю і постаратися не знищити це невинне життя, яке в ній розпочалося, щоби в такий спосіб прийняти цю дитину. Після того, як вона народить цю дитину, вона, якщо захоче, зможе залишити її із собою, бо це її дитина, а якщо ні, то віддати у сиротинець де цю дитину зможуть усиновити інші батьки.

Душевні наслідки аборту або пост-абортивний синдром

Аборт – це не кінець, а, навпаки, початок нових важких проблем. З нього вони лиш починаються. Під час аборту вбивають не тільки дитя, але також і сама жінка зазнає тілесних ушкоджень і душевних травм.

Призначення жінки – давати й оберігати життя. Вбивство дитини суперечить самій природі жінки, її вродженому материнському інстинктові. Саме тому немає жінки, для якої аборт минув би безслідно. Ненароджена дитина продовжує жити в її спогадах і уяві, супроводжує її впродовж усього життя. Аборту без тяжких душевних наслідків не буває.

Психіатри, психотерапевти та інші лікарі зауважують у жінок, що вдавалися до аборту, цілу низку психічних захворювань:

• безсоння;

• депресії із спробами самогубства;

• проблеми подружнього життя;

• відшукування знищеної дитини з-поміж її однолітків;

• непомірно розвинені спогади, на рівні підсвідомості, спричиняють вегетативно-невротичні розлади: болі голови і спини, нижньої частини живота, головокружіння;

• психози (душевні хвороби);

• часто психічні розлади трапляються разом з тілесними недугами – це порушення серцевого ритму, приступи мігрені, розлади шлунка і кишечника, статеві хвороби.

У багатьох випадках психічні хвороби лікуються дуже важко або стають зовсім невиліковними. Психологи і психотерапевти свідчать, що безліч жінок після аборту стали душевнохворими у важких і навіть найважчих формах.