
- •Курсова робота
- •2. Поняття емоційного вигорання і його характеристика
- •1. Попереджуюча фаза
- •3.Зовнішні та внутрішні передумови розвитку емоційного вигорання
- •4. Чинники ризику вигорання впрофесіях сфери послуг
- •5. Вплив особових характеристик на формування емоційного вигорання у працівників сфери послуг
- •6. Практичне експериментальне дослідження
- •6.2. Результати дослідження і їх психологічний аналіз
- •6.3.Висновки
- •Висновок
- •Список літератури
6.2. Результати дослідження і їх психологічний аналіз
В результаті того, що випробовувані з середніми показниками экстра- інтроверсії відсіялися, залишилася вибірка з 101 чол., з яких були виділені 2групи: 1.Інтроверти (значення за шкалою экстра- інтроверсія менше або дорівнює 10 балам) - 43 чол.; 2.екстраверти (значення за шкалою икстра-інтроверсія більше або дорівнює 13 балам) - 58 чол. Для кожної групи розраховані середні показники вираженості симптомів емоційного вигорання заметодикою В.В. Бойко (таблиця1). Таблиця 1 Середні показники вираженості симптомів за методикою В.В. Бойко в групах №1 і №2
фаза |
напруження |
резистенція |
виснаження |
|||||||||
симптом |
Переживання психотравмуючих обставин. |
Незадоволення собою |
Загнанність в клітину |
Тривога та депресія |
Неадекватне емоційне реагування |
Емоційнно – моральна дезорієнтація |
Розширення сфери економії емоцій |
Редукція професійних обв’язків |
Симптом емоційного дефіциту |
Емоційна усутність |
Деперсоналізація |
Психосоматичні порушення |
Група№1 №1 |
9,1 |
11,2 |
14,8 |
13,6 |
21,1 |
14,4 |
13,6 |
19,5 |
14 |
14,7 |
12,5 |
10,1 |
Група№2 №2 №2 |
5,7 |
6,9 |
10,5 |
5,8 |
16,8 |
13,8 |
8,4 |
13,5 |
9,4 |
9,9 |
7,9 |
5,3 |
При розрахунку середніх показників вираженостісимптомів емоційного вигорання за методикою В.В. Бойко в групах №1 і №2 отримані наступні значення.
У групі №1 (інтроверти) середні показники у фазі напруги по симптомах "переживання психотравмуючих обставин","незадоволення собою", "загнаність в клітину", "тривога і депресія" відповідно дорівнюють 9,1; 11,2; 14,8 і 13,6балам,
а в групі №2 (екстраверти) середні показникивідповідно дорівнюють 5,7; 6,9; 10,5 і 5,8 балів.
У фазі резистенции в групі №1 (інтроверти) середні показники по симптомах "неадекватне емоційнереагування", "емоційно - моральна дезорієнтація","розширення сфери економії емоцій" і "редукція професійних обов'язків" відповідно до порядку названих симптомів дорівнюють 21,1; 14,4; 13,6 і 19,5 балам, а вгрупі №2 (екстраверти) середні показники відповідно дорівнюють 16,8;
13,8; 8,4 і 13,5 балам.
І остання фаза - виснаження. По симптомах цієї фази вгрупах виявлені наступні середні показники: "симптом емоційного дефіциту" : група №1 - 14, а група №2 - 9,4 балу; "емоційна усунутість": група №1 - 14,7, а група №2 - 9,9 балу; "деперсоналізація": група №1 - 12,5, а група №2 - 7,9 балу . і"психосоматичні порушення": група №1 - 10,1, а група №2 -5,3 балу.
Вираженість середніх показників симптомів в усіх трьох фазах емоційного вигорання з метою виявлення і порівняння рівня їх сформованості в групах №1 і №2представлена на мал. 1 - 3.
Мал. 1. Середні показники вираженості симптомів фазинапруги в групах №1 і №2
У фазі напруги усі чотири симптоми значною мірою більше виражені у випробовуваних групи №1 (інтроверти).
