
- •Що таке біоетика?
- •Народження біоетики
- •Прогрес біомедичних наук
- •Людські права
- •Амб’єнтальна криза
- •Моделі біоетики
- •Ліберально-радикальна модель
- •Соціологічно-утилітаристична модель
- •Персоналістична модель
- •Моральні критерії біоетики
- •Принципи біоетики
- •Принцип цілісності
- •Принцип подвійного наслідку
- •Принцип співпраці у злі
- •Принцип солідарності та милосердя
- •Тілесний та духовний вимір людини
- •Цінність людського життя у Старому Завіті
- •Цінність життя людини у Новому Завіті
- •Межові ситуації
- •Дії, що суперечать людському життю
- •Самогубство Що таке самогубство?
- •Загальні дані про самогубство
- •Способи самогубства та ознаки намірів самогубства
- •Підліткові суїциди
- •Молодий вік
- •Симптоми та запобігання
- •Певні види самогубств
- •Самогубство і депресія
- •Самогубство терплячого
- •Самогубство як втеча та реакція
- •Самогубство мудреця
- •Моральне зло самогубства
- •Навчання Церкви стосовно самогубств
- •Смерть в ім’я вищих вартостей
- •Мучеництво
- •Смерть з любові
- •Релігійна жертва
- •Політичне самогубство
- •Висновок
- •НеОбхідна оборона Що нам каже св. Письмо про необхідну оборону?
- •Традиційне навчання стосовно необхідної оборони
- •Напад (чи агресія) в дії
- •Мінімум необхідного
- •Пропорційність
- •Висновок
- •Смертна кара
- •Смертна кара в нашій державі
- •Смертна кара у св. Письмі
- •Кара смерті та Традиція
- •Кара смерті в ккц та Evangelium Vitae
- •Висновок
- •Евтаназія Визначення та історія евтаназії
- •Термінологічні уточнення
- •Евтаназійна ментальність
- •Етичні погляди та навчання Католицької Церкви про евтаназію
- •Декларація про евтаназію
- •Значення страждання для християн і вживання обезболюючих
- •Пропорційність у вживанні ліків
- •Надання звичайної чи паліятивної допомоги
- •Звичайна допомога
- •Паліятивна допомога
- •Деякі конкретні випадки людей в комі
- •Зачаття та ембріологія
- •Про плідність чоловіка і жінки
- •Початок нового життя: від запліднення до четвертого тижня
- •Овуляція
- •Запліднення
- •Клітина ділиться (дроблення)
- •Досягнення матки
- •Імплантація
- •Менструальний цикл
- •П’ятий-шостий тиждень нового життя
- •Сьомий тиждень дитини в лоні матері
- •Восьмий тиждень дитини в утробі
- •Від третього місяця до народження
- •Час народження
- •Поява близнюків
- •Дизиготні близнюки
- •Монозиготні близнюки
- •Викидень та аномальні зародки
- •Хто є ембріон?
