Інші методи обстеження плода

Якщо у плода підозрюють захворювання крові, її беруть для аналізу з пупкового канатика. Якщо ураження плода не можна виявити іншими методами, використовують фетоскопію, при якій плід оглядають у матці за допомогою ендоскопа. Процедура може спричинити викидень.

Взяття крові плода

Під контролем УЗД голку вводять через черевну стінку у судини пупкового канатика. Невелику кількість крові плода забирають шприцем і відправляють на дослідження. Взяття крові відбувається приблизно на 18 тижні вагітності. Це дає можливість утримати діагностичну інформацію, важливу для добра плоду, і в окремих випадках може послужити засобом для здійснення внутрівенної терапії плоду.

Ймовірність викидня коливається між 0,5% і 1,9%¹⁴⁰. Ускладнення, які можуть бути викликані застосуванням цієї методики: зородкова брадикардія, тимчасова тахікардія і кровотеча з пуповини.

Етичні вказівки щодо проведення пренатального обстеження

Точні вказівки відносно допустимості пренатальної діагностики знаходяться в навчальних документах Католицької Церкви¹⁴¹, особливо в двох нищенаведених. В інструкції Donum Vitae Конґреґації у справах доктрини і віри від 22 лютого 1987 стверджується, що:

Пренатальна діагностика дає можливість знати про стан ембріона і фетуса ще в материнському лоні. Це дозволяє чи уможливлює раніше й ефективніше розпочати певні терапевтичні, медичні і хірургічні втручання. Така діагностика за згодою батьків дозволяється після того, як їх адекватно поінформували, якщо застосовані методи зберігають життя та цілісність ембріона і матері, не наражаючи їх на невиправданий ризик. Але проведення діагностики, яка включає думку про можливість вчинення аборту, залежно від отриманих результатів, серйозно суперечить моральному закону. Діагностика, яка виявляє наявність дефекту розвитку, чи спадкову хворобу, – не повинна дорівнювати смертному вироку¹⁴².

В енцикліці Evangelium Vitae Папа звернувся із наступним серйозним попередженням:

Належить звернути особливу увагу на моральну оцінку передпологових діагностичних технологій, що дозволяють виявити можливі аномалії в організмі ще не народженої дитини. Власне, з погляду на комплексність цих технік, їх оцінка має бути якнайдокладнішою і виваженою. Вони морально виправдані, якщо не становлять надмірної загрози для дитини і для матері та якщо застосовуються, щоб здійснити вчасне лікування чи допомогти спокійно і свідомо прийняти дитину, що має народитися. Однак можливості лікування в період до народження наразі ще дуже обмежені; тому часто буває, що ці технології прислужуються евгенічній ментальності, котра допускає вибіркове переривання вагітності, аби запобігти народженню дітей, уражених якимись аномаліями. Такий спосіб мислення є ганебним і гідним всілякого осуду, бо він привласнює собі право визначати вартість людського життя тільки в категоріях «нормальности» і фізичного здоров’я, відкриваючи шлях до правоможности дітогубства та евтаназії¹⁴³.

З цього випливає, що не тільки жінка чи сімейна пара, які вдаються до генетичного обстеження із заздалегіть готовим рішенням зробити аборт у випадку несприятливого результату, здійснюють злочинну дію, але, говорячи об’єктивно, серйозний злочин здійснюють і ті, хто співдіє в такому рішенні і підтримує його своєю свідомою співпрацею.

Тому цей генетик, якого попросили виконати його професійну роботу, з моральної точки зору здійснює злочинну дію, якщо йому наперід відомо, що ця робота стане підготовчим актом до аборту. В такому випадку мова йде про співдію в нерозумному вчинку, хоча є недопустимо не лише здійснювати нерозумний вчинок, але і співпрацювати у його здійсненні. Проте в конкретних випадках пренатального генетичного діагностування, можуть мати місце різні ситуації, які слід пояснити на прикладах.

