3. Поступовість

Баготоклітинний організм проходячи етапи розвитку від простих до все складніших форм своєї організації досягає своєї остаточної форми. Закон поступового прояву кінцевої форми спричиняє те, що починаючи від першої клітини, ембріон зберігає незмінною власну ідентичність та неповторність протягом всього процесу розвитку.

Ці два типи даних, які ми щойно науково проаналізували, заохочують нас до єдиного висновку, від якого – згідно з біологічною логікою – виглядає, що не можна втекти, а саме, що у момент злиття гамет «нова людська клітина», яка є наділена новою інформаційною структурою, починає діяти як індивідуальна єдність скерована до цілковитого виявлення своїх генетичних здібностей. Ця індивідуальна єдність проявляється у постійній та автономній сукупності аж до формування цілісного людського організму. Ця «нова людська клітина» є «новим людським індивідуумом», який розпочинає «свій власний життєвий цикл» і використовуючи усі необхідні та достатні внутрішні і зовнішні умови, поступово розвивається задіюючи свої величезні можливості згідно з суттєвим онтогенетичним законом і єдиним планом.

Людський характер ембріону

Сумніви юристів стосовно того, застосовувати чи ні до ембріону на перших стадіях його розвитку концепцію особистості, являються безпідставними, якщо подумати про те, як малозначимі всі ці спроби юридичних визначень, оскільки цей ембріон вже являється індивідуумом, який є конкретною особистістю. Згідно з Тертуліяном, який, між іншим був адвокатом, можна сказати що:

Вже є людиною той, хто нею стане⁸⁸.

Однак в певній частині наукового світу існують різні думки про початок індивідуального людського життя. Дехто уважає, що людське індивідуальне життя починається лише після перебудови двох генетичних спадковостей: однієї – батьківської, другої – материнської, – в новому геномі ембріона, що відбувається приблизно через 21-22 години після запліднення⁸⁹, інші стверджують, що коли визнавати новий людський індивідуум вже в одноклітинному ембріоні, слід поширити таке розуміння і на окремі гамети⁹⁰.

З доповіді Уарнок (Warnock)⁹¹ виходить, що є можливим використовувати людський ембріон для експериментів протягом 14 днів з моменту зачаття, з чого однозначно випливає, що до появи цієї стадії ембріон не визнається людським індивідуумом і що він ще цілком залежить від життя дорослого⁹². Період 14 днів був вперше запропонований у 1979 році Радчою комісією з етики (Ethics Advisory Board) (DHEW) в США, яка обгрунтувала це тим фактом, що 14-ий день відповідає якраз часу імплантації плоду в матку⁹³.

В 1984 році комісія Уоллера (Waller) в Австралії повторила:

Не більше ніж 14 днів, тому що після цієї стадії формується первинна смужка і стає явною диференціяція ембріону⁹⁴.

Тому Комітет Уарнок – чи вірніше, частина дослідницької групи – затвердив цю цифру, яка відповідає часу появи первинної смужки і разом з цим початку індивідуального розвитку ембріона⁹⁵.

Макларен (McLaren) член Комітету Уарнок стверджувала у своїй статті:

Момент, в який можна говорити про початок нового індивідуума у всій повноті відноситься до стадії первинної смужки у формуванні ембріону⁹⁶.

Появу первинної смужки слід уважати доказом того, що клітини призначені для формування власне ембріону, вже диференціювались від клітин, які будуть створювати плацентні і захисні тканини⁹⁷.

Згідно Макларен, перші 14 днів ембріонального розвитку є:

Періодом підготовки, під час якого формуються усі захисні і харчові системи, необхідні для підтримки майбутнього життя ембріону, і тільки коли налагодженні системи підтримки, ембріон може почати розвиватися як індивідуальне буття⁹⁸.

Гробстейн є згідним з поглядами Макларен і стверджує що:

Людський преембріон володіє особливою сукупністю характеристик, які біологічно відрізняють його від яйця, яким він був перед тим, і від ембріону, яким він стане. Він є індивідуум в генетичному, але не в морфологічному значенні⁹⁹.

Це саме говорить і салезіянин Норман М. Форд:

Поява первинної смужки – це знак того, що сформувався і почав існувати ембріон в повному значенні слова і людський індивідуум. До цієї стадії не має сенсу говорити про присутність справжньої людської істоти в онтологічному значенні¹⁰⁰.

Як можна зауважити, ці автори застосовують термін «преембріон» для виділення періоду внутріутробного людського життя між моментом запліднення і появою первинної смужки, оскільки тільки в цей період можна говорити про існування «яке має певні виміри буття, яке може безпосередньо розвиватися в зародок, а потім в новонародженого»¹⁰¹.

Поряд з терміном «преембріон» застосовується також і таке поняття як «проембріон», старий ботанічний термін, введений ще в 1847 році для розпізнання поколінь нижчих рослин. Однак у сучасному значенні термін «проембріон» застосовується у значенні, аналогічному преембріону з метою введення розпізнавального критерію¹⁰².

14-ий день – а згідно з деякими авторами, вже 7-ий день¹⁰³, – вважається граничним, після якого вже є неможливим поділ близнюків чи злиття¹⁰⁴. Що стосується появи однояйцевих близнюків, то дослід, проведений в лабораторії над зиготами тварин (мишей і кроликів), показав, що в самі перші дні у початковій фазі ДНК (рДНК, тДНК) і РНК (рРНК, тРНК) клітини ще зберігають характер поліпотентних клітин: якщо випадково в наслідок нестабільності оболонки зиготи відбувається поділ в найперші дні (на стадії 64 клітин поліпотенціальності, очевидно, вже не існує), частини утворені при поділі здійснюють ті ж самі еволюційні програми і розвиваються в тих самих індивідуумів¹⁰⁵. У випадку злиття реалізується можливість з’єднання на самих ранніх етапах розвитку двох зародкових клітин, що дає початок новому індивідууму.

На думку деяких авторів, індивідуальне людське життя починається з моменту імплантації. Імплантація заплідненої яйцеклітини відбувається між 6 і 7 днем та закінчується на 9 день; на 14 день вже створюється ендометрійна оболонка навколо імплантованого ембріону¹⁰⁶.

Тому для цих авторів індивідуальне людське життя починається лише на 6 день після зачаття: в момент імплантації бластоцист переходить із стану поліпотенції у стан уніпотенції, розвиваючись з цього моменту тільки як людська істота і тільки в людській істоті¹⁰⁷.

І на закінчення, деякі автори вважають основним в ембріональному розвитку формування нервової системи і початок мозкової діяльності:

Людське життя можна розглядати як поле життєдіяльності в інтервалі між виникненням мозкової діяльності в матці (на восьмому тижні вагітності) і смертю мозку. Навіть якщо вже і є сформовані тканини і системи органів, без присутності функціонуючого людського мозку вони ще не можуть творити людську істоту, по крайній мірі в медичному значенні¹⁰⁸.