Моральні критерії біоетики

Слід пам’ятати, що фундаментальним критерієм етичності є розвиток людини і пошана її гідності як людини, бо людське життя може бути лише ціллю, але ніколи засобом.

• Мета біоетики → охорона життя і здоров’я людини з моменту запліднення до природньої смерті, яка буде виражатися через різні форми його лікування.

• Вживані засоби → лише морально допустимі та скеровані до справжнього науково-технічного прогресу, який буде кваліфікуватися як людський.

• Експериментування → має відображати гідність людини та має відбуватися в рамках складової структури життя як такого (не для того щоби змінювати людську природу, але для того, щоб допомогти розвинутись згідно її суті, так як людині це властиво). Крім цього є очевидним, що у вападку експерименту завжди існує ризик, але тим не менше він завжди має бути в межах розумного.

• Завдання біоетики → виникає величезна необхідність в біоетиці, яка будучи відкритою для розвитку і поглиблення наукових знань з біології і медицини, досягнень технічних та соціально орієнтованих наук, має залишитися вірною моральним засадам, які напрямлені на збереження гідності людини і її розвитку в повноті правди, трактувань людини, вартість якої криється у глибині її особистості як цілі, а не як середника чи засобу.

• Метод біоетики → у біоетиці використовується не чисто раціональний чи філософський метод, але швидше критичний, який грунтується на розумі, просвіченому вірою.

Принципи біоетики

До найбільш важливих принципів, якими керується біоетика, належать:

1. Принцип цілісності

Цей принцип біоетики оправдує втручання в людський організм з ціллю видалення хворого органу з наміром збереження цілісності даного організму. Основна його закономірність полягає в тому, що добро цілого є визначальний фактор у порівнянні до частин, тому частини можуть послужити на користь цілого. У християнській антропології є потреба зосередити увагу на духовну ціль існування людини, для якої кожний окремий орган є підпорядкований не тільки доброму функціонуванні тіла, але для добра особи.

2. Принцип подвійного наслідку

Цей принцип біоетики ми можемо застосовувати в діях, що мають два чи більше наслідки, серед яких, зрозуміло, один є поганий чи не бажаний, а інший є добрий. До певної міри цей принцип оправдує можливість непрямого вбивства, непрямого аборту, непрямої матеріальної співпраці, але варто не забувати, що моральне зло спричинене в результаті цих “оправданих” дій залишається. Цей принцип завжди вимагає чотирьох умов для того щоби оправдати певну дію чи вчинок:

1. Вчинок, сам в собі, повинен бути добрим (або індиферентним);

2. Намір особи, котра виконує цей вчинок, є спрямованим лише на добрий наслідок, в той час як поганий наслідок залишається толерованим або дозволеним;

3. Поганий наслідок не є засобом для осягнення доброго наслідку (передбачую поганий наслідок, але його не хочу);

4. Має бути відповідна пропорційність між добрим наслідком та поганим наслідком (тобто, між добром, що хочу мати і злом, що передбачую, є пропорційність).