Перша ситуація стається тоді, коли жінка, яка вдається до діагностики, притримується свідомого наставлення на аборт у випадку несприятливого результату діагностування, вона ясним і рішучим чином виражає своє бажання перервати вагітність, і якщо спеціаліст, який проводить це обстеження поділяє її наставлення на аборт, то в такому випадку має місце формальна співпраця. З моральної точки зору, ця дія злочинна, і злочинна з двох сторін. І хоч переривання вагітності фактично залежить від рішення жінки, а не від діагнозу, все ж таки співучасть в намірі об’єднює двох діючих осіб в одній дії.

Може статися, і доволі часто стається, що не можна з точністю стверджувати, якою буде поведінка жінки після пренатального діагностування. Крім цього, коли жінка відчуває неспокій, її мислення не являється вирішальним, і тому навіть самі суворі і негативні її твердження ще не можна вважати остаточними.

Ще одна ситуаця: незалежно від намірів і доброї волі спеціаліста, вже існує затверджена і наперед прийнята на рівні діючої медичної структури програма, яку жінка вже фактично прийняла і у відповідності з якою, у випадку негативного результату діагностування, передбачається переривання вагітності. У випадку такого обстеження за яким настає вже запрограмоване штучне переривання вагітності, участь в цьому спеціаліста означає його безпосередню співучасть наперід розробленої програми, що рівнозначно здійсненню моральної злочинної дії зі сторони того, хто в першу чергу повинен поважати життя новонародженого.

Таку ситуацію інструкція Donum Vitae осуджує самим недвозначним чином:

На завершення, будь-яку директиву чи програму державної влади і закладів охорони здоров’я чи наукових організацій, які б сприяли встановленню зв’язку між пренатальною діагностикою і абортом і зайшли настільки далеко, що безпосередньо спонукали б майбутніх матерів пройти таку діагностику з метою знищення фетусів уражених дефектом розвитку, чи тих хто є носіями спадкових хвороб, – потрібно засудити, як порушення права на життя ненародженої дитини й ущемлення першочергових прав і обов’язків супругів¹⁴⁴.

Велика кількість жінок, приблизно 20%, після простої консультації відмовляються від пренатального діагностування, визнаючи, що нема ніяких причин для хвилювань, але значна більшість, близько 80% заспокоюється після діагностування, бо воно дає високий відсоток позитивних результатів. Ті жінки, результати діагностування яких негативні, для прийняття відповідального рішення можуть звернутися за допомогою до спеціалістів по генетичному консультуванню. В тих випадках, коли жінкою ще не прийнято рішення ні за аборт, ні проти нього, як і у випадку коли жінка налаштована на аборт, для того щоб спеціаліст міг усвідомлювати, що находиться в згоді з почуттям обов’язку і з повагою до життя, він повинен не лише ознайомити жінку з повним медичним висновком, але і у всій повноті викласти їй правду, що стосується життя зародка, – сказати, що мова йде про людську істоту, яка потребує допомоги, пояснюючи при цьому, що існують засоби її підтримки, можливість соціальної допомоги і відповідні установи, які готові взяти на себе відповідальність за життя новонародженого.

Можливий і негативний вибір жінки, тобто рішення зробити аборт, і він повинен бути відчутий та пережитий генетиком, який відноситься з повагою як до істини, так і до життя новонародженого, як хірург відчуває і переживає неуспіх своєї операції, в якій він використав всі засоби для спасіння пацієнта і яка тим не менше закінчилася смертю. В такому випадку відповідальність за негативний вибір цілковито покладається на жінку чи сімейну пару, які прийняли рішення про переривання вагітності після того як вони, на їх прохання, були проінформовані про стан здоров’я майбутньої дитини, взнали науково підтверджену правду про життя зародка і їм була надана необхідна підтримка для відповідного відношення до поставленого діагнозу. Мова йде про об’єктивно серйозну відповідальність – настільки серйозну, наскільки серйозним є знищення життя невинної людини.