Особиста та суспільна відповідальність

Людське життя від самого зачаття є цілковито довірене матері, яка про нього дбає та ним піклується, але часом драматичні ситуації, часом егоїстичні переконання, можуть змусити жінку до знищення життя, яке вона виношує у собі. Однак, було б несправедливо скинути всю відповідальність за аборт на матір, тому що часто, біля матері, знаходяться інші особи, відповідальність яких можна вважати нарівні, а часами і більшу ніж самої матері.

Може бути винуватим батько дитини, який прямо примушує матір на аборт, або у непрямий спосіб, залишає її самою перед проблемами, часами надто серйозними під час вагітності.

Не слід забувати також і про натяки та співучасть, які походять від рідних, близьких та друзів, які часами це роблять в ім’я пошани, доброго сенсу, жіночої свободи. І на закінчення остання та велика відповідольність стосується лікарів та медсестер, які конкретно виконують аборт.

Драматичні випадки та позиція персоналістичної біоетики

Теоретично, а можливо, і не тільки теоретично можна вказати на дві можливості у випадку конфлікту між життям матері і життям плоду:

1. Продовження вагітності, що спричинює смерть матері, натомість аборт рятує життя матері;

2. Продовження вагітності несе за собою смерть матері і в той же час дає надію на спасіння дитини.

Тут хотілось би запропонувати позицію персоналістичної біоетики, яку можна би було так сформулювати:

• Обов’язок лікаря полягає в тому, щоби охороняти життя як матері так і дитини і застосовувати усі терапевтичні засоби для спасіння обидвох. В число цих засобів не входить пряме вбивство – аборт, яке не може бути дією лікаря і не є етичним вчинком.

• Неможливо вибирати життя матері вдаючись до прямого знищення дитини, бо жодна людина не має права вибирати між життям або смертю іншої людини. В цьому випадку, звичайно, дозволено провести кесарів розтин, який являє собою нормальну операцію, коли є надія на спасіння дитини у вмираючої жінки. Може статися, що перед нами виникне необхідність штучно продовжити “життя” вагітної жінки, мозок якої вже не функціонує, з ціллю дати зародку можливість досягнути такої стадії розвитку, яка могла би забезпечити його автономне життя поза лоном матері¹⁷¹.

Певні види аборту

1. Терапевтичний аборт

Перш за все, слід відмітити, що вислів “терапевничний” не зовсім підходить, оскільки тут мова йде про терапію лише в непрямому та розширеному значенні. Будь-яке медико-хірургічне втручання повинно бути безпосередньо направлене на лікування або видалення хворої частини тіла. У випадку, про який ми говоримо, передбачається не діяти на хворобу, а видалити (здоровий) зародок, для того, щоби протидіяти погіршенню здоров’ю матері або уникнути небезпеки для її життя. Тут ми маємо діло не з терапевничною дією на хворобу з ціллю відновлення здоров’я, а з дією на те, що є здоровим (на зародок, який може бути і здоровим), з ціллю запобігання хвороби або смерті. Тому краще говорити про переривання вагітності у випадку небезпеки для життя або здоров’я матері¹⁷².

Слід також звернути нашу увагу, з етичної точки зору, на різницю між випадком у якому аборт є прямо бажаним як терапія для вагітної жінки (наприклад, вагітність у фаллопієвих трубах) і випадком у якому аборт є не бажаним наслідком медико-хірургічного втручання прямо скерованим на лікування жінки і лише в непрямий спосіб спричинює аборт (наприклад, опромінення одного яйника з небезпекою для ембріону чи для плоду або приймання протиракових ліків хіміотерапія, для того щоб перешкодити розвитку злоякісної пухлини матері, що в свою чергу спричинить смерть дитини).

У першому випадку, ми маємо терапевтичний аборт до якого не можна застосувати принцип подвійного наслідку, тому що аборт є бажаним як поганий засіб (вбивство плоду) з ціллю досягнення доброго наслідку (дбання про матір), але не можна ніколи і задля будь-якої причини прямо бажати смерті невинної особи.

У другому випадку – якщо не є можливим знайти іншу терапію, чи відкласти її на період після народження дитини і є неможливим пришвидшити роди через надто недорозвинутий плід – буде морально правильним, базуючись на принципі подвійного наслідку, застосувати терапію: оскільки мова йде про терапевтичний акт, напрямлений виключно на лікування матері, в між часі як аборт є наслідком, якого прямо не бажається.