- •Статус людського ембріону
- •Онтологічний статус
- •Біологічна дійсність ембріона
- •Утворення нової системи
- •Утворення нового геному
- •Координація
- •Безперервність
- •Поступовість
- •Людський характер ембріону
- •Позиція Католицької біоетики
- •Особистість людського ембріону
- •Вселення душі у теологічних роздумах
- •Висновок
- •Пренатальне обстеження
- •Етичний та юридичний статус ембріону
- •Певні види пренатального діагностування
- •Медичні показники для проведення пренатальних обстежень
- •Методи і технічні процедури
- •Технології не потребуючі втручання
- •Ультразвукове сканування (на 16-ий тиждень, а інколи й пізніше)
- •Імунологічні дослідження (на 16-ий тиждень вагітності)
- •Технології потребуючі особливого втручання
- •Амніоцентез (14 – 18 тиждень вагітності, а іноді й пізніше)
- •Дослідження ворсинок хоріона (10 - 12 тиждень вагітності)
- •Інші методи обстеження плода
- •Етичні вказівки щодо проведення пренатального обстеження
- •Висновок
- •Аборт Історичні дані про аборт
- •Законодавство про аборт в срср, деяких країнах та Україні
- •Визначення та розрізнення
- •Переривання вагітності до 30 дня
- •Переривання вагітності у першому триместрі
- •Переривання вагітності після першого триместру
- •Ранні християни про вбивство плоду
- •Особиста та суспільна відповідальність
- •Драматичні випадки та позиція персоналістичної біоетики
- •Певні види аборту
- •Терапевтичний аборт
- •Евгенічний аборт
- •Аборт після насильства
- •Душевні наслідки аборту або пост-абортивний синдром
- •Тілесні наслідки аборту
- •Небезпеки під час операції
- •Наслідки після операції
- •Пізніші ускладнення
- •Енцикліка “Evangelium Vitae” про аборт
- •Духовне відродження після аборту
- •Висновок
- •Штучне запліднення
- •Проблема безпліддя та штучного запліднення
- •Технології проведення штучного запліднення
- •У зв’язку із статевим стосунком:
- •Після статевого стосунку:
- •Без статевого стосунку:
- •Результати
- •Моральні аспекти гомологічної штучної інсемінації
- •Моральна оцінка штучної гетерологічної інсемінації
- •Певні технології інтракорпорального запліднення
- •Штучне гомологічне екстракорпоральне запліднення
- •Штучне гетерологічне екстракорпоральне запліднення
- •Наслідки, які відображаються на подружній та батьківській єдності
- •Ідентичність зачатого плоду
- •Евгенічні тенденції
- •Сурогатні матері
- •Запліднення в пробірці та експериментування
- •Природні методи планування сім’ї та методи контрацепції
- •Контрацептиви, здійснюючі механічну перепону
- •Гормональні контрацептиви: естропрогестинова таблетка
- •Сперміцидні засоби, губки, вагінальні промивання
- •Інтерцептивні
- •Антигестативні
- •Природні методи планування сім’ї
- •Моральна оцінка пмпс
- •Висновок
- •Трансплантація органів
- •Історичні дані про трансплантацію
- •Класифікація і статистика
- •Взяття органів від живого донора – дарування і безкорисність
- •Трансплантація та етичні критерії
- •Не шкідливість і пропорційність
- •Свобода і безкоштовність
- •Етичні проблеми щодо взяття органів від трупа
- •Проблема встановлення діагнозу смерті
- •Інформована згода і трансплантація органів
- •Особиста ідентичність реципієнта та його потомства
- •Висновок
- •Звіщати Євангеліє Життя
Навчання Церкви стосовно самогубств
У більшості випадків, особи, які вдаються до самогубства зустрічаються часто у їх житті із зовнішніми та внутрішніми труднощами, що перевищують особисту здатність такої особи перенести їх. Такі особи знаходяться в ситуації у якій бажання продовжувати життя зіштовхується з неможливістю продовжувати це життя за даних умов.
Традиційно самогубство сприймається як важка провина (форма вбивства), і Церква відмовляла самогубцеві в релігійному похованні (яке вважалося честю, належною для моральної цілі). Сьогодні самогубство розглядається інакше. Зрештою, часто не вистачає правдивої інформації про важкість акту і розумовий розлад, який перешкоджає розв’язанню (може й не бути провини). І коли цей патологічний стан визнаний церковним авторитетом, тоді дозволяють християнські похорони, які раніше заборонялись17.
Катехизм Католицької Церкви пригадує нам, що не лише важкі психічні розлади, але також:
Велика журба чи страх випробування, терпіння або тортур можуть применшити відповідальність суїцида18.
Самогубці вважалися публічними грішниками та проклятими через те, що покінчили своє життя певним жестом зневаги проти володіння Бога, і через це їм було відмовлено у релігійному похованні починаючи вже від Бракаренського Собору (563 р.), і це позорне покарання зберігалося аж до появи латинського Кодексу Канонічного Права 1917 р., (кан. 1240 §1, 3°).