Окрім переживання психотравмуючих обставин інші три симптоми знаходяться на стадії формування. Це проявляється в невдоволенні собою, переживанні труднощів, стані безвиході, розчаруваннях в професії і тривогах. На відміну від цього, в групі екстравертів на стадії формування знаходиться лише один симптом -загнаність в клітину, але середній показник в цілому не ийтак високий, як у інтровертів. Тому можна говорити, що екстраверти так само можуть переживати відчуття безвиході, але в значно меншому ступені і рідше, ніж інтроверти.
Мал. 2. Середні показники вираженості симптомів фазир езистенціїв групах №1 і №2
У групах інтровертів і екстравертів симптом "неадекватне емоційне виборче реагування" склався, але його середній показник в групі інтровертів вищий, ніж в групі экстравертів. У зв'язку з цим можна говорити, що і інтроверти і экстраверты можуть проявляти неадекватні емоційні реакції, діяти за принципом "хочу - не хочу", але у інтровертів це виражено більшою мірою.
Симптом "емоційно - моральна дезорієнтація" у інтровертів і екстравертів знаходиться на стадії формування, тобто ті а інші можуть іноді розділяти людей на хороших і поганих.
Симптом "розширення сфери економії емоцій" у інтровертів знаходиться на стадії формування, а у екстравертів цей симптом не склався. Тобто на відміну від екстравертів, інтроверти частіше здатні економити емоції на роботі і зриватися удома.
Редукція професійних обов'язків. У інтровертів цей симптом склався, а у екстравертів - на стадії формування. Таким чином можна говорити про те, що інтроверти в значно більшому ступені намагаються йти від обов'язків, що вимагають емоційних витрат.
Мал. 3. Середні показники вираженості симптомів фази виснаження в групах №1 і №2
У фазі виснаження усі чотири симптоми у інтровертів знаходяться на стадії формування, на відміну від цього у екстравертів жоден з симптомів не склався.
У наслідок цього, на відміну від екстраверів, інтроверти можуть відчувати деяку втрату професійних здібностей,бути образливими, вередливими.намагаються захиститися від прояву емоцій, в реакціях част-густо не проявляють почуттів, втрачають інтерес до людей. У інтровертів можуть проявлятися психосоматичні порушення: поганий настрій, безсоння, судинні реакції,загострення хронічних захворювань.
Таким чином, порівняння рівня сформованості симптомів в усіх трьох фазах емоційного вигорання за допомогою середніх показників дозволяє зробити висновок, який полягає в тому, що більшість симптомів у інтровертів знаходяться на стадії формування, а у екстравертів більшість симптомів СЭВ не склалися.
Далі для обох груп розраховані середні показники вираженості симптомів емоційного вигорання по опитувачу психічного вигорання (В.О. Орел, І.Г. Сенін) (таблиця. 2).
Таблиця 2 Середні показники в групах №1 і №2 по опитувачу психічного вигорання (В.О. Орел, І.Г. Сенін)
симптом |
Психоемоційне виснаження |
деперсоналізація |
самооцінка професійної эфективності |
Індекс психичного вигорання |
Группа №1 |
7,2 |
7,3 |
7,4 |
7,2 |
Группа №2 |
5,2 |
5,7 |
5,2 |
5,4 |
По симптомах психічного вигорання опитувача В.О. Орла,І.Г. Сеніна в групах №1 і №2 виявлені наступні середні показники.
Психоемоційне виснаження: група №1 - 7,2 і група n№ - 5,2стена.
Деперсоналізація: група №1 - 7,3 і група №2 - 5,7 стена.
Самооцінка професійної ефективності : група №1 - 7,4 і група №2 - 5,2 стена.
Індекс психічного вигорання : група №1 - 7,2 і група №2 - 5,4стена.
Для порівняння результатів в групах інтровертів і екстравертів на мал. 4 представлені середні показники вираженості симптомів психічного вигорання по опитувачу В.О. Орла, І.Г. Сеніна.
Мал. 4. Середні показники психічного вигорання по опитувачу В.О. Орла, І.Г. СенІна в групах №1 і №2
Порівняння середніх показників психічного вигорання свідчить про те, що в групі інтровертів порівняно з екстравертами, усі показники виражені значно сильніше, що означає більше виражене психічне вигорання.
У інтровертів частіше проявляється відчуття втоми, депресивного настрою, небажання взаємодіяти з навколишніми людьми, дратівливість, зниження мотивації, відсутність інтересу до роботи.
Далі була проведена математична обробка результатів діагностики в групах №1 і n2 за допомогою U - критеріюМанна-Уітні.
Значення Uемп і Uкр по усіх симптомах трьох фаз емоційного вигорання (методика В.В. Бойко) представлені в таблиці.3.
Таблиця 3 Значення Uемп і Uкр за методикою В.В. Бойко
фаза |
напруга |
резистенція |
виснаження |
|||||||||||
симптом |
Переживання психотравмуючих обставин. |
Незадоволення собою |
Загнанність у клітину |
Тривога і депресія |
Неадекватне емоційнальне реагування |
Емоциійно – моральна дезорієнтація |
Розширення сфери економії емоцій |
Редукція професійних обов`язків |
Симптом емоційного дефіциту |
емоційна усунутість |
Деперсоніфлізація |
Психосоматичні порушення |
||
Uемп |
724 |
576,5 |
808,5 |
433 |
657 |
1168,5 |
685,5 |
564 |
571 |
668,5 |
628,5 |
395,5 |
||
Uкр |
p < 0,05 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
|
p < 0,01 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
907 |
||
Рівень значущості |
0,000** |
0,000** |
0,002** |
0,000** |
0,000** |
0,588 |
0,000** |
0,000** |
0,000** |
0,000** |
0,000** |
0,000** |
В результаті статистичної обробки по U - критерію Манна-Уітни показників емоційного вигорання за методикою В.В. Бойко у інтровертів і екстравертів отримані наступні статистичні дані.
По усіх симптомах фази напруги : "переживання психотравмуючих обставин", "незадоволення собою","загнаність в клітину", "тривога і депресія" Uемп < Uкр, що говорить про достовірність відмінностей показників вираженості симптому в групі інтровертів і екстравертів.
У групі інтровертів переживання психотравмуючих обставин виражене значно вище, порівняно із співробітниками, що мають екстравертованість. Це проявляється в тому, що співробітники з інтровертиованістбю чіткіше усвідомлюють проблеми, у них посилюються внутрішні переживання,роздратування, невдоволення ситуацією.
Вираженість незадоволенням собою у екстравертів і інтровертів значною мірою різна. Більше виражені результати сформованості симптому у інтровертів говорять про те, що на відміну від екстравертів вони схильні засмучуватися через щонайменші невдачі, прицьому діє механізм емоційного перенесення. Енергетика спрямовується не лише і не стільки зовні, скільки на себе. Відбувається протиставлення себе обставинам.
У інтровертів значною мірою більше виражений стан інтелектуально - емоційного затору, безвиході, значно частіше, порівняно з екстравертами, виникає питання"коли усе це закінчиться"?, сформовано розчарування в собі, обраній професії, в конкретному місці роботи.
Таким чином, по усіх чотирьох симптомах першої фази емоційного вигорання (методика В.В. Бойко) відмінності в показниках вираженості у екстравертів і інтровертів достовірні. Ці відмінності проявляються в тому, що у інтровертів фаза напруги більше сформована. Вони в значнішому ступені схильні до тривожного настрою,депресивних станів, сильних переживань з незначного приводу, схильні до відходу в себе, до невдоволення ситуацією. Це усе позначається на трудовій діяльності,оскільки
специфіка роботи має на увазі активне спілкування і взаємодію з клієнтами.
По трьох симптомах фази резистенции : "неадекватне емоційне реагування", "розширення сфери економії емоцій" і "редукування професійних обов'язків" Uемп <Uкр, тобто відмінності між результатами, що свідчать про розвиток цих симптомів у екстравертів і інтровертів, достовірні.
Відмінності свідчать про те, що інтровертвані співробітники більше схильні не відчувати різниці у своїх реакціях : на одних подіях вони економлять емоції, на інших надмірно їх витрачають, діють часто імпульсивно.Інтроверти в значної мірі частіше економлять емоції на роботі,з друзями. Їх тривожний стан виливається частіше в домашньому колі, в звичній обстановці.
У прагненні до стабілізації емоційного фону, зниженню тривоги інтроверти більше схильні до спроб спрощувати, скорочувати або полегшувати професійні обов'язки,особливо ті, які пов'язані з великими емоційними витратами.
По симптому "емоційно-моральна дезорганізація" Uемп> Uкр. На відміну від виявлених в попередніх симптомах достовірних відмінностей, по цьому симптому достовірність відмінностей між екстравертами і інтровертами не доведена. Це означає, що розділення клієнтів на хороших і поганих у екстравертів і інтровертів виражено однаковою мірою.
Таким чином, статистично доведена достовірність відмінностей в симптомах "неадекватне емоційне реагування", "розширення сфери економії емоцій","редукування професійних обов'язків". По симптому "емоційно-моральна дезорганізація" достовірністьвідмінностей не доведена.
Інтроверто співробітники більше схильні до перепадів настрою, залежніші від дрібниць, частіше діють по внутрішніх поривах, в значно більшому ступені готові приховувати свій стан від колег і друзів, але розрядка відбувається удома в звичній обстановці. У зв'язку з великою внутрішньою напругою їм важко виконувати професійні обов'язки, вони намагаються уникати ситуацій, що вимагають емоційних витрат.
Наприклад, інтроверттований співробітник частіше не пояснює клієнтові своє бачення ситуації, не обговорює з клієнтом те, що хоче зробити, а просто робить. В результаті частенько виникає непорозуміння з боку клієнта,а у разі неспівпадання думок - невдоволення. Але тут необхідно відмітити, що не дивлячись на значно більше виражену економію емоцій у інтровертів, усі співробітники (і інтроверти і екстраверті) схильні ділити клієнтів на хороших і поганих однаковою мірою.
По усіх чотирьох симптомах фази виснаження :
"емоційний дефіцит", "емоційна усунутість","деперсоналізація", "вегетативні і психосоматичніпорушення" Uемп < Uкр, відмінності в результатах вираженості симптому у екстравертів і інтровертів достовірні. Симптом емоційного дефіциту значною мірою більше сформований у інтровертів. Вони глибше усвідомлюють зміни, розуміють деяку втрату професійнихздібностей, можуть бути образливими і вередливими.
Емоційна усунутість більше виражена у інтровертів. Вони намагаються виключити емоції з сфери діяльності,намагаються не хвилюватися і не відгукуватися на емоційні події.
Симптом особової усунутості (деперсоналізація) у інтровертів сформований значною мірою вище. Це означає, що порівняно з екстравертами вони схильні до втрати інтересу до людей, їх обтяжує присутність людей, їхпроблеми, їх потреби. Клієнти сприймаються ними якоб'єкт для маніпуляцій. Їм здається, що робота з людьми не цікава, не представляє соціальній цінності.
Симптом психовегетативних і психосоматичних порушень так само, як і більшість попередніх, більше виражений у інтровертів. Часто одна думка про те, що їм требаспілкуватися з клієнтами викликає поганий настрій,погані асоціації, безсоння, судинні реакції, загострення хронічних захворювань.
Таким чином, статистично доведено, що в цілому фазависнаження по усіх симптомах більше сформована у інтровертованих співробітників. Їх обтяжує спілкування з клієнтами, необхідність вислуховувати їх, вести діалог, при думках про необхідність спілкування може з'являтися тривога і знижується настрій. Вони втрачають інтерес до цієї роботи і взагалі до роботи, пов'язаної із спілкуванням з людьми, йдучи у свої внутрішні переживання.
Клієнти частенько відчувають відсутність інтересу,небажання спілкуватися з ними, що ще більше погіршує ситуацію.
Результати статистичної обробки показників психічного вигорання за методикою В.О. Орла, І.Г. Сеніна у екстравертів і інтровертів представлені в таблиці 4.
Таблиця 4 Значення Uемп по опитувачу психічного вигорання (В.О.Орел,
І.Г. Сенин)
виснаження |
Психоеэмоційне истощение |
Деперсона-лізація |
самооцінка професійної ефективності |
Індекс психичного вигорання |
|||||
Uемп |
361 |
335,5 |
164,5 |
195,5 |
|||||
Uкр |
p < 0,05 |
1007 |
1007 |
1007 |
1007 |
||||
p < 0,01 |
907 |
907 |
907 |
907 |
|||||
Рівень значущості |
0,000** |
0,000** |
0,000** |
0,000** |
Статистична обробка результатів діагностики за методикою психічного вигорання (В.О.Орел, І.Г. Сенин)дозволила виявити достовірність відмінностей між екстравертами і інтровертами по усіх трьох шкалах методики.
За шкалою "емоційне виснаження" Uемп < Uкр,відмінності між показниками вираженості у екстравертіві інтровертів достовірні. Емоційне виснаження в значно більшому ступені виражене у інтровертів. Вони відчувають втому, більше схильні до депресивних настроїв,частенько відсутнє бажання йти на роботу, їм важко працювати повний робочий день. У них більше виражена дратівливість і холодність по відношенню до клієнтів і колег. Вони частіше страждають від головного болю і безсоння.
На відміну від цього, екстраверти більше схильні до продуктивної роботи тривалий час, не відчуваючи втоми. Їх настрій оптимістичніший, в контактах з клієнтами і колегами вони активніші, готові до обговорення проблем і налаштовані на надання допомоги в рішенні проблем клієнтів і колег.
За шкалою "деперсоналізація" Uемп < Uкр, тобто достовірність відмінностей в сформованості показників у екстравертів і інтровертів статистично доведена.Показники деперсоналізації в значно більше високому ступені виражені у інтровертів. У трудовій діяльності це проявляється таким чином.
У інтровертів значно понижено бажання взаємодіяти,зменшується кількість контактів з колегами, з'являєтьсяьпочуття дратівливості і нетерпимості при спілкуванні з клієнтами і їх сприйняття тільки з негативних позицій.Така позиція приводить до однобокого сприйняттю клієнтів і колег, вони здаються інтровертам тупими, нездатними до рішення своїх проблем і повністю винуватими в тому, що зазнають які-небудь проблеми і труднощі в житті.
У зв'язку зі зниженням інтересу до клієнтів і колег з'являється байдужість до думки про себе, тобто стає всеодно, що думають про людину клієнти і колеги.
На відміну від цього у екстравертів більше виражена націленість на взаємодію з колегами, на контакти з клієнтами. Вони чітко уловлюють оцінки з їх боку і швидкона них реагують, а їх власні оцінки навколишніх людей відрізняються диференційностю і адекватністю. Вони охоче приймають проблеми оточення на себе і прагнуть допомогти в їх дозволі.
За шкалою "самооцінка професійної ефективності" Uемп< Uкр, тобто в показниках вираженості за цією шкалою відмінності між екстравертами і інтровертами статистично доведені. Значно нижча оцінка своєїпрофесійної ефективності виявлена у інтровертів. Це проявляється в наступному.
У інтровертів більше виражена відсутність інтересу до роботи, зниження творчої активності професіонала і продуктивності роботи. Усе це приводить до значногозниження мотивації до цієї професійної діяльності,незацікавленості в результатах своєї праці, відсутності прагнення до вдосконалення у своїй професійній діяльності. Інтроверти сприймають себе некомпетентними, вважають, що вичерпали себе, як професіонали.
На відміну від цього, екстраверти відрізняються включеністю в роботу, вони зацікавлені в результатахсвоєї праці, в постійному вдосконаленні своєї професійної майстерності, високо оцінює свою професійну компетентність, успішність професійної діяльності. Свою професію і їх власний вклад оцінюють позитивно.
Таким чином, усі три показники психічного вигорання у інтровертів більше виражені, ніж у екстравертеів. Це виведення ще раз доводиться достовірними відмінностями між екстравертами і інтровертами впорівнянні вираженості індексу психічного вигорання де Uемп < Uкр
Інтроверттовані співробітники сфери послуг, на відміну від екстраверттованих, частіше знаходяться в депресивному і похмурому настрої, який супроводжується загальним песимістичним настроєм і зневірою.Внутрішня напруга сприяє збільшенню емоційних витрат на подолання стресових ситуацій, знижується рівень емоційного контролю, з'являється почуття тривоги,виникають невизначені страхита нервозність.
У міжособових контактах інтроверти дратівливіші,чутливіши до різних дій соціального середовища.Спалахи дратівливості і гніву можуть проявлятися в стосунках з клієнтами і колегами. В цілях економії емоцій інтроверти схильні до втрати інтересу до клієнтів, у нихчастенько виникає байдужість до їх потреб і небажання вирішувати їх проблеми.
Таким чином, в стосунках з колегами і клієнтами : з одного боку спостерігається імпульсивне, а частенько і агресивна поведінка, що породжує конфлікти як нароботі, так і в сімейному житті. З іншого боку, може мати місце тенденція до соціальної ізоляції, уникнення контактів з людьми.
Когнітивна сфера інтровертів характеризується появою розладу пам'яті і уваги, що проявляється в зниженні концентрації уваги, забування інформації, появі помилок в мові, стає важко виконувати складні завдання,затруднюється ухвалення рішень, що породжує тенденції відходу від активного рішення проблем.
У професійній діяльності в цілому у інтровертів відбувається зниження мотивації в роботі і житті в цілому,виникає відчуття очікувань, що не виправдалися,безглуздю виконуваної роботи і її низької значущості для успільства. Професійна діяльність характеризується відсутністю творчої ініціативи і небажанням міняти що-небудь у своїй роботі, байдужістю до виконання своїхпрофесійних обов'язків.
У зв'язку з формуванням вигорання для інтровертів стає характерна імпульсивність дій, деяка прямолінійність з одного боку і нерішучість, схильність відкладати справи з дня на день - з іншого. Знижується продуктивність професійної діяльності, працівники частіше спізнюютьсяна роботу і рано йдуть з роботи, частіше хворіють,з'являється загальна хронічна втома.
У зв'язку з доведеною достовірністю відмінностей між інтровертами і екстравертами можна зробити висновок,що у екстравертів усі показники психічного вигорання виражені значною мірою менше, порівняно з інтровертами. Це говорить про значно більш високу міру їх залученості у свою професійну діяльність. Екстраверти схильні вважати, що їх професія важлива для суспільства.Вони прагнуть допомагати іншим людям, зокрема клієнтам і колегам по роботі.
Вони повні сил і енергії, оптимістично налаштовані, до навколишніх людей відносяться позитивно.
На відміну від інтровертів, екстраверти можуть працювати досить тривалий час в умовах робочих перевантажень. Вони не економлять емоції в стосунках з клієнтами і колегами, налаштовані на контакт, прагнуть зрозуміти їх проблеми і труднощі і надати посильну допомогу в їх рішенні.
Екстраверти відрізняються більше вираженою творчою активністю, прагненням підвищувати свою професійну компетентність. Себе розглядають, як успішних і знаючихсвою справу професіоналів.
Таким чином, за допомогою критерію Манна-Уітні статистично доведені достовірні відмінності у вираженості симптомів і показників вигорання у працівників сфери послуг, що мають екстраверсію і інтроверію. Виявлено, що в усіх трьох фазах емоційного вигорання (методика В.В. Жваво) і за усіма показниками
психічного вигорання (методика В.О. Орел,І.Г. Сенін) синдром вигорання більше сформований у працівників, схильних до інтроверсії.