Лат. Кодекс з 1983 року не зачислює більше суїцидів до тих, кому відмовляється у церковному похованні і у відправі похорону (пор. Лат. Кодекс, канн. 1184-1185), а сам Катехизм Католицької Церкви стверджує:
Непотрібно тратити надії стосовно вічного спасіння осіб, які заподіяли собі смерть. Господь Бог, через шляхи, які лише Йому є відомі, може їм приготовити можливість своєчасного покаяння. Церква молиться за осіб, що вчинили замах на своє життя19.
Смерть в ім’я вищих вартостей
Мучеництво
Християнські мученики будь-якого часу воліли радше смерть, ніж апостазію (відступство від віри) та сповідували свою віру зі щирістю, навіть якщо і передбачували, що це ісповідництво віри могло коштувати їм життя. Тут, варто зауважити, що коли ми говоримо про смерть мучеників, стверджуємо той факт, що ці особи, в повній свідомості, хоч і вчинили вчинки, що їх запровадили до втрати життя, але цю смерть вони не бажали цілеспрямовано, і не заподіяли її самі собі.
Мученики жертвують собою, щоби засвідчити їх любов перед Богом, аж до пролиття крові, пригадуючи слова Євангелія:
[...], а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе (Мр. 8,36).
Вони вважали, що вічне життя – є повним та остаточним добром людини і є більш бажаним ніж дбання про дочасне добро, яким є фізичне життя, а з іншого боку, першенство Бога – найвища вартість, зобов’язує підчинити своє людське життя, яке є даром Божим. Беручи до уваги те, що будучи наше людське життя призначеним на службу та славу Божу, треба сказати, що через мучеництво наше життя не лише є неоцінене, але навпаки, воно досягає в повноті своєї цілі, задля якої воно нам було дане20.
Смерть з любові
Подібну аналогію із мучеництвом являє собою жертва, вчинена для добра ближнього, так як це роблять особи, які служать для невиліковно хворих людей з інфекційними зараженнями (як св. Франциск, чи мати Тереза з Калькути) або ті, які жертвують своє життя в заміну за життя свого брата (як св. о. Максиміліян Кольбе).
Вищі мотиви любові відносно ближнього оправдують також і геройський жест тих людей, які жертвуються для того, щоби воювати у першій лінії фронту або тих, хто ставить своє життя у велику небезпеку, для того, щоби спасти життя інших. Тут, варто пригадати біблійний приклад Самсона, який заподіяв падіння будинку Філістеїв, з метою звільнити свій народ, будучи свідомим того, що це падіння заподіє також і йому неминучу смерть (пор. Судд. 16,23-31).
Згідно з традиційним навчанням католицької моралі, ці вчинки можуть бути оправданими не так покладаючися на принцип подвійного наслідку, але радше на принцип солідарності чи любові, який особливо застосовується у взятті органів від живої людини, і є необхідним для оправдання законності здійсненого видалення (каліцтва) на благо іншої особи.
У конкретних ситуаціях нераз є важко розрізнити чи розходиться про самогубство з любові, чи ні. Призадумаймося над випадком політичного в’язня, який чинить самогубство через боязнь виявити секретну інформацію власної організації. Застосування психологічних тортур та потужних лікарських препаратів, які значно послаблюють ясність свідомості розуму, надають нам сьогодні можливість “переламати” найбільш уперті протиставлення та передбачають з впевністю, що в’язень буде змушений, проти своєї волі, зрадити своїх друзів. В цьому контексті, в якому з впевністю передбачується, що ця особа буде вимушена зрадити, накласти на себе руки, не задля страху перед терпіннями, але радше задля спасіння життя інших, може бути поясненим, як вчинок надхнений геройською любов’ю до ближнього. На відміну від попередніх випадків, де було завжди можливим застосувати фігуру непрямого вбивства та виправдати смерть на підставі принципу подвійного наслідку, тут ми не можемо застосувати цей принцип, тому що добрий наслідок (спасти друзів) осягається через поганий наслідок (власна смерть). В цьому випадку, з метою оправдання самогубства, можна без сумніву думати про застосування принципу любові, але тут, знову ж таки варто зазначити, що лише явне керування Св. Духа могло б дати такій особі певність, що ця жертва являє в собі Божу волю, стосовно